У цивільному житті він лікар-стоматолог-хірург. Син відомого в Україні філолога Любомира Белея.
А у житті військовому Остап Белей — бойовий медик батальйону Джохара Дудаєва. Повертаючись до Києва, він продовжує лікувати зуби бійців — не тільки свого підрозділу, а й всіх, кому це потрібно.
Зараз Varosh збирає кошти на авто для підрозділу Остапа. Наша ціль — допомогти його підрозділу ще краще виконувати їхню роботу. Не про все ми знаємо, але про ми точно зацікавлені, щоб в них все вийшло.
Знайомимо вас ближче з закарпатцем, який який наближає українську Перемогу.
Воїни батальйону Джохара Дудаєва
Від стоматолога до бойового медика
— Ким ти був до повномасштабного вторгнення?
— Встановлював імпланти, протезував щелепи. У нашій родині можна бути або філологом, або медиком — іншого не дано (усміхається).
Всі 10 років, поки триває війна, я безкоштовно лікував зуби військовим. Проблеми з зубами у хлопців є завжди, а на війні це дуже відчутно. Взагалі, стоматолог у батальйоні — це доволі потрібна штука (усміхається).
— Як і чому долучився до війська після 24 лютого 2022?
— Свій шлях військового я розпочав ще у 2014 році, коли долучився до добровольчого підрозділу “Київська Русь”. Потім була перерва, але, як стоматолог, я безперервно працюю з військовими.
До батальйону ім. Джохара Дудаєва я долучився на початку 2023 року. Перший рік великої війни я волонтерив, а далі вже довелося долучитися більше.
Тренування у батальйоні
Специфіка роботи нашого підрозділу у тому, що ми працюємо під конкретні операції на певній території, тобто не треба було весь час бути на нулі. Тож мені навіть вдавалося майже весь 2023 рік поєднувати службу та стоматологічну практику. Зараз клінічного прийому вже буває щораз менше, але, коли є можливість, то я намагаюся приймати пацієнтів.
Наразі я бойовий медик у розвідувальному батальйоні ім.Джохара Дудаєва.
— Чому саме цей підрозділ? Підтримуєте ідею незалежної Ічкерії?
— Цей батальйон починався як добробат, зараз це підрозділ Сил Оборони. Він займається розвідувальними операціями. Я обрав цей підрозділ за рекомендаціями друзів, бо тут сильна команда, хороший командир, я довіряю цим людям, як собі. Тут багато сил витрачаються на підготовку і планування операцій, тож і результат відповідний.
Так, я підтримую ідею незалежної Ічкерії. Росію треба руйнувати з усіх сторін. Поки вона не посиплеться зсередини — перемогти її неможливо.
Бойова група Остапа
“Якщо росіяни прийдуть сюди, вони питати не будуть”
— Чому ви воюєте?
— Це — моя країна, захищати її — мій обов’язок. Якщо я зараз не піду добровільно воювати за Україну, то завтра вже росіяни змусять мене воювати за “Велікую Русь”. А тікати зі своєї країни я не збираюся, мій дім — тут.
— Як має змінитися суспільство, щоб перемогти у цій війні?
— Для початку суспільство має прокинутися і зрозуміти, що ця війна надовго. Забудьте про ще 2-3 тижні, кожен повинен включитися у боротьбу. Йдеться не тільки про воювати, але й про забезпечення потреб фронту. Взагалі, має бути нормальне забезпечення армії, власне виробництво зброї, та й взагалі, все має працювати для однієї мети — зберегти державу.
В Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Херсоні війна зовсім поруч і це відчутно, а Одеса, котру щодня бомблять, продовжує жити в звичайному ритмі, що виглядає дивно. Тобто помічаю дивну закономірність, якщо місто не обстрілюють або його захищає потужне ППО — більшості вже байдуже на війну, як от в Києві чи Ужгороді.
— Що буде у випадку, якщо не прокинуться?
