Війна

“Зараз я малюю світло”: художник-переселенець Олександр Жильцов про життя в будинку Ерделі в Мукачеві  та допомогу країні від митців

11 Квітня 2023 868

Під замковою горою в Мукачеві змійкою звивається маленька вуличка з доглянутими будинками. Це — вулиця Ерделі, названа на честь видатного закарпатського художника. В будинку під номером 22 Адальберт Ерделі жив з родиною з шести років. У дорослому віці часто навідувався сюди до батьків, мав тут свою майстерню.

Зараз родинна оселя, місце сили та творчості митця, стало також і місцем прихистку його сучасних колег, які рятувалися від російських бомб.

Новий мешканець будинку Олександр Жильцов — двічі переселенець. У 2015 році він з родиною вже рятувався від війни переїздом з Донецька до Києва. А вже 2022 року був змушений шукати тимчасовий пристанок на Закарпатті.

— Зараз я малюю світло. Моя серія називається “Ніч”. Але це не тому, що навколо темрява, а тому, що саме вночі найкраще видно світло.

Про мистецтво, яке стає мовою допомоги та порозуміння у час війни — у нашому матеріалі.

ZhylcovНове життя старого будинку

Рік тому на Закарпаття їх приїхало п’ятеро — Олександр, його дружина, син, теща та їхній котик. Запросив Олександра з родиною його друг — закарпатський художник Атілла Коприва. У перші кілька тижнів родину прихистили друзі пана Атілли, а потім вони вже оселилися в будинку Ерделі в Мукачеві.

У цьому будинку родичі Адальберта Ерделі жили аж до 2019 році, а потім будинок викупила та відновила за кошти угорського народу компанія ТОВ «Захід Фінанс Груп».

Відновлення будинку Ерделі — це ідея, яку виношував Атілла Коприва, аби зберегти пам’ять про митця. Ми хотіли зробити це живим місцем, аби тут постійно були люди. Тому тут є і майстерня, і апартаменти для гостей, які могли б приїжджати сюди працювати.

— Тому, коли прийшла велика війна, апартамети у домі не стали пустувати. Зокрема, тут поселився і пан Олександр з родиною. Окрім цього будинку, ми також мали ще кілька локацій з можливістю проживання для вимушених переселенців, — каже Йосип Торпої,  директор компанії ТОВ «Захід Фінанс Груп».

Цікавим є ще і той корисний збіг обставин, що 24 лютого при Угорському Дворі ім.М. Мункачі в Мукачеві мав відкритися ресторан. Власники запросили професійного кухаря з Угорщини та планували урочисту церемонію. Ясно, що через повномасштабне вторгнення ні про яке відкриття не могло бути й мови. Тому вже готові ресурси вдалося швидко реалізували у програмі “Hungary helps” і протягом 3-х місяців на базі цього ресторану готували по 300 порцій переселенцям, які проживали в гуртожитках Мукачівського університету.

Мистецтво та волонтерство

Пан Йосип описує Олександра як дуже відкритого та комунікабельного чоловіка, який швидко знайшов спільну мову з колегами та з перших днів почав долучатися до різних благодійних акцій.

— Перша виставка “Під час війни” була у травні минулого року за сприяння ГО “Про Арте — Мункач”, друга — “Пензель за мир” — у червні. Там виставлялися роботи різних художників, в тому числі й вимушених переселенців. Картини вдалося продати, а виручені кошти пішли на допомогу ЗСУ та вимушеним переселенцям, — розповідає він.

— Зараз Саша плідно працює: у травні планується його персональна виставка в Угорському домі в Мукачеві, а у майбутньому, можливо, і в Угорщині.

Також Олександр Жильцов долучився до проєкту “Антидот” та розмалював 2 шоломи для благодійного аукціону.

— Це мій невеликий внесок у спільну перемогу. Допомагаю тим, що можу робити найкраще. Допомагаю, бо розумію, що нам потрібна перемога. Аби не залишити цю війну нашим дітям, — каже художник.

Роботи пана Олександра продаються, частина коштів йде на допомогу ЗСУ. Також картини митця на воєнну тематику виставляються на антивоєнних виставках у Європі, найперше — в Угорщині, та розповідають про українське мистецтво під час російського вторгнення.

Ми тут вже проросли корінням”


— На Закарпатті дуже специфічна художня школа. Це яскраво відчувається, наприклад, у пейзажах. У нас на Донеччині ми малюємо здебільшого степ, а тут — гори. Та й відкритість людей, особливий діалект та культура теж відображаються на характері творчості місцевих митців.

Пан Олександр каже, що про митців Закарпаття знав ще з дитинства і захоплювався їхньою автентичністю, а ще мав “цімбора з Ужгорода, який багато розказував”. Та й працюється йому тут краще.

Zhylcov2— Дуже надихають пейзажі навколо будинку, і мої картини зараз майже всі навколо цього місця. Перші 2 роки, коли ми переїхали вже з окупованого Донецька, взагалі не міг працювати. Картини були пусті. А потім взявся і міг малювати безперестанку днями. Тут, на Закарпатті, я навчився жити одним днем. Творчість тримає тебе у сідлі.

— Багато своїх картин, особливо великі полотна, я не можу показати: вони залишилися у Донецьку та в Києві.

Зараз Олександр Жильцов реалізовує новий проєкт — малює серію картин кульковою ручкою під збірною назвою “Е22”. Назва з’явилася від адреси місця, де творить митець — вул.Ерделі, 22.

Свої перші роботи на Закарпатті я малював в чорно-біло-червоних тонах і робив їх абстрактними. Усі мої малюнки так чи інакше відображають війну. Від неї нікуди не втечеш: є постійна напруга, і вона дуже впливає на творчість.

— Ми тут вже проросли корінням. І я навіть не проти залишитися тут. Моя мама тут вже залишилася навіки. Вона приїхала з нами з Києва, ми її вивозили, коли вона мала 4 стадію онкології. Зараз вона знайшла свій вічний спочинок на гостинній закарпатській землі.

— Так, на Закарпатті мені спокійно. Але не можу сказати, що затишно, бо кожного дня хвилююся за друзів та знайомих з усіх куточків України, а особливо тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях та чекає приходу нашої армії.

Галина Гичка, Varosh

Фото авторки та з архіву митця

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — FacebookInstagram та Тelegram.

 

0 #
# вимушені переселенці # закарпатське мистецтво # мистецтво під час війни # олександр жильцов