Бізнес

Бізнес під час війни. Троє підприємців із Закарпаття — про роботу в новій реальності та волонтерство

20 Липня 2022 1 678

Як бізнес знаходить нові сенси. Переформатовується, оновлюється, кардинально змінює стратегії, прописані на роки вперед. 

Ми записали три історії про підприємців із Закарпаття під час війни. Як не тільки вижити, а стати сильнішими і сміливішими. Як мотивувати себе й команду в скрутні часи. 

Важливо, що бізнеси, про які розповідаємо, активно волонтерять і втілюють проєкти підтримки армії та вимушено переселених українців.  

Всім ставимо однакові запитання: про виклики на старті війни і через чотири місяці, а також про волонтерство. 

Yourtransfer

Євгеній Гурковський, директор компанії перевезень YourTransfer 

YourTransfer — закарпатська компанія, яка понад 20 років на ринку. Головний офіс — в Ужгороді. В автопарку — 10 авто. Комфортабельні перевезення щодня, груповий та індивідуальний трансфер. Основні напрямки — із Закарпаття до аеропортів Дебрецена, Будапешта, Братислави та Відня.

Під час карантину переналаштувалися, аби підвозити медиків на роботу. З початком війни доставляли гуманітарку та організували безкоштовний трансфер за кордон для українців, які не мали змоги розрахуватися.  

24 лютого і перший тиждень війни

Зазвичай до YourTransfer рідко телефонують/пишуть вночі. Так було до 24 лютого 2022-го. З 5:30 ранку обривалися телефони, месенджери, адже люди з усієї України масово полишали домівки. Замовляли навіть “найнепередбачуваніший” трансфер — просили з Києва, Харкова, Херсона — до кордонів.

Вранці Євгеній зібрав команду. Попри страх, стрес, невизначеність, їм вдалося терміново змінити звичний хід роботи.

До повномасштабного вторгнення переважно було близько семи трансферів на добу. Зі стартом війни виникло більше навантаження на менеджерів офісу та водіїв. YourTransfer чітко розумів свою роль, коли велика кількість біженців їде за кордон, і вони потребували термінової допомоги.

Телефонувало безліч українців, які просто не могли оплатити трансфер — здебільшого мами з дітьми. Першого тижня компанія безкоштовно возила біженців сімʼями.

Емоції тиснули на менеджерів і водіїв, проте вони збирали себе до купи, аби якісно виконувати роботу — попри новини, атмосферу і безліч історій, з якими зверталися люди. 

Волонтерство

Як сказано вище, першого тижня війни водії родинами підвозили українців. Безкоштовно. Надалі організували один безоплатний трансфер на добу. Опублікували перше оголошення в соцмережах — і відразу 25 людей записалися в рейс трьома мінібусами.

За кілька днів війни компанії почали допомагати українці, які перебували в Угорщині. Серед них — постійні клієнти YourTransfer. Вони запропонували підвозити біженців від кордону з угорського боку до Будапешту.  

— Кількість безкоштовних трансферів вдалося збільшити завдяки тим неймовірним українцям в Угорщині. Вони організовували для нас плюс два-три легкові автомобілі на день.  

Загалом щоденний волонтерський трансфер працював три тижні. Згодом почали проявлятися трохи дивні ситуації. Як-от жінка благала про безоплатну послугу, водночас їхала з Поляни до кордону на таксі.

Ще одна волонтерська ініціатива — перевезення гуманітарної допомоги. Компанія першою доправила такі вантажі в Україну. Було складно й ризиковано, адже ця логістика тільки налагоджувалася. Першого місяця війни надійшло щонайменше 20 запитів щодо перевезення допомоги. До прикладу, водій віз біженців із України, а назад повертався в авто, вщент заповненому гуманітарною допомогою.

Євгеній каже, що загалом волонтерські процеси дійсно були якісно налаштовані.

— У цей період чітко відчувалася цінність кожного справжнього українця. Їх було дуже багато. Це ті люди, які з холодним розумом діяли на покращення ситуації в нашій державі, на підтримку військових, на підтримку медиків. Якби Україна завжди працювала так, як першого місяця війни, вона стала би наддержавою. 