— Хочеться, щоб всі зрозуміли: якщо російни прийдуть сюди, вони питати не будуть. Вони зрівняють міста з землею, а потім частину згвалтують і вб’ють, а інших поженуть воювати далі та забезпечувати потреби вже загарбницької армії. Якщо не вірите у такий сценарій, то подивіться, що зараз відбувається на окупованих територіях Запорізької чи Херсонської областей. Те саме.
Три роки тому люди про це не думали, а зараз це їхня реальність —воювати проти власної держави. Тому що у них немає вибору.
На початку великої війни не всі встигли усвідомити ризики, був хаос, окупація відбулася дуже швидко. А потім було пізно. Ті чоловіки, які не встигли виїхати на неокуповану частину, вже не мали вибору. Дуже часто рішення йти воювати проти України не було їхнім свідомим рішенням. Приходить комендант, який твою сім’ю бере в заручники, а тебе під дулом автомату просто жене вперед. Ці чоловіки не воюють, вони — м’ясо для росіян, яке треба кинути на передню лінію. І такий сценарій чекає на кожну окуповану територію, не думайте, що когось це може обійти.
Тож або ми, або нас. У нас взагалі не залишилося часу на роздуми чи сумніви.
“Країна — це не тільки територія, в першу чергу, це — люди”
— Часто приїжджаєте в Ужгород? Як вам тут?
— В Ужгороді живуть мої рідні, тож з часу повномасштабного вторгнення я 3 рази був тут. Приємно бачити багато позитивних прикладів, які надихають, наприклад те, що робить Андрій Любка чи Михайло Сливка. За Varosh теж слідкую і читаю про інші ініціативи. Але, звичайно, як і в кожному регіоні — є над чим працювати. Не буду приховувати, є і неприємні моменти, над якими нам варто працювати.
— Що вам допомагає триматися?
— В цій країні є дуже багато хороших людей, я вірю, що їх більшість. Власне для них і треба це все робити. Країна — це не тільки територія, в першу чергу, це — люди.
Вдома мене чекають моя дружина і донька. Доньці було 7 місяців, коли почалась повномасштабна війна. Я б хотів, щоб вона жила у щасливій Україні під мирним небом.
— Як думаєте, як ваш батько, відомий філолог Любомир Белей, відреагував би на повномасштабне вторгнення?
— У мого батька ніколи не було ілюзій щодо росіян, він не очікував від них чогось хорошого. Я думаю, мій батько долучався б максимально до спротиву у тій мірі, у якій би міг. Врешті, мій вчинок піти у військо, це теж наслідок виховання моїх батьків.
— Чому військові люблять котиків?
— Це можливість переключитися, якийсь третій вимір. І вони — красиві)
— Плани після війни?
— Поживемо — побачимо! Бо боюся, кінець буде не скоро, а до кінця війни треба дожити. Зараз треба займатися вирішенням насущних проблем.
Збір на авто для підрозділу Остапа
Підрозділ Остапа виконує бойові завдання з розвідки та дестабілізації противника. Для оперативного пересування їм потрібне авто. Точніше, нам потрібно, щоб у них було авто.
Видання Varosh збирає 250 тис. грн на авто для підрозділу батальйону Джохара Дудаєва, де служить Остап Белей. Купить його волонтер Андрій Любка.
Час для збору коштів — до кінця травня. Наразі маємо майже 100 тис., які вдалося зібрати в рамках “Суботнього аукціону”.
Долучитися донатом можна через Приватбанк: 4149 4993 7997 8081 (Гичка Г.М.) або поповнивши монобанку збору.
Хай розквітає “бавовна”! Приєднуйтесь до збору!
- Як війна змінює Україну та світ. Основні думки з лекції Павла Казаріна
- Закарпатська кухня в стилі мілітарі, або Що їдять закарпатці на фронті
- Рекрутинг у ЗСУ: які є вакансії в Закарпатській ТрО та чому рекрутер — це не ТЦК
Галина Гичка, Varosh
Фото з соцмереж батальйону Джохара Дудаєва
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
