Закарпаття як найбільш тиловий регіон нашої держави стало надійним прихистком для сотень тисяч українців, які з 24 лютого 2022 року приїхали сюди, рятуючись від повномасштабного вторгнення російських окупантів. Оговтування від переїздів і засилля страшних новин, пошук місць проживання й облаштування побуту в нових реаліях, а згодом і пошук роботи, – з усіма цими випробуваннями зіткнулися люди, які вимушено переїхали сюди.
Зокрема, щодо можливостей працевлаштування внутрішньо переміщених осіб – далі у публікації Varosh.
Як повідомляють у Міністерстві реінтеграції, за рік повномасштабної війни в Україні релокувалися до більш безпечних областей понад 800 компаній. Закарпаття стало другою областю за кількістю релокованих підприємств – 14,5%, попереду Львівщина – 24%.
За даними Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, найбільше в наш край переїхало представників ІТ-сфери, підприємств переробної промисловості, сфери послуг, зокрема і торговельних, а також сфери будівництва.
СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ: ТРАДИЦІЙНО ПОТРЕБУЮТЬ ФАХІВЦІВ РОБІТНИЧИХ ПРОФЕСІЙ
У Закарпатській обласній службі зайнятості повідомляють, що станом на 1 травня 2023 року є 561 актуальна вакансія, а загалом цьогоріч уже облікували понад 2 тисячі вакансій. Стосовно внутрішньо переміщених осіб (у службі наголошують – саме людей з офіційним документом, що підтверджує статус ВПО) – від 24 лютого торік і до 1 травня цього року кількість працевлаштованих за сприяння служби зайнятості становить 495 осіб.
За даними опитування роботодавців, всього в області працевлаштовані 1768 осіб цієї категорії.
За словами директора Закарпатської обласної служби зайнятості Юрія Фущича, переселенці часто звертаються за консультаціями, фахівці служби зайнятості їх інформують щодо можливостей працевлаштування. Загалом найбільше вакансій є в Ужгороді та Мукачеві, менше – в гірських районах. Зокрема, є вакансії водіїв автотранспортних засобів, бухгалтерів, в’язальників схемних джгутів, швачок, кухарів, продавців. Юрій Фущич розповідає про успішні приклади працевлаштування внутрішньо переміщених осіб – в закладах освіти, у системі охорони здоров’я, у сфері надання послуг.
Служба зайнятості цьогоріч реалізовує й низку активних програм, спрямованих на збереження трудового потенціалу та розвиток бізнесу, шляхом надання фінансової допомоги. Активні програми сприяння зайнятості розроблені для всіх категорій населення, зокрема і для ВПО. Фахівці служби зайнятості постійно комунікують із роботодавцями, зокрема повідомляють щодо можливості отримувати компенсацію від держави за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.
Ознайомитися з усіма активними програмами сприяння зайнятості можна тут.
Інформація служби зайнятості щодо компенсації витрат роботодавців
ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ ШУКАЧІВ РОБОТИ, СТВОРЕНІ ЗАКАРПАТСЬКИМИ ГРОМАДАМИ
Керівник Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Закарпатській області Микола Сюсько зазначає, що закарпатські громади з самого початку повномасштабної війни з російськими окупантами почали активно працювати в напрямку створення всіх умов, аби внутрішньо переміщені особи могли себе реалізувати на території нашої області.
– У більшості громад створені шелтери, де люди мають гідні умови проживання, крім того, громади реалізовують різні соціальні проєкти, щоб інтегрувати внутрішньо переміщених осіб та надають гуманітарну допомогу. Важливим напрямком їх роботи є також працевлаштування ВПО.
Зокрема, щодо останнього – варто відзначити, що Закарпатська область, відповідно до інформації, неодноразово озвученої Закарпатською військовою адміністрацією, є одним із лідерів серед кількості підприємств, що релокувалися. Безумовно, це свідчить про створення додаткових робочих місць в області.
У багатьох закарпатських громадах, зокрема в Ужгороді, Мукачеві, Перечині, Іршаві, інших великих містах краю, відкрили багато нових підприємств, відповідно – створені можливості для працевлаштування. Хоч частково підприємства релоковувалися зі своїми колективами, але також є частина працівників, яких роботодавці шукають і зараз, а тому ВПО мають додаткові можливості працевлаштуватися.
