14 червня у світі та Україні відзначили Всесвітній день донора. Кров має термін придатності, тобто її запас необхідно постійно поповнювати й потреба в донорах — теж постійна. За даними ВООЗ, більшість здорових людей можуть здавати кров, однак 90% потенційних донорів цього не роблять через недостатню проінформованість та побоювання.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну здача крові та її компонентів стала ще більш критичною, нагальною потребою для порятунку постраждалих внаслідок воєнних дій.
Корпоративне донорство — заслуговує окремої уваги, адже створює зручні умови для працівників долучитись до благодійності та культивує соціальну відповідальність.
Завдяки корпоративній програмі Jabil Cares підприємство Jabil регулярно організовує освітні, благочинні та акції для захисту довкілля, у межах місцевої спільноти. Підприємство також співпрацює із Закарпатською станцією переливання крові й регулярно проводить Дні донора крові на заводі.
У нашому спецпроєкті ми розповідаємо історії працівників Jabil, Почесних донорів України, які поділилися особистим досвідом та баченням культури донорства.
Єгор Шкрабов, технік з автоматизації виробничих процесів
35 років. За фахом технік-механік. Народився в АР Крим, у місті Керч. Після подій 2014 року виїхав з анексованої території та вирішив переїхати у Закарпатську область.
Далі пряма мова.
***
До початку повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року я працював старшим техніком з автоматизації виробничих процесів відділу інновацій на Jabil. Зараз я на фронті на cході України.
Вперше здав кров у 19 років. Дивлячись на те, наскільки я легко переніс процедуру донорства, вирішив здавати кров та її компоненти на регулярній основі й дотепер не припинив цього робити.
Спочатку я вів облік та прискіпливо рахував всі здавання крові. Потім почав здавати також і компоненти (плазму, тромбоцити). Загальна кількість здач крові та компонентів за моїми скромними підрахунками вже перевалила за сотню. Точні підрахунки давно не веду.
Я намагаюсь залучати до здачі своїх друзів та колег. Зазвичай людей лякають застарілі стереотипи щодо процесу і ризику занесення інфекції. Доводжу власним прикладом, що за більше ніж 15 років донорства я все ще живий та здоровий, і зі мною нічого не сталося.
У нас на Jabil регулярно організовуються дні донора крові, ми співпрацюємо з місцевою станцією переливання крові. Після COVID-19 якраз планували відновлювати подібні ініціативи. Для цього й організували комітет добрих справ серед ентузіастів на нашому підприємстві. Плануємо відновлювати дні донора, займатись популяризацією донорського руху. Ідея полягає в тому, щоб познайомити усіх працівників підприємства з почесними донорами, а також іншими людьми, які систематично здають кров. В компанії легше та веселіше. Навіть зараз, коли я знаходжуся у складі Збройних сил України — відчуваю свою залученість до спільної доброї справі.
Щоб допомагати іншим — донори повинні стежити й за власним здоров’ям. Нам це робити навіть легше, ніж іншим. Кожного разу беруть кров на розгорнутий аналіз, ведеться статистика в особистій картці. Якщо є відхилення або “стрибання” показників, то про це обов’язково повідомляють.
Загалом, бути Почесним донором, так, це приємно. Це означає певне визнання моїх досягнень. Але нехай відзнака буде приємним доповненням, а не основною ціллю донорства.
Наталія Макусій, старша інструкторка виробничої лінії
35 років. Мама трьох дітей. Родом з невеликого закарпатського села Великі Лучки. Працює на Jabil з 2009 року.
Далі пряма мова.
– У 2007 році я вперше стала донором. Тоді здавала кров для знайомої, яка готувалась до декретної відпустки, хотіла допомогти. Вже 15-й рік я регулярно відвідую станції переливання крові. Цього року вже тричі здала кров (ред. – третя донація відбулась напередодні інтерв’ю). Зазвичай мій план — 5 разів на рік. Загалом, здавала кров близько 70 разів.
У мене рідкісна група крові — IV+. За весь час донорства зі станцій переливання мені телефонували з проханням донації тільки 3-4 рази. Я ніколи не відмовляю. Сам процес проходить для мене швидко і навіть бадьорить. Від символічної булочки й чаю відмовляюсь —мені легше проходити процедуру натще. Якщо чесно, здавати кров із пальця для мене страшніше (ред. – усміхається).
Намагаюсь долучати й своїх друзів та колег, на моєму рахунку приблизно 10 людей, які почали здавати кров після спілкування зі мною. Востаннє під час проведення акції до чергового Дня донора на нашому підприємстві долучилось приблизно 90 колег. Це чудовий результат!
Якщо ми говоримо про культуру донорства, то я вважаю було б краще, якби цей процес був безоплатний. Тоді ми можемо бути більш впевнені у доброчесності донорів, які справді хочуть допомогти, а не тільки трохи заробити.
Повномасштабна війна значно збільшила кількість донорів, зараз кров дуже потрібно нашим людям. Моя єдина порада початківцям — зробити максимум, щоб процес був приємний для вас. Ну і завжди пам’ятати, що таким чином ви рятуєте життя.
Про Jabil Ужгород
Jabil Ужгород один з найбільших роботодавців Закарпаття. З моменту відкриття у 2004 р. у компанії взяли участь в багатьох громадських та благодійних заходах завдяки платформі волонтерства та філантропії під назвою Jabil Cares (англ. «care» – дбати, піклуватися). З початку війни в Україні, Jabil Ужгород направив більше 97 тонн або 415 палет гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок воєнних дій.
Іванна Стець, Varosh
На правах реклами
