Марина Демидова — мама та бізнесвумен з Ужгорода, яка створила авторський подкаст “Про Про”.
У кожному епізоді вона спілкується з тими, хто може пояснити нашу щоденну реальність у час війни. Чому важлива українізація? Чому зросли ціни на оренду квартири? Чи дійсно можуть красти гумдопомогу?
— Чому саме подкаст, а не, скажімо, відеоформат?
— Я дуже люблю подкасти й слухаю їх не перший рік. Маю топ своїх улюблених каналів.
Формат подкасту — це про зручність, бо зазвичай я слухаю його на фоні, поки кудись йду або займаюся хатніми справами. Це як радіо, ввімкнув і, слухаючи, займаєшся своїм.
— Складно створювати свій подкаст?
— Насправді, ні. На старті я проконсультувалася з Іванкою Стець, яка на той час мала свій подкаст. Вона все доступно і покроково пояснила. Потім я взяла ще консультацію у Роберта Довганича, який теж має такий досвід. Він всі технічні деталі для запису мені детально розписав, а це, буквально, мільйон різних аксесуарів, програм. Тож я вирішила повернутися до простішої моделі Іванки (ред. — сміється). Але Роберт потім вибрав мені мікрофон для програми й зараз допомагає.
— Хто ваша аудиторія? Важко було набирати?
— Я не та людина, яка слідкує за кількістю підписників. Так, мені важливо знати, чи це комусь подобається, але я не женуся за показниками. Для мене в першу чергу важливі самі розмови з людьми, яких я запрошую.
Коли я тільки працювала над ідеєю подкасту, то була думка — якщо мені цікаво спілкуватися з людьми, то може ще комусь буде цікаво. Я хотіла ділитися цим.
За весь період, а це майже 3 місяці, я тільки 2 рази дивилася статистику, останній раз 3-4 дні тому.
Зараз в мене стабільно 200-300 прослуховувань на випуск, найбільше — з журналісткою Катею Маріаш. Бесіда з нею зацікавила багатьох. Та, в першу чергу, ця розмова була важлива для мене, бо Катя має дуже чітку позицію українізації. І це те, чого не вистачало мені.
Мій подкаст не для популярності, а для користі — собі, в першу чергу. Мій подкаст — це щирий інтерес.
— Як планувався подкаст? Чи змінилися теми й підхід після 24 лютого?
— Я чітко пам’ятаю вечір, коли з’явилася назва подкасту. Тоді я вже знала формат — подкаст на локальному рівні, розмова з однією людиною, тож склала список цікавих для мене тем — про розвиток, самореалізацію, бізнес, цікаві освітні проєкти. Всі вони починалися на “Про …”. Тож вийшло — Про Про.
Я записала свій перший випуск про спорт з Юлією Гудзь. Він вийшов дуже позитивним, насиченим.
А потім сталася війна. Звичайно, спочатку я думала про доцільність продовження справи. Ніхто не знав, що буде далі.
Та я зрозуміла, що швидкого кінця цього не буде, а жити треба, необхідно шукати інформацію, як рухатися далі, ділитися досвідом.
В моєму житті завжди трапляються класні люди, які готові ділитися своїм досвідом, своїм проживанням історій, тож я вирішила, що треба продовжувати. Переформатувала подкаст і почала підіймати актуальні питання на цей час — як жити далі? Що робити далі?
— Дехто починає говорити про “втому від війни”. Чи існує зараз дилема — обирати теми, що стосуються війни або ж говорити про щось інше?
— Поки є війна, то й теми про неї на часі. Втомлюються люди чи ні, це справа кожного. В мене є інтерес до цих тем, тому я й далі буду спілкуватися.
Наприклад, я написала питання до нового подкасту про ситуацію з нерухомістю і житлом в місті. Бо цікаво, чи це правда, що в нас скупили всю нерухомість? Чому люди підняли ціни на оренду? На цю тему я спілкувалася зі знайомою рієлторкою Каріною Дичкою.
В мене є питання, що стосуються війни. І якщо проаналізувати, то з кожним днем їх стає все більше. Бо ми живемо в цій реальності. Важливо ставити ці питання і шукати на них відповіді. У мене є бізнес, дитина, чоловік, друзі, сім’я, тому є багато питань, як влаштувати кожну зі сфер свого життя.
Мій подкаст абсолютно вільний, я можу говорити як про рієлторство, так і про відносини з чоловіком у час війни або як себе наповнювати, аби мати енергію рухатися далі.
— В одному з останніх подкастів гостя Катя Маріаш закликала перевіряти джерела інформації у соцмережах. У твоїх подкастах гості розвінчують маніпуляції/фейки/стереотипи?
— Звісно, момент протидії дезінформації є. Наприклад, коли ми записувати подкаст з Рудольфом Балажинцем, то говорили й про розкрадання гуманітарної допомоги. Бо всі навколо тільки те й говорять, що про крадіжки гуманітарки. Я дуже не люблю, коли всередині країни люди починають поливати одне одного брудом. Насправді ми всі знаємо, куди краще спрямувати свою енергію. Рудольф сказав, що якщо правильно складені документи, то гуманітарка нікуди не зникне. І я йому довіряю, він волонтерить вже багато років.
Взагалі, я люблю слухати людей, які працюють довгий час з темами, про які говорять.
Я закликаю перевіряти інформацію, яку чуєте. Катя, яку ви згадували, журналістка. Вона навіть надала список ресурсів, звідки можна брати перевірену інформацію. Він закріплений під випуском, до речі.
Юлія Гудзь також розповідала свою історію волонтерства у “Дельфіні”. Вона тривалий час публікувала позитивні дописи й сторіс про бажання містян допомагати й відкритість та вдячність вимушених переселенців. А потім опублікувала одну сторіс, що хтось у “Дельфіні” попросив матчу на кокосовому. І понеслося! Це викликало стільки обурення користувачів, ніби попередніх сторіс взагалі не було! Після цього вона взагалі вирішила нічого не публікувати.
Те ж саме про оренду житла. Попит породжує пропозицію, і ціни на ринку зростають з пропозицією. Якщо хочеш знати більше про ситуацію, то запитай професіонала, який працює в цій сфері, а не в першої людини у коментарях.
Такі ситуації відбувається через те, що люди не мають, куди подіти агресію, і шукають тих, на кого її можна зірвати. А росія цього й хоче — пересварити нас. Ми не маємо цього допустити.
— Якою має бути гігієна людини у соцмережах, враховуючи, що всю інформацію про стан у країні ми беремо саме звідти?
— Для мене важливо єдине — жити своє життя, аби була енергія працювати й будувати свою країну.
У країні зараз війна. Тож і в соціальних мережах про це теж не треба забувати та продовжувати показувати світу, що у нас відбувається. Ти можеш розповідати та публікувати будь-що, але не забувай про війну.
У кожному подкасті я пишу слово війна. Не для того, щоб він краще ранжувався, бо є таке ключове слово, а щоб більше людей бачило, що російська агресія нікуди не зникла. Буду нагадувати про це, аж поки вона не закінчиться.
Багато моїх знайомих, знайомі знайомих і мій рідний брат зараз на передовій. Війна ближче, ніж може здатися, на перший погляд.
— Твій подкаст — це твій внесок у Перемогу?
— Єдине, що ми зараз хочемо, це перемогти. Нехай це буде так, мій подкаст — це мій внесок у Перемогу.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
Галина Гичка, Varosh
Фото з особистого архіву Марини Демидової
Дізнавайтеся більше про закарпатців, які надихають! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
