Міністерство оборони України запустило в березні новий алгоритм рекрутингу до лав Збройних Сил. Мета — замінити застарілі підходи на зрозумілий механізм добровільного долучення до військової служби через центри рекрутингу та онлайн. На Закарпатті цю місію командування 68 окремого батальйону 101-ї бригади Закарпатської ТрО доручило виконувати Олексію Любецькому, бойовому медику роти вогневої підтримки 68 батальйону. Є також рекрутер у Перечинському ТЦК, а найближчим часом в Ужгороді мають відкрити рекрутинговий центр.
Varosh зустрівся з військовослужбовцем і розпитав, що таке рекрутинг у ЗСУ, які є вакансії в батальйоні та чому рекрутери — це не ТЦК. Олексій Любецький пояснив: як рекрутер він локаційно не обмежений, але пріоритет — Закарпаття, бо це йому зрозумілий регіон, хоча сам він із Буковини. Людей підбирає до свого батальйону.
Олексій Любецький
— У людей зараз, розумію, є різна мотивація: для когось — це повага рідних і суспільства, для когось — грошове забезпечення, ще для когось — реалізація в новій і цікавій галузі, — каже він. — Ті, хто хотіли захищати країну, пішли першими. Зараз є страх невизначеності, небезпеки, що тебе відразу відправлять на “нуль” і не буде ніякої підготовки. Моє завдання — ці страхи розвіяти, проводити пояснювальну роботу, заохочувати людей, щоб їм було цікаво і не страшно.
Ми не шукаємо “богів війни”, ми хлопці прості
Закарпатська ТрО — це свої люди, — каже він, — нормальне забезпечення, адекватні командири. Наприклад, наш командир батальйону — інтелігент, викладач іспанської та англійської мов. І я вже не кажу про волонтерство: в нас майже в кожного відділення є “Старлінк”, генератор, ми забезпечені волонтерськими машинами, вчасно виплачується зарплата, і всі ці речі, які я знаю і пережив, планую розповісти, донести людям, щоб розвіяти їхні страхи перед ТрО і мотивувати прийти до нас.
Закарпатська ТрО — це свої люди і нормальне забезпечення
— Кого ви шукаєте, яких фахівців вам не вистачає?
— Ми — піхота, наша справа досить проста: копати і стріляти, або стріляти і копати… Ми не шукаємо “богів війни”, ми хлопці прості: ти маєш ходити в наряди, можеш бути пілотом БПЛА, ми відправляємо на навчання (це крім базової підготовки), можеш бути бойовим медиком — є спеціальний курс, можеш бути зв’язківцем. На кухні, на жаль, усі вакансії зайняті, я уточнював (усміхається). У нас є повне забезпечення, і якби я придумував слоган Закарпатської ТрО, то обрав би такий: “Ти можеш бути будь-ким”.
Є, звичайно, штатний розклад, але є реальні потреби. Але якщо людина талановита, вміє і може, наприклад, допомогти лагодити машину, — вона нам потрібна. Тоді вона зайнята роботою і її менше залучають у наряди. Або якщо людина бухгалтер і вміє “розмовляти з цифрами”, то вона робить цю роботу і не ходить у наряди. Тут ти проявляєш свої таланти.
Я не є лікарем, це дещо помилкове уявлення про те, що бойовий медик обов’язково має мати медичну освіту. Щоб підготувати лікаря, потрібно щонайменше 5 років, щоб підготувати бойового медика, потрібен місяць і практика. Він не лікує, а надає першу допомогу в тактичних умовах і довозить пораненого до стабілізаційного пункту, який, своєю чергою, можна вважати тимчасовим шпиталем. Я став бойовим медиком дуже просто: головний медик роти, коли ми зібралися в Перечині, підняв турнікет і спитав: “Хто знає, що це і як ним користуватися?” Я підняв руку і так став новим бойовим медиком…
Волонтери Руху підтримки закарпатських військових завжди підтримують воїнів
Нам потрібні розумні люди з різною мотивацією. Патріотизм — це дуже добре, але з часом на перший план виходить потреба захисту твоєї групи, адже життя цих людей залежить від тебе, а твоє життя — від них. Така критична ситуація може не настати, за весь час від початку вторгнення я стріляв двічі, але в мене є побратими, які за один наряд у Кліщіївці здійснили кілька тисяч пострілів. Там під час 9-годинного бою два кулеметники з моєї роти знищили не менше 30 ворогів. Є ті, хто і близько не підходить до стрільби — відповідальні за забезпечення чи логістику, в них є інша робота…
Рекрутери і ТЦК — зовсім різне
— Як плануєте розвіювати страхи людей перед ТЦК? Одразу ж ніхто не зрозуміє, що ви не вручатимете всім повістки.