Крім того, збільшення кількості вакансій у громадах Закарпаття підтверджують також і дослідження. Зокрема, нещодавно журнал Forbes опублікував дослідження щодо приросту вакансій на сайті Work.ua в березні 2023 року до лютого 2022 року – в Закарпатській області кількість вакансій зросла на 64%. Це найбільший показник в Україні, якщо робити порівняльний аналіз.
Ілюстрація з журналу Forbes
Закарпатські громади сприяють пошуку роботи внутрішньо переміщеним особам, зокрема, і шляхом працевлаштування ВПО у своїх виконавчих комітетах, місцевих школах, інших закладах, підприємствах та установах, які фінансуються коштом відповідного місцевого бюджету. Разом із тим ці громади створюють сприятливі умови для бізнесу, щоб той, своєю чергою, створював нові робочі місця.
Попри те, що в Закарпатську область приїхало багато внутрішньо переміщених осіб, часто працедавці говорять про брак робочої сили. Тож чому не всі переселенці хочуть працевлаштовуватися?
– Є багато факторів. Варто звернути увагу, що серед ВПО є багато жінок із малими дітьми, які не можуть піти на роботу, а також багато пенсіонерів. З іншого боку – є категорія людей, яка, можливо, очікує на повернення назад до себе в громади, звідки вони приїхали. І, безумовно, є ще той фактор, що економічний ландшафт областей, звідки переїхали внутрішньо переміщені особи, відрізняється. Дуже часто такі люди потребують перекваліфікації, додаткових навичок, щоб змогли знайти себе на ринку праці в закарпатських громадах, – міркує Микола Сюсько.
Відповідно до картування ситуації та потреб переміщеного населення в Закарпатській області (за 28 березня 2023 року), створеного ОВА та Міжнародною організацією з міграції (МОМ), загалом 34% ВПО наразі не мають роботи, порівняно з 18% місцевого населення.
Картування ситуації та потреб переміщеного населення на Закарпатті (за 28 березня 2023 року)
Принциповою причиною, названою незареєстрованими ВПО, є те, що вони планують виїхати до іншої місцевості. Головними причинами того, що безробітні зареєстровані ВПО не шукають роботу, є хронічні хвороби, інвалідність, перебування у декретній відпустці або на пенсії.
Також керівник Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Закарпатській області зауважує, що обласна влада, громади та громадські організації разом із міжнародними організаціями реалізовують низку проєктів, спрямованих на підтримку бізнесових ініціатив внутрішньо переміщених осіб.
– Загалом у цьому контексті також важливо, крім програм перекваліфікації, забезпечити і підтримку розвитку власної справи для ВПО. Це має бути і навчальна підтримка, і частково підтримка фінансовими ресурсами, щоб на новому місці люди могли ефективно розпочати свою власну справу, – підсумовує Микола Сюсько.
Актуальним до теми є і недавнє дослідження Work.ua щодо того, скільки відсотків від своєї заробітної плати мають віддавати українці за оренду житла в різних регіонах країни, серед яких Закарпаття – серед лідерів.
«У Закарпатській області доведеться віддавати 87% середньої зарплати за оренду однокімнатної квартири, а, наприклад, у Запоріжжі – 22%», – йдеться в дослідженні.
Дані з ресурсу Work.ua
ГРОМАДСЬКИЙ СЕКТОР, «ДИСТАНЦІЙКА», ПОТРЕБА ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЇ
Про вищезгадану ситуацію, зокрема, розмірковує і регіональна координаторка благодійного фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» на Закарпатті Анжела Бабкіна. Жінка – переселенка, вперше приїхала в Ужгород ще наприкінці літа 2014 року. Зараз активно займається проєктами, спрямованими насамперед на підтримку внутрішньо переміщених осіб.
Пані Анжела каже, що державних допомог на проживання ВПО недостатньо для облаштування на новому місці, тож питання пошуку роботи надзвичайно актуальне.
– До 24 лютого 2022 року виплати на дорослу особу після 18 років становили 442 гривні – це не та сума, яка могла б суттєво допомогти людині працездатного віку. Якщо дитина – 1000 грн… Зараз виплати зросли і становлять 2000 грн на людину працездатного віку, на дитину і людей з інвалідністю – 3000 грн. Виплати зберігаються і при офіційному працевлаштуванні.
