Часто в дискусіях про реформи, зміну системи та «інший» світогляд чуємо, що «починати треба ще зі школи», мовляв, лише з дитинства можна навчити робити як слід, а вже в дорослому віці – навряд.
Ужгородський підприємець Василь Дідичин вирішив ризикнути та рік тому заснував приватний ліцей.
Його мотивувало те, що донька не мала жодного інтересу до навчання, не хотіла ходити до школи та часто хворіла. Зрештою, виявилося, що проблема зі здоров’ям та освітній процес – дуже пов’язані.
Ідея
Коли дитина не вчиться, а лише вдає – відчувається одразу. Утім, не всі батьки готові це визнати. А якщо й визнають, то який вихід із ситуації? Про це Василь спілкувався чимало разів з колегами та партнерами в клубі фінансової грамотності і зрештою вони зрозуміли, що є ще батьки та діти, які мають такі самі труднощі і готові були б розпочати навчання в альтернативній школі.
Саме такою її спершу і замислювали. Але після року пошуків, навчань, спілкування з освітянами, обмірковувань та переймання досвіду приватної освіти інших міст, вирішили все ж працювати «по-дорослому» та отримати ліцензію Міністерства освіти і відкрити ліцей під назвою «Гірчичне зерно». Зібрали колектив вчителів та оголосили про перший набір учнів. Від ідеї до реалізації – один рік, і ось вже у 2020 завершився перший навчальний період. І хоча він був досить непростий, як і у всіх навчальних закладах світу, і частково дистанційний, та все ж у колективі радо розповідають про досвід та діляться спостереженнями.
– Ми першопрохідці в цій справі в нашому місті та й взагалі були далекі від освіти, тому для нас ці кілька років були максимально насиченими, адже нам довелося багато вчитися, аби зрозуміти, що працює, а що ні; що можна змінювати у програмі, а що необхідно залишити. Але головний фактор, судячи з якого ми можемо сказати, що в нас все вийшло, – діти хочуть ходити до школи. Це відзначають і учні, і батьки. Кількість пропусків у нас мінімальна, діти не хворіють, – каже заступник директора ліцею та вчитель філософських дисциплін Ференц Мільо.
Філософія ліцею або Чому розуміння краще за знання
У ліцеї ретельно пропрацювали філософію закладу і з нею мають погодитися учні, батьки та вчителі. Тільки у такому разі, на думку освітян, це буде справді спільна справа з усвідомленням цілей та задач кожного.
Місія ліцею – дати можливість дітям зрозуміти навколишній світ, усвідомити власні таланти, вирости щасливими, духовно розвиненими людьми, а також активними і гуманними громадянами. Кожен випускник ліцею має бути готовим до самостійного та незалежного життя та викликів сучасності.
– У нашому ліцеї є три ключові цінності. Це командна робота, відповідальність та чесність. Вчителі та учні досягають результатів командою та є зразковими командними гравцями. Вони готові нести відповідальність за свої вчинки, розуміють, що критична частка в досягненні успіху лежить на них самих. Кожен може прямо повідомити іншому, якщо щось не подобається в поведінці або в роботі; що він чого не знає або не вміє; попросити про допомогу; визнати помилку, – пояснюють у «Гірчичному зерні».
Що інакше
Вчитель – це приклад, особистість, якій довіряють учні.
– Якщо вчитель вчиться та розвивається, тоді він знайде вихід із будь-якої ситуації. Дитина зразу бачить чи педагог читає книжки. Вчитель – це приклад для дітей, тому він має бути максимально мотивований, просунутий, запалювати дитину до навчання. Сухе викладання з завченим «відкрийте книжку, розділ 20, читайте» – не працює. У нас маленькі класи і це свідомо. Вчитель має мати достатньо часу для кожної дитини. Коли в класі 35 учнів, а урок триває 45 хвилин – це нереально, навіть для найдосвідченішого педагога, – вважає Ференц Мільо.
Наразі в ліцеї вчиться 40 дітей з 5 по 10 клас. Їх вчить понад 20 вчителів-предметників. Кожен урок триває 45 хвилин.
Атмосфера. Уроки – це інтерактив, запитання-відповіді, дискусії, дебати, промови, пошуки правди, відстоювання власної думки, тести, мультимедіа.
– Дитина може висловитися лише тоді, коли поряд з нею вчитель, який дає їй це зробити і є впевненість, що твою думку почують. Наші вчителі дозволяють дітям помилятися. Немає нічого страшного, що думка може бути невірною, це нормально. Головне не боятися її озвучити, не мати страху перед помилкою. Не знаєш? Запитай. Знову не розумієш? Запитай ще раз. Все одно не зрозумів? Питай до тих пір поки тобі не стане все зрозуміло. Це звичайна формула і наші вчителі відкриті до неї, – каже заступник директора.
В ліцеї стають популярними ті предмети, до яких легковажне ставлення у звичайній школі або ж їх взагалі не включають до програми. До прикладу, такі як фінансова грамотність. Тут її навіть об’єднали з трудовим навчанням та назвали предмет «бізнес».
– Наші діти вчаться керувати грошима, заробляти їх, створювати прибуткові проєкти. Вони мають по закінченню школи навчитися заробляти самі на себе. Але звичайно такий предмет не може викладати вчитель-теоретик, який не збудував жодного бізнесу і відповідно не знає як уся теорія працює в житті. Тому важливо, аби в освіту йшли практики. Тоді й дітям цікаво, – переконані в ліцеї.