— Структура ТЦК і ми — це зовсім різні речі. Це як хокей і фігурне катання. Звісно, робота деяких працівників ТЦК ускладнила процес. Але, до прикладу, в Перечинському ТЦК рекрутер розповів мені, що вони використовують одну з платформ Linkedin і просувають вакансії в ЗСУ через Google. Є ще Lobby X, Work.ua, OLX — тут теж діють рекрутингові платформи.
Нам не потрібні люди, які за першої-ліпшої нагоди втечуть і зовсім не є мотивованими. Війна надовго і краще її “перебути” в компанії зі своїми земляками, де є нормальне забезпечення та певне культурне середовище, зрозуміле і близьке тобі. Якось мій побратим, простий сільський хлопець, сказав мені: “Розумієш, тут як вдома, тільки не вдома”, і це, мабуть, відображає нашу філософію. Ти чуєш усі рідні діалекти, знаходишся в рідному культурному просторі, тільки перебуваєш на Сумщині чи Донеччині. Тому моє завдання — розкрити тему.
“За своє зі своїми”
— І як ви це збираєтесь робити?
— Насамперед залучити різні канали комунікації, зовнішню рекламу, рекламу в соцмережах, виступати в місцях скупчення людей. Наразі я буду присутній на заходах і на вулицях з інформаційним банером, зараз я активно пропрацьовую ці моменти. З часом, сподіваюся, будуть і намет, і флаєри, і рекламні банери, сітілайти, білборди тощо. Найближчим часом в Ужгороді запрацює рекрутинговий центр.
Поштові марки 68 батальйону, випущені на честь 9-годинного бою під Кліщіївкою.
Я сприймаю це як рекламну кампанію: мені потрібно продати місця в гарному товаристві. Якщо ви нам підходите, то я вам усе пояснюю, допомагаю на різних етапах, ви не залишаєтесь сам на сам із невідомістю. Якщо ви — нормальна людина, готові дослухатися до побратимів і не крутите якесь своє “кіно”, то все буде добре. Трапляється й таке, що людина проситься до нас, це в колег траплялося, а він дивиться — вона нам не підходить… І їй відмовляють.
- Команда Varosh збирає кошти на авто для Збройних сил. Підтримати збір та пришвидшити нашу Перемогу можна за посиланням.
Для мене ця робота — виклик, поки що я працюю один, і мені це небайдуже. Як би це пафосно не звучало, але ці люди стають твоїм племенем, твоєю файтою. Основне гасло цієї кампанії — “За своє зі своїми”.
Я не збираюся силувати людей. Ви хочете переплисти Тису? Вперед! Я пропоную свободу вибору в наших реаліях. Так, мінуси є і в нас: ви будете ходити в наряди, але у вас буде час на відпочинок. Де б ви не були, вам буде тепло, ми намагаємось налагодити побут, є всі умови, маємо банний комплекс, який нам подарувала громада Перечинщини. Як удома, тільки не вдома. Так, не все ідеально, але все зрозуміло. Мій побратим зі Середнього охарактеризував нас як пластунський табір із підвищеною небезпекою. У нас, на щастя, дуже маленькі втрати, і ті сталися тільки через фатальні обставини.
…Це — марафон. У людей, яких призвали або які прийшли самі, була своя мотивація, це сформовані люди. Вони два роки не вдома. Так, є відпустка, але життя іде і йде не в колі рідних людей. Одна справа, коли тобі 20 і тобі хочеться пригод, навіть зі смертельною небезпекою, і інша — коли тобі вже не 20. Для тебе час іде зовсім інакше, він прискорюється. У нашому батальйоні все лояльно, тобі ідуть назустріч за потреби, але ти у війську, і людей потрібно міняти. Ми прийшли добровільно, а піти добровільно не можемо.
Щоб доєднатися до 68 окремого батальйону 101-ї бригади Закарпатської ТрО, скануйте qr-код за посиланням.
Зоряна Попович, Varosh
Фото надані Олексієм Любецьким
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
