Сьогодні можна було б вітати з професійним святом половину країни, накрити столи та випити по келиху шампанського за великі серця волонтерів. Бо ж сьогодні Міжнародний день волонтера!
Але всі святкування ми відклали до Перемоги, та й волонтер — це не професія. Це те, що ти робиш поряд зі своїми професійними обов’язками. Ти стаєш волонтером, аби допомогти тим, хто в біді. І робиш це відважно та безкорисливо.
За місяці повномасштабної війни ми писали про десятки ініціатив, які врятували тисячі життів. Тож ми запитали у закарпатських волонтерів про їхнє життя за час війни.
Сподіваємося, що вони надихнуть всіх не вигорати й щодня невтомно служити нашій Перемозі.
— Який найцінніший урок дало Вам життя під час війни?
— Не можна довіряти всім, завжди треба бути обачною. А ще я зрозуміла, що наша сила в людях! Тому треба вміти тримати біля себе цих фантастичних людей, вміти знаходити слова та способи, аби їх “підзаряджати” не розчаровуватися й допомагати далі.
— В чому сила волонтера?
— Сила у вірі в правду, у прозорій діяльності, а відтак в довірі людей! Без довіри й підтримки волонтер неефективний.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Собі й всім бажаю перемоги над ворогом з найменшими втратами для України, для кожної родини.
— Коли волонтерство починає втомлювати? Які ліки Ви від цього знайшли?
— Війна навчила нас поєднувати волонтерство з основною роботою. Щоб вщент не вигоріти ми намагаємося мотивувати одні одних. Думаю, найбільш допомагає чітке розуміння чому і для кого ми це робимо. Ми просто не можемо дозволити собі послабити нашу варту.
— В чому сила волонтера?
— Це поєднання сили любові, сміливості та волі.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Мудрості у прийнятті рішень.
— Як надихати на волонтерство інших?
— Хто свідомий і розуміє, що зараз вирішується доля нашого народу, вже долучився в до волонтерського руху в той чи інших спосіб. Надихає, напевно, усвідомлення того, що ти теж частина цього могутнього народу і долучився до загального спротиву.
— В чому сила волонтера?
— В наполегливій комунікації та широкій мережі знайомств. А волонтеру сил додає відчуття, що ти наближаєш перемогу, а твоя робота комусь рятує життя.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Миру! Але тільки після перемоги! Й щоб усі усвідомили, якою ціною нам далась ця перемога!
— Де Ви щодня знаходите сили для волонтерства?
— Сила в людях, які мене оточують. Щодня спілкуючись з ними, я розумію, що світ не без добрих людей. А в такому світі можливо все, й точно настане щасливий кінець — добро переможе зло.
— В чому сила волонтера?
— В альтруїзмі та бажанні допомогти тим, хто цього найбільше потребує.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Сил, аби допомагати й надалі.
— Чи будете займатися волонтерством після Перемоги?
— Однозначно, адже волонтерю вже понад 10 років і знаю, що є багато сфер є, де волонтер потрібен завжди. Бо це про добро, людей, взаємодопомогу, котрі важливі в будь-який час.
— В чому сила волонтера?
— У його небайдужості. Він ніколи не буде байдужий до того, що відбувається у суспільстві, або з природою. Волонтерство пробуджує найкраще. Те, що ми бачимо в Україні зараз — це надихає. І дає сили.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Щоб було менше приводів, де треба допомогти, а от людей, які хочуть допомагати, щоб було більше.
— Чому ви волонтерите для дітей та з дітьми?
— Почала після того, як в одному волонтерському штабі побачила дітей: втомлених, напружених, стривожених, які годинами стояли з такими ж емоційно виснаженими батьками. І тоді я вирішила їх відволікти від подій навколо творчістю, аби зберегти їхнє дитинство і, разом з тим, дати трохи вільного часу батькам. Зараз маємо круту команду волонтерів у цьому напрямку, результати нашої роботи додають наснаги.
— В чому сила волонтера?
— В людях. У тих, хто поруч, бо якби не інші волонтери, які інвестують свій час та ресурси у спільну справу, щиро вірять у те, що роблять, то дуже швидко прийшло б вигорання. І однозначно у тих, хто захищає нашу свободу ціною власного життя і здоров’я.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Собі побажаю побільше класних і надійних людей поруч, які б підсилили й доповнили нашу творчу волонтерську команду. І трохи більше часу для навчання))
— Де Ви щодня знаходите сили для волонтерства? Що найважче?
— Через Ісуса Христа, який віддав життя заради нас. 11 років тому це вразило мене до глибини серця і тримає по сьогодні. А найважче — мотивувати по всьому світові людей допомагати Україні.
— В чому сила волонтера?
— В Любові та у бажанні творити добро для людей.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Щоб Україна зажила так, як заслуговує. Ми заплатили велику ціну і платимо зараз. Я вірю, що Україна буде однією з найпрекрасніших країн світу.
— Що Вам найбільше дає радість, коли Ви волонтерите? А що дається найважче?
— Найбільше щастя — відчувати себе корисною, що твої зусилля комусь потрібні. Я люблю дарувати й ділитися, це приносить мені радість.
Найважче — не пропускати через себе кожну історію, шукати нові сили йти далі, бо потребуючих багато, тож часто мрієш, щоб було більше часу та сил.
— В чому сила волонтера?
— В безумовній любові та щирості.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Не втратити світло в середині себе та не звертати зі шляху, яким веде мене Бог.
— Що дає Вам волонтерство?
— Можливість змінювати світ, робити його кращим. Але в умовах війни основне — відчувати свою причетність до майбутньої перемоги. Думаю, що діяльність нашої ГО допомогла багатьом людям побачити світ інакшим.
— В чому сила волонтера?
— Я впевнена, що в людяності та чуйності. Кожен волонтерський проєкт починається із небайдужості й це дає сили щодня рухатись до поставленої мети. Волонтери — це не суперлюди, ми такі ж, як і всі навколо, просто вирішили виділяти свій вільний час на суспільно корисні активності. Волонтером може стати кожен і кожна.
— Що побажаєте собі у цей день?
— Перемоги й не опускати руки. І щоб після перемоги змогти займатись більше улюбленою справою.
Гичка Галина, Varosh
Фото надали герої публікації. Титульне фото — Сергій Гудак.
Про людей, які творять життя Закарпаття, читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.