Наступний непопулярний предмет, на який роблять акцент в «Гірчичному зерні» – етика. Тут вважають, що необхідно вміти правильно поводити себе у суспільстві, в бізнесі: коли треба сказати, коли змовчати, як виглядати на конкретних подіях. Діти пишуть есе, твори-роздуми, критичні відгуки на прочитану книгу з етики.
Ще один урок, який рідко зустрінеш у традиційній школі – публічний виступ.
– В дорослому житті вміння себе презентувати дуже важливе. Для цього потрібно не боятися. Як часто буває: дитина провчилася 11 років у школі, вчила кілька разів на тиждень англійську мову, чудово здала ЗНО, але не може сказати англійською ані слова. Чому так? Причина в страху. Ми такі комплекси намагаємося подолати – легко, невимушено і навіть непомітно для самої дитини, – каже Ференц.
У ліцеї є таке поняття як менторство. Кожен вчитель має ментора, з яким він спілкується один раз на місяць. На початку навчального вони прописують карту особистого розвитку, за якою працюватиме вчитель: ключові цілі, короткострокові задачі. В 9 та 10 класах в учнів також є ментор, у дівчат – свій, у хлопців – свій.
Команда
Школа – це не приміщення та навчальні плани, а учні та вчителі. Пошук останніх став справжнім викликом для засновників ліцею, бо задача полягала у тому, аби знайти «білих ворон» серед вчителів з досвідом або ж талановитих випускників з місцевого університету.
– Для нас головне, аби вчитель розумів, що він постійно має вчитися; фундаментально знати свій предмет; щоб він розумів, що його покликання – викладати дітям; розділяв нашу філософію. Так склалося, що переважно до нашої команди долучилася молодь. У той самий час, ми щасливі, що нам вдалося втримати їх у власному місті та в улюбленій професії, – кажуть у ліцеї.
Тут погоджуються, що кожен вчитель має добре знати свій предмет і дітей навчають, що їм не треба бути «універсальними солдатами», бо в кожного є сильні сторони. Потрібно їх зрозуміти, прийняти і розвивати.
Михайло Булеца, вчитель інформатики:
У мене взагалі не було викладацького досвіду перш ніж я почав працювати в ліцеї. Навчався я в УжНУ, але ніколи не розглядав можливості стати вчителем. Мені дуже важливо, що я відчуваю в учнів інакше ставлення до мого предмету, ніж те, яке було в нас до інформатики в школі. Коли учні отримують по-справжньому корисну інформацію та актуальні знання, то й ставляться до предмету інакше. Найбільшим викликом для мене особисто було так багато протягом цього року вчитися. Моя мета на наступний навчальний рік – створити свою авторську навчальну програму. А також планую викладати інформатику для 5 та 10 класу англійською мовою.
Зміни та амбіції
– На першій же зустрічі ми кажемо учневі, що навчання – це його відповідальність, адже не можна навчити, а лише навчитися. Якщо дитина не мотивована, то її не навчить навіть найкращий вчитель. Важливо також те, яку участь у навчанні та розвитку дитини готові брати батьки. Але не в звичному розумінні – зробити замість дітей домашню роботу. Ми проти таких послуг, а також проти ГДЗ. Батьків ми одразу попереджаємо, що це заборонено. В іншому разі – дитина робить вигляд, що вчиться; батьки – вдають, що в це вірять; а школа створює ілюзію, що навчає, – переконані у ліцеї.
До речі, мобільні телефони діти залишають на рецепції щойно приходять до навчального закладу. Можуть скористатися ними лише для дзвінка батькам на перерві, тож ніякого «залипання» замість навчання бути не може.
– За цей рік ми побачили зміни в якості знань. Коли ми лише розпочали навчання, то наївно думали, що з 9 класом будемо вчити програму 9 класу, а з 5 класом – програму п’ятого. Але виявилося, що знання у дітей несистемні, з величезними прогалинами. І на такому фундаменті не вдасться будувати далі. Тому ми поверталися знову і знову. Навіть з дев’ятим класом на рівень п’ятого. Але за рік нам вдалося все наздогнати, – відзначає заступник директора.
В ліцеї все створено для того, аби учні різних класів та вчителі могли вільно спілкуватися, разом обідати, пити чай, грати в настільні ігри. Тому керівники ліцею відзначають, що за цей рік бачать великі зміни в учнях – вони змінюються в характері, відкриваються, перестають боятися.
– Ми виримо в те, що якщо ми навчимося добре робити маленьку справу, то зможемо її масштабувати. Тому не було на меті відкривати школу з багатьма класами, а лише з декількома, аби сформувати команду та якісну освітню програму, а потім масштабуватись, побудувавши власне приміщення, – кажуть у «Гірчичному зерні».
Тема освіти буде однією з важливих на форумі розвитку Закарпатської області «Re:Open Zakarpattia».
Більше деталей про форум дізнавайтесь за контактами та на офіційних сторінках проєкту:
- Сайт форуму «Re:Open Zakarpattia»
- E-mail reopen.zakarpattia@gmail.com
- Контактний телефон +380673278074
- Подія у Facebook
Росана Тужанська, спеціально для Varosh
Цей матеріал представлений ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.
