19 червня Марта Липчей виступила в Ужгороді в межах благодійного всеукраїнського туру «Нескорені». Разом із нею свої найкращі хіти на сцені виконали ще два топових українських рок гурти – «KOZAK SYSTEM» і «Друга Ріка». Ужгород – перше з десяти міст, де відбудуться концерти. Усі зібрані від продажу квитків кошти артисти спрямовують на придбання бойових FPV-безпілотників для української армії.
Закарпатці у соцмережах діляться враженнями від події. Під час концерту глядачі отримали якісне живе звучання, нестримну енергію року та поринули в атмосферу переможного єднання.
Пишаємося, що в рейтинги кращих сучасних українських виконавців поп-року потрапила наша землячка Марта Липчей. Ще зовсім нещодавно ми насолоджувалися її співом на місцевих майданчиках, а майже 2 роки тому після фіналу 12-го сезону телешоу «Голос країни» співачка переїхала до столиці. Прорив Марти у музичній сфері відбувся з її дебютним мініфільмом «Там, де ти», який протягом місяця набрав понад мільйон переглядів.
Сольна кар’єра співачки стрімко розвивається. Вона збирає великі концертні зали в містах України, відвідує військових у прифронтових регіонах, допомагає пораненим бійцям із лікуванням, реабілітацією, протезуванням, пише слова і музику до своїх пісень.
Varosh зустрівся з Мартою відразу після виступу. Ми розпитали про її життя сьогодні, внутрішні зміни, творчість і роботу над дебютним альбомом «Народжена в серпні».
Марта Липчей під час концерту в Ужгороді
Концерт «Нескорені» не тільки дав можливість насолодитися виконанням якісної української поп-рок музики, візуальним супроводом, а й викликав різні емоції: піднімав дух, змушував замислитися, співчувати, єднав, спонукав до дії. Як виникла ідея такого музичного проєкту, і чому саме ці гурти зібралися в ньому?
Це вже другий благодійний тур «Нескорені». Минулого року тур охопив 11 міст України, а всі 100% зібраних коштів спрямовувалися на протезування наших поранених захисників. Цьогоріч тур 10-ма містами України ми розпочали, щоб зібрати гроші на придбання бойових дронів для ЗСУ. Чому я, KOZAK SYSTEM і «Друга Ріка»? Тому що нас об’єднують рок-музика, спільні цінності. І разом ми можемо ще більше, ніж поодинці.
У межах туру ти презентуєш пісні з твого першого сольного альбому «Народжена в серпні». Розкажи про нього.
Він складається з 12 пісень. 5 із них вже були в ЕР, інші композиції ще писалися впродовж року. Назва символічна. У серпні і мій день народження, і України. Тож ми хотіли зробити акцент на композиції про нашу державу й про кожного, хто відчуває себе її частиною. Тут є і особиста складова, і більш загальні сенси. Кожен в Україні є частиною цілого, і саме наша єдність – наша сила.
Ти маєш чудовий вигляд навіть зараз, після виступу і повної віддачі на сцені. Утім, скільки тебе знаю, ти завжди була старанною, працьовитою, відповідальною. Завжди дивувалася, як у такій тендітній дівчині стільки сили. Як тобі це вдається? Також цікаво, як внутрішньо ти змінилася за ці 2 роки. Які відбулися метаморфози?
На щастя, я вмію зібратися і працювати, що б там не відбувалося навколо. Що стосується змін, то я отримала колосальний життєвий досвід. Внутрішньо подорослішала, багато що переоцінила. Стала ще більш свідомою. Зрозуміла, що дуже потрібно прислухатися до внутрішніх відчуттів і реагувати на них. Мати цінності, які переплітаються з особистісними покликами і тим, що відбувається в країні.
А чи проявилося щось таке в тобі, про існування чого ти навіть не здогадувалася?
З’явилася внутрішня свобода. Самовираження. Я зробила потужний крок до себе справжньої. Відчула власну силу. Зрозуміла, що завжди рухалася до того, чого хотіла. Ці меседжі тепер у моїх піснях. Я ще більше переконалася, що музика – це моя стихія, вона надихає мене та допомагає жити, а також підтримувати тих, хто цього потребує.
Я зробила потужний крок до себе справжньої. Відчула власну силу
Що робить тебе сильною?
Наші незламні люди, воїни, герої. Попри те, що останнім часом я бачу так багато болю, водночас мене надихають історії про силу, волю, нескореність. Наша команда багато спілкується з захисниками. До речі, один із наших героїв, якому нам вдалося допомогти завдяки минулорічному туру “Нескорені”, був сьогодні на концерті. Це Костя Кашула. Він через багато пройшов, був поранений, протезований, але сьогодні активно займається спортом і отримує призові місця. Його історія дуже надихає.
Ти виступала у прифронтових регіонах. Чим особливі ці концерти?