Робота під час війни

Один із викликів для такого бізнесу — заборона більшості чоловіків виїжджати за кордон. Проте Євгеній мовить, що в його команді є багатодітні батьки, тож вони можуть працювати і забезпечувати свої сімʼї.

Частина колективу добровільно пішла на фронт.

— Ми гордимося нашими хлопцями, постійно перебуваємо на звʼязку, підтримуємо їх.

Нещодавно тут почали працювати і дівчата-водійки.

— Дівчата якісно працюють, вони — потужні водії.  

Влітку 2022-го замовлень стільки, як і торік. Це повʼязано переважно із потребою відпочинку, зазвичай їдуть мами з дітьми. 

Likakomfort

Олена Ціва, співвласниця і директорка Ліка Комфорт

Вона веде справу зі своїм чоловіком та партнером у бізнесі Олександром Цівою

Компанія працює в Мукачеві, напрямки роботи: кондиціонування, системи вентиляції, опалення та енергозбереження.   

Цими днями бренд святкував 18 років. І, попри все, саме тепер найяскравіше відчуваються піднесеність, зібраність і натхнення в роботі.

24 лютого. Перші три виклики

Виклик 1. Надихнути команду, оновити її

Спершу, звісно, все зупинилося. За два тижні клієнти почали запитувати щодо продовження роботи над довготривалими обʼєктами. Ліка Комфорт телефонувала партнерам, аби дізнатися, як справи, чи все відносно добре, як можна допомогти.

Знадобилося близько трьох тижнів, аби наново запустити команду. Колектив мав страхи: хтось непокоївся, а кому взагалі будуть потрібні послуги компанії, кому необхідна кліматична техніка, а кому — технічний огляд, очищення кондиціонеру, ремонт…

— Ми почали роботу на неповний робочий день. Поетапно ставили задачі. Трохи спонукали працівників. 

З війною додалися нові активності: мотиваційні міти, вивчення стандартів сервісу… Водночас тривала ревізія справ компанії.

— Ми почали робити те, що, мабуть, нехарактерно для війни. Але воно повернуло нас до життя.  

Проте й надалі Олена подеколи помічала, що команда не надто приходить до тями, адже емоційна важкість, нерозуміння серйозності нової реальності. Провела нараду, надихнула всіх і пояснила, що працювати і вкладати в економіку — це теж фронт. 

Довелося також оптимізувати роботу колективу, водночас відбулося його оновлення.

— Ми знайшли дуже багато нових людей. Вони стимулюють один одного в роботі, показують, як можна краще. 

З іншого боку, кадрові питання ускладнюються переїздами, боязню військкоматів і загалом довірою, адже потрібен час, аби почати повноцінну співпрацю з новим фахівцем. 

Виклик 2. Переосмислити витрати

Спершу зарплати зменшилися, але не припинилися. Першого місяця війни компанія закрила питання відпускних. Надалі робота оплачувалася погодинно, відтак важливий був результат кожного працівника. 

Менеджмент переглянув щомісячні бюджети, тим паче, є рахунки, які повсякчас треба сплачувати. 

— Це був виклик, коли доходу нема, а витрати є. Зарплати, податки, оренда, комунальні, інтернет… 

Тож від дечого довелося відмовитися. До прикладу, від систематичних аутсорсингових послуг, їх розподілили всередині колективу. 

Ціни на послуги Ліка Комфорт близько чотирьох місяців залишалися довоєнними, нещодавно зросли. 

Поступово вдалося вийти в нуль — цей показник спонукав команду рухатися далі. Наразі компанія почувається практично як і до війни.

Виклик 3. Змінити стратегію

До 24 лютого 2022-го подружжя Ціва мало довготривалий план розвитку. А з початком повномасштабного вторгнення взагалі не було розуміння, куди рухатися далі.

— Ми змінили нашу прописану стратегію, яка була визначена на три роки. У нас було більше бачення формату роботи B2B. З війною ми збільшили кількість надання послуг B2C, бо розуміли, що так буде швидше надходження коштів.