– Однак, бачимо, зросла й вартість оренди житла. Тож або людина повинна мати одну роботу з високою зарплатою, що дуже непросто знайти в Ужгороді, або мати декілька робіт, підробітків. В останньому випадку – часто неофіційно. Але це проблема не тільки для переселенців, а й для місцевих, тобто всього регіону. Бо на Закарпатті немає багато високооплачуваних офіційних робіт, підприємств чи заводів. А людям потрібно мати кошти на оренду, утримувати дітей, сім’ю.
Ще фінансову допомогу для ВПО надають міжнародні організації, однак, каже пані Анжела, такі виплати здебільшого одноразові, або надаються з розрахунку 2200 грн на особа протягом 3 місяців, і завдяки єдиній міжнародній базі, де фіксуються отримувачі, людина не може звернутись до кількох організацій одночасно.
Крім того, серед державних допомог можуть бути виплати вразливим категоріям населення, пенсії, виплати людям з інвалідністю, багатодітним сім’ям, пільги для одиноких матерів, однак це стосується не лише ВПО.
Анжела Бабкіна зауважує: «Важливо, що приїжджають багато людей, які до війни мали специфічні професії, пов’язані саме з їхнім регіоном, наприклад на Донеччині – з шахтою, заводами. Тут такого нема, тому залишається шукати способи перекваліфікації, опанування нової сфери. Дуже добре, що допомагає служба зайнятості, але часто (і ця проблема існувала завжди) серед пропонованих варіантів – вакансії з мінімальними зарплатами, з графіком роботи з 8:00 до 17:00, однак які не забезпечать можливістю орендувати житло, що завжди було недешевим в Ужгороді, а зараз тим більше».
Пані Анжела ділиться власною історією та досвідом пошуку роботи на новому місці. До війни працювала директоркою Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у місті Шахтарськ (Донецька область). Після початку бойових дій виїхала в Новоазовськ, але й він був у зоні ризику окупації, тож разом із подругою вирішили їхати якнайдалі – і це був Ужгород. Розповідає:
– Сподівалася, що все швидко стане на свої місця. В Ужгороді теж були такі думки, однак заощаджування закінчувалися і треба було щось вирішувати з пошуком роботи. Однак була ще одна проблема: моя трудова книжка знаходилася в райдержадміністрації, яка на той час уже була окупована, але тоді Міносвіти видало дозвіл працевлаштовувати й без документів. Тож мені таки запропонували вільне місце – вчителькою початкових класів в ужгородську ромську школу. Згодом працювала в міському центрі соціальних служб в Ужгороді. Мені подобалось, що, роблячи соціальне інспектування, я могла пізнавати місто. Цікаво було порівняти досвід роботи: як тут і як там.
Потім, так склались обставини, займалася волонтерством – щодо внутрішньо переміщених осіб, оскільки сама в цій темі, тож хотілося допомогти іншим. І коли був оголошений конкурс на посаду в громадському секторі, то мені знайомі представники громадських організацій майже одноголосно казали: «Анжело, це твоє!».
Це був проєкт «Програма радників», я представляла «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» як радниця Міністерства соціальної політики в Закарпатській області. Потім з’явилися й інші проєкти. Це дало мені можливість побачити і пізнати не тільки Ужгород, а й усе Закарпаття. А разом із тим реалізовувати ініціативи на підтримку внутрішньо переміщених осіб.
Анжела Бабкіна під час видачі гуманітарної допомоги для ВПО / Фото Ужгородської міськради
Анжела Бабкіна також ділиться спостереженням, що чимало ВПО приїхали на Закарпаття вже з роботою:
– Коронавірус навчив усіх нас дистанційній роботі. Це значно допомагає в цій ситуації. Навіть у період локдауну помічала, як у пункті незламності вчитель спілкувався з учнями онлайн, тобто продовжує їх навчати, працювати і, відповідно, отримувати заробітну плату без прив’язки до місця перебування.
Якщо порівнювати ту першу хвилю переміщення у 2014 році і цю після 24 лютого – так, друга більш масштабна, але і держава вже більш адаптована. Та ж Дія, яка вже працює, – це можливість відновити документи, якщо вони були втрачені. Раніше не існувало єдиних баз і все було набагато складніше зробити. Те ж саме і з роботою.
Юлія Войціховська, Varosh