Ми виступали в турі «Все буде Україна». Це були специфічні умови – концерти проходили в укриттях, або ж на більш-менш безпечних локаціях під відкритим небом. Спочатку в мене не було досвіду, і я дуже хвилювалася. Не знала, що доречно, а що ні, як спілкуватися, щоб не зачепити якісь болючі точки. Але хлопці й дівчата виявилися надзвичайно відкритими і привітними. Військові чекають, щоб до них хтось приїхав і подарував трохи свята, якісь світлі миті. Тому бійці підтримували мене. Їхній позитив безмежний. Дуже класно було.
Як ти приборкуєш емоції під час виступів?
Це вже історія про досвід і вміння керувати собою. Розумію, що якщо розклеюсь, то потім буде складно зібрати себе докупи. Звісно, були моменти, коли це не завжди виходило, бо ж я жива людина. Мені здається, що важливо зберегти в собі емпатію, вміння співпереживати, розділяти з кимось добрі й погані емоції, відчувати настрій людини, бо тоді ти можеш запропонувати свою підтримку. Зараз багато українців перебувають в кризових станах, їм важко, і вони потребують обіймів – не обов’язково тактильних, а хоча б словом, музикою. Наше завдання – дати їм ці обійми.
Творчі люди гостро переживають різні історії, ситуації, новини. Як ти відновлюєшся? Що дає тобі ресурс?
Це походи в гори, книги, тиша, близькі люди і, безумовно, концерти. На сцені завжди відбувається обмін, перезаряд: віддаєш свою енергію – натомість отримуєш нову.
- Підтримай роботу незалежного медіа на Закарпатті — долучайся до спільноти Varosh.
Колись ти казала, що місцем твоєї сили є гори. Сумуєш за ними?
Дуже. Навіть не можу пояснити, що зі мною відбувається, коли бачу гірську місцевість уперше за довгий час. От навіть зараз у дорозі: щойно почалися Карпати, мої очі й душа почали наповнюватися. Я дуже сумую насправді і за кожної нагоди намагаюсь максимально увібрати в себе цю красу, енергію. Стараюся запам’ятати все, що бачу навкруги.
Важливо зберегти в собі емпатію, вміння співпереживати
Чи залишилися тут друзі? Спілкуєшся з ними?
Звичайно. Багато з них із музичної сфери. Ми зідзвонюємося, тримаємо зв’язок. Тут є люди, які близькі мені за цінностями, яких я безмежно рада бачити. Навіть зараз в Ужгороді, стоячи на сцені, я відчувала, що вони тут. Це потужна підтримка.
Для багатьох твоя історія успіху є прикладом. Яку б пораду ти дала хлопчикам і дівчаткам, які ходять на твої концерти і так само мріють колись виступати на великій сцені?
Я б хотіла їх попередити, що за коротким виступом стоїть колосальна важка фізично й емоційно робота. За цим стоїть внутрішній голос, який я завжди слухаю всередині себе. Я себе чую, приймаю і розумію, хто я.
Тому перша порада: відчувати себе і свої справжні бажання.
Друге: багато працювати. Навіть якщо ти дуже талановитий, якщо в тебе безліч можливостей, це не означає, що ти доб’єшся успіху і кимось станеш. Без праці над собою нічого не вийде. Талант постійно потрібно вдосконалювати і мати самодисципліну.
Далі: ви повинні вірити в себе і точно знати, яка ваша мета. Тому що, якщо не знати, куди рухатися, то не дійти туди, куди насправді хочеться.
Тому підсумуємо: зрозуміти бажання, багато працювати і вірити в себе.
Які звички збереглися у тебе із закарпатського періоду?
Однозначно, це спорт і заняття вокалом. Трохи менше стало поїздок у гори і спілкування з друзями, але тому й ці миті набули ще більшого змісту.
Мої знайомі, які колись жили в Ужгороді по сусідству з тобою, кажуть, що сумують за твоїми домашніми концертами.
Бідні люди! (сміється, – ред.). Тоді я репетирувала й у студії, і вдома. Уявляю, чого вони наслухалися. У Києві вдома я не розспівуюсь – роблю це виключно у студії. Тож, гадаю, тепер у моїх сусідів життя спокійніше.
Тур «Нескорені» тільки розпочався, попереду багато міст. Напевно, у творчості на цей період буде перерва?
Ні-ні, творча робота триває постійно. Навіть у турах працюю над новими піснями, пишу тексти, музику – цей процес безперервний і попереду багато нового.
Марта Липчей під час інтерв’ю
- Ігри нескорених на кріслі колісному: історія закарпатця Рустама Росула
- “Все, що я роблю, — у пам’ять про мого брата”: історія волонтерки Вікторії Жуйко
- Патрульна поліціянтка Марія Семенюк: “На фронті наш загін займається евакуацією та допомогою пораненим”
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Каріна Асад
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