Компанія має новозбудований склад. Певний час Ліка Комфорт надавала колегам безкоштовну можливість зберігати там речі. 

Згодом один із постачальників підписав договір щодо оренди обладнання і це стало новим вектором Ліки Комфорт.

Виклики після 100 днів війни 

Виклик 1. Касові розриви

За чотири місяці одне з найскладніших питань — це касові розриви — коли недостатньо коштів в обороті. Цей бізнес переважно має довготривалі обʼєкти, тож спершу інвестуєш у них, а згодом отримуєш платню. Наразі продажі — по-різному активні, проте постійно є витрати, тож у касі інколи бракує грошей для обороту.

Відтак менеджмент займається фінмоніторингом, аналізує, по-новому вчиться плануванню і розподілу бюджету. 

Виклик 2. Дорога і невчасна логістика

Ще одне питання — вартість доставок. Водночас вони не завжди є вчасними через обставини в країні. Тож відділ логістики Ліки Комфорт робить все, аби зменшити витрати.

Виклик 3. Маркетинг

Ще один нюанс — а що робити з маркетингом. Чи вкладатися в нього саме тепер. Тим паче, ці послуги є дорогими. 

— Можливо, у довоєнний час ми не думали би над цим. А зараз не розумієш, чи це “дасть сходи”, чи просто зіллєш кошти. Тому — веду багато переговорів із різними агенціями, вивчаю їхні думки, бачення. Це довготривалий процес вибору “в які двері зайти” і скільки на це витратити.  

Волонтерство

З початком повномасштабного вторгнення працівники волонтерили як могли: були вантажниками, плели маскувальні сітки, організовували процеси… Олена створила інформаційний колцентр Мукачево хелп. Тут інформацію отримували переселенці та організації, які займалися гуманітарною допомогою. Відбувалося координування між волонтерами та тими, хто потребує допомоги. 

Вся інформація систематизувалася і перевірялася. 

Мукачево help — це повноцінна компанія, яку Олена створила за кілька днів. Тут обʼєдналися юристи, бухгалтери та логісти, айтівці та маркетологи, оператори — аби все працювало якісно, швидко і надійно. 

Slyvka

Михайло Сливка, засновник ужгородської стоматологічної клініки “Естет”

Його заклад одним із перших включався у волонтерство з початком пандемії та війни. До прикладу, передав кисневий концентратор високого тиску та був готовий надати апарат для вентиляції легень. Під час війни Михайло з командою допомагають колегам у прифронтових зонах, а також візьмуть участь у проєкті стоматологічної підтримки солдатів, які повертаються з фронту.   

24 лютого

До повномасштабного вторгнення клініка створила окремий спільний чат для всіх працівників — лікарів, асистентів, адміністраторів. І 24 лютого, о шостій ранку, Михайло написав перше повідомлення. Відтак цей чат був про “що далі” і він допомагав координувати всіх. 

Перший виклик у перший день війни — це відтік команди. Операційна менеджерка та практично половина асистентів відразу виїхали (а всього їх було 14). Тож потребувалося швидко переналаштувати роботу. Асистенти, які залишилися, довго працювали по 12 годин. Керівні операційні процеси Михайло з дружиною та бізнес-партнеркою Роксоланою взяли на себе. Всі лікарі залишилися в клініці.

Другий виклик — відтік пацієнтів із незавершеним лікуванням. Річ у тім, що Естет спеціалізується на комплексному лікуванні, що триває рік-два, іноді більше. Тому слід було надати пацієнтам інформацію про всі пройдені етапи, а також знайти спеціалістів, наприклад, ортодонтів, для продовження розпочатого.

З іншого боку, необхідно було продовжувати лікування нових пацієнтів — вимушено переселених осіб. Відтак велася комунікація з їхніми попередніми лікарями.  

Третій виклик у перші тижні, місяці війни — дефіцит обладнання, матеріалів.

Спершу виникли логістичні проблеми, а далі — дефіцит.  Практично цілодобово видзвонювали всіх постачальників, контрагентів. 

— Моя дружина кілька разів їздила за кордон. Наполовину пакувала машину бронежилетами, гуманітаркою, коли ще можна було самим привозити. А половина авто — стоматологічні матеріали зі Словаччини, Чехії.

Матеріали були значно дорожчими, не вписувалися у фінансову модель Естета, однак треба було продовжувати роботу.

Дефіцит відчувається й наразі, проте тепер усе ж значно легше.

— Ми можемо далі працювати в такому більш-менш спокійному режимі. Нам допомагає те, що ми — системна клініка, в нас усі процеси дуже добре прописані. І все, що нам було потрібно, це зробити outside view і рухатися далі.

Після 100 днів війни

Наразі першочерговий виклик — ціни. Процес лікування має багато ланцюжків і на кожному етапі зростають ціни. У багатьох позиціях — удвічі дорожче. При цьому клініка намагається так балансувати, аби вартість не була надто відчутною для пацієнта.   

Другий виклик після чотирьох місяців війни — знову ж таки, дефіцит матеріалів. Клініка завжди замовляла елайнери з Італії та США, а тепер не можна оплачувати за кордон. Тому Естет замовляє через колег у Словаччині, а Роксолана їде і забирає. 

Незавершені етапи лікування — цей виклик теж триває, бо одні пацієнти їдуть, інші — приїздять. Тому додається комунікаційної роботи в спільноті стоматологів щодо узгодження процесів.

Волонтерство

Зі стартом війни Михайло з Роксоланою підтримують колег зі стоматологічної спільноти, які залишилися в прифронтових містах. Вони безоплатно екстрено надавали допомогу, знімали гострі стани, усували біль всім-всім пацієнтам. 

Дуже швидко ті лікарі стикнулися з дефіцитом матеріалів. Роксолана привозила з-за кордону матеріали, то з першої ж поставки третину відправили до столиці. І так було кілька разів. І цілком безкоштовно. Це робилося, аби стоматологи у прифронтовій зоні й далі могли безоплатно допомагати.

Також подружня пара допомагала з пошуком обладнання для стоматологічних кабінетів, які лікарі облаштовували навіть у селі під Києвом.

— Це спосіб допомагати один одному в середині спільноти.  

Щодо бізнесу, то на початку війни “Естет” зробив для всіх пацієнтів 10% знижку. Згодом почали донейтити еквівалент цієї знижки з усього обороту. Це систематичний процес. 

Важливо, що ужгородська клініка однією з перших планує долучитися до соціального проєкту колег зі стоматологічного комʼюніті. Йдеться про допомогу військовим. І один із способів виявити підтримку — це безкоштовне лікування зубів. Ідея в тому, аби якомога більше закладів могли запросити на повноцінне лікування двох-пʼятьох військових. Імпланти, коронки, заміщення відсутніх зубів, повна санація ротової порожнини. Тому важливо, аби долучилося якнайбільше клінік. 

— Ми підрахували, що якщо всі клініки в Ужгороді запросять по двоє-пʼятеро військових на комплексне багатоетапне лікування, то всі, хто потрапив до ТРО, ЗСУ, надалі не матимуть проблем із ротовою порожниною. Це реально. Дуже скоро ми анонсуємо цю ініціативу.   

Стосовно особистого волонтерства Михайла, то він має щоденну традицію за ранковою кавою. Податок за ранок — донейт на потреби військових.

— Кожен ранок для мене є особливим. Я прокидаюся в спокійному місті, під мирним небом і за це маю заплатити “податок”. Щоранку, під час кави, відправляю зазвичай однакову суму на різні потреби. Донейт іде на медикаменти або протезування, або на авто… Я вважаю, що після цього мені трошки легше йти на роботу. Хоч насправді — це важко завжди.  

Евеліна Гурницька, Varosh

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — FacebookInstagram та Тelegram.

0 #
# YourTransfer # бізнес волонтерить # бізнес на Закарпатті # ліка комфорт # стоматологічна клініка Естет