Життя

«Діти думають, що граються, а насправді навчаються», — Людмила Сюзева про проєкти «Щасливих дітей»

10 Серпня 2023 654

Чим зайняти дитину на канікулах, як допомогти їй всебічно розвиватися, як відпочити мамі і при цьому всьому звідки на це взяти кошти? Розв’язати цю проблему ужгородцям уже 10 років допомагає громадська організація «Щасливі діти», яка влаштовує цікаве й корисне дозвілля для дітей та їхніх мам.

Як змінилася діяльність під час повномасштабної війни, з якими викликами стикаються та які активності пропонують своїй цільовій аудиторії зараз, виданню Varosh розповіла менеджерка проєктів ГО «Щасливі діти» Людмила Сюзева.

Cover 0001

— Від початку повномасштабної війни у “Щасливих дітей” було багато гуманітарних ініціатив. Людо, розкажи трошки про них і чи діють вони зараз?

— Від початку повномасштабної війни ми розпочали активну діяльність і намагалися допомогти нашій цільовій аудиторії — дітям і жінкам, бо вони стали найвразливішими. Багато жінок і дітей їхали із зон бойових дій та потребували підтримки.

У рамках трьох проєктів ми надавали продуктові набори. Допомагали мешканцям прихистку, який облаштували на базі ЗОШ № 6 в Ужгороді, з забезпеченням теплових кондиціонерів — там і донедавна проживали люди. Також туди передали мікрохвильовки, електрочайники, продукти, засоби гігієни. Крім того, відправляли жінок із дітьми до Словаччини у прихистки.

Реалізували проєкт «Турбота. Для тих, які тримають тил». Він стосувався підтримки волонтерів, представників громадських організацій. Ми проводили  різні арттерапевтичні заняття, творчі майстеркласи, зустрічі з психологом, щоб морально підтримати тих, хто віддає усі свої сили на допомогу нашим Воїнам та постраждалим від війни.

Усе літо були дитячі табори, екозаняття для юних природолюбів у екзотаріумі «Акваріум». Ми влаштовували творчі майстерні, на новорічно-різдвяні свята діяла Майстерня Святого Миколая.

За минулий рік ми реалізували 10 ґрантових проєктів на понад 6 мільйонів гривень.

Усі наші ініціативи за своєю суттю гуманітарні. Але благодійну матеріальну допомогу зараз ми не видаємо.

— Ваші гуманітарні ініціативи були спрямовані на ВПО, а чи змінився контингент ваших проєктів загалом? У чому його специфіка?

— Ми не ділимо дітей на «своїх» і «чужих». Наша громадська організація завжди працювала для всіх дітей, але були ініціативи конкретно для вразливих категорій. Зараз ми не обмежуємо участь ні для кого. У нас відкрита форма реєстрації і ми діємо за принципом черговості: хто перший встав — того і капці.

Наприклад, на одному з крайніх наборів у денні табори за 20 хвилин ми отримали 64 анкети. А ми можемо охопити 30 дітей. Звичайно, форму закрили і одразу в коментарях посипалося, що вона не працює. Так, ми чуємо, що складно зареєструватися. Тому навмисно не повторюємо учасників, щоб дати можливість більшій кількості дітей взяти участь.

Наша цільова аудиторія не змінюється — це жінки і діти. Місцеві нас знали давно, а ВПО знають уже. Наша команда за останній рік  розширилася, зросла, при чому за рахунок людей, які до нас колись прийшли за гуманітарною допомогою. Вони попросилися волонтерити і стали невід’ємною частиною команди. Із просто волонтерок дівчата стають координаторками таборів, наприклад. Наразі у складі нашої команди вже більше половини ВПО — близько 60%. Я вже не уявляю «Щасливих дітей» без цих людей і безмежно вдячна Богу за зустріч з кожною з дівчат. 

— Розкажи про ініціативи, які діють цього літа.

— Це літо, напевно, найактивніше за 10 років роботи «Щасливих дітей». У нас щойно завершився проєкт, де були природознавчі заняття в «Акваріумі». Ми розширили діяльність не лише на Ужгород та район — додалися й активності у найвіддаленішому, Рахівському, районі у с. Ясіня. Нам хотілося охопити дітей і молодь різного віку з віддалених куточків.

У Ясінях у нас діяв табір для дошкільнят — там був великий запит на активності для малюків, бо садки не працювали. Також працює екоклуб для дітей середнього віку і молодіжні табори. Програма останніх особливо насичена — вона, скажімо так, не для дітей асфальту: там багато походів у гори, кемпінг, волонтерство в екоініціативах, тренