Як злагоджено встигати у різних сферах життя: у родині, любові, кар’єрі, бізнесі, власному саморозвитку? При цьому, залишатися енергійною, життєрадісною і красивою. Все можливо. І ми вам доведемо! Опублікуємо кілька історій про ужгородок, які прагнуть жити в балансі і їм це вдається. Перша розповідь – про Роксолану Сливку.
Роксолана Сливка спільно зі своїм чоловіком Михайлом заснувала в Ужгороді стоматологічну клініку “Естет”. Вона є головною лікаркою, стоматологинею, а також займається організаційними процесами в бізнесі. Родина виховує однорічного Дмитрика. Водночас дівчина якісно веде персональний блог в інстаграмі, активно займається спортом і саморозвитком, залюбки дає раду хатній рутині і завжди гарно виглядає, навіть якщо залишається удома. З народженням сина Роксолана почала системніше цікавитися плануванням часу, аби встигати в усьому і за мінімального стресу.
Далі – пряма мова.
Про нове усвідомлення часу
Я почала цікавитися тайм-менеджментом років три-чотири тому, а більш поглиблено занурилася в цю тему після народження сина. Я прочитала дуже класну книгу “Тайм-менеджмент для мам” Світлани Гончарової, а також “Сім звичок надзвичайно ефективних людей” і “Восьма звичка. Від ефективності до величі” Стівена Кові, прослухала кілька вебінарів на цю тему. Тобто я активно вивчала тайм-менеджемент і активно застосовую його в житті. При цьому, я не відчувала, що мені це дуже потрібно. Проте цікавилася, чим відрізняються люди, котрі все встигають і завжди мають гарний настрій, від тих, які намагаються щось робити, але якось їм це не дуже дається… Тобто у них є натхнення до певних справ, але нема змоги їх втілити.
Водночас я усвідомлюю, що час є найбільшим нашим ресурсом, яким не можна розкидатися. Тому і почала цікавитися, як можна стати кращою і ефективнішою. Зміни однозначно настали. У першу чергу, в мене змінилося сприйняття певних речей. Наприклад, маю вибір між поспати і зробити якусь справу. Я знаю, що мені достатньо восьми годин сну, тому не буду ніжитися довше, а піду й зроблю щось. Також я перестала скаржитися на рутину – попрати, попрасувати, скласти… Тепер я простіше ставлюся до цих речей і не нию, що в моєму житті багато рутини. Саме тайм-менеджмент відкрив мені це розуміння.
Про правила ефективності
Кожен ранок я завжди починаю із себе. Тобто виділяю час саме для себе, наприклад, на чашку кави з музикою на балконі. Це можуть бути три-чотири хвилини, але такі, як я хочу. Аби вранці приділити собі увагу, не мушу прокидатися раніше всіх. Зазвичай мене будить син, ми з чоловіком і Дмитриком підводимося о годині сьомій. Якщо хочу зайнятися собою, то в цей час Михайло перебуває із сином. Хлопці знають, що кілька ранкових хвилин прагну побути на самоті, вони в цей період займаються своїми справами.
Після кави збираюся, одягаюся. Щодня наводжу легкий макіяж, у мене завжди має бути чисте й укладене волосся. Обираю одяг, який мені до вподоби. Я щодня маю нормально виглядати, навіть якщо не виходжу з дому. Таким чином я знаю, що готова до роботи за будь-яких обставин, навіть залишаючись удома. І це дуже важливо для жіночої впевненості.
Друге правило ефективності – це неодмінно зробити щось для себе протягом дня. Наприклад, я виконала всі поточні справи, попрацювала на роботі, то обов’язково має бути щось для себе – тренування або прогулянка, читання книги, чи інша діяльність, яка цікава саме мені. Така дія додасть мені внутрішнього задоволення, хорошого настрою.
Ще один обов’язковий момент – планування усіх-усіх справ. У мене все розплановано на день, тиждень, три місяці, пів року. На кожен день маю занотовані всі дії: робочі задачі, прибирання, готування, поїздка в супермаркет, справи під час сну сина, тренування, читання, все-все записано. Не ставлю собі чітку годину виконання, але визначаю, чим займатимуся у першій половині дня та другій, синхронізую завдання зі сном малюка, зазвичай він спить по дві години до обіду й після.
Дуже важливою в організації часу є самодисципліна, вона навіть є підґрунтям. Змалюю ситуацію: син заснув, я планувала потренуватися, але нема натхнення і є спокуса засісти в телефоні. І ось тут має проявитися самодисципліна. Важливо у багатьох речах просто сказати “ні”. Ні телефону, пустим розмовам чи телевізору… Тобто якщо в мене щось заплановано, то дуже важливо таки зайнятися цією справою, бо інакше потім відчуватиметься спустошення, незадоволення. Якщо зовсім нема наснаги щось робити, то я теж людина, тому інколи просто дозволяю собі нічим не займатися, ось так просто можу піти з сином погуляти й попити капучино. Але водночас мені важливо бути спокійною, що хоча би їжа є вдома (усміхається, – ред.).
Про класичний робочий день
Зазвичай о сьомій у нас підйом, збори, кава, сніданок. Об 11.00-11.30 у сина починається сон, він спить півтори-дві години, на цей період є змога спланувати якісь справи по клініці або тренування. Ці робочі моменти можу і з дому виконувати. Якщо ж мені треба бути в клініці, то на роботу йду з Дмитриком, поки він спить, я працюю. Потім син обідає вдома, а після цього ми приносимо обід нашому татові. Далі, якщо бабуся чи дідусь можуть побути з онуком півтори-дві години, я повертаюся на роботу. Якщо веду прийом як лікар-стоматолог, то бабуся з дідусем допомагають з Дмитриком увесь час, поки працюю.
Ввечері ми всі разом проводимо час удома, вечеряємо, бавимося.
Про соцмережі
Мій екранний час у соцмережах у середньому – півтори-дві години на добу. Зазвичай у неділю я готую контент на тиждень, пишу тексти, обираю фото, витрачаю на це півтори-дві години, відтак маю пости на весь тиждень, у різні дні публікую те, що запланувала. Щодо сторіс, то є і заплановані за певною тематикою, але в процесі, за настроєм можу додати нові сторіс.
Оскільки займаюся блогерством в інстаграмі, то не можу дозволити собі просто зникнути з онлайн. Тому регулярно готую різний контент – інформаційний, розважальний, аби підтримувати інтерес аудиторії.
Про відновлення
Для фізичного відпочинку мені достатньо кількох годин сну. А ось моральної втоми важче позбутися, і тільки сон тут не допоможе. Якщо є якісь складні ситуації, тоді намагаюся провести час із користю для себе, аби реабілітувати свою свідомість. Що це може бути? Почитати Біблію, помолитися, зайнятися спортом, просто посидіти, погратися із сином, поділитися своїми переживаннями з рідними, та й зрештою, келих вина теж багато-чого вирішує (усміхається, – ред.). Достатньо навіть легкої вечірньої атмосфери.
Ну, і ще дуже важливе ставлення до ситуації. Я не живу тим, хто що сказав, де що відбулося… Я просто аналізую ситуацію, роблю висновки, відтак намагаюся не тримати це в голові й рухатися далі.
Про баланс
Насправді, я не проводжу поділ між роботою, кар’єрою, сім’єю. Ми з чоловіком не можемо це розділити, адже займаємося тим, що нам до вподоби. Ми любимо свою справу, результати наших зусиль… Нема такого, що ми прийшли додому, і все, досить про роботу. Баланс полягає у тому, що ми любимо те, що робимо. І це нереально відділити клініку, сім’ю, оскільки живемо цим усім, кайфуємо від процесу. А це морально допомагає не втомлюватися.
Евеліна Гурницька, Varosh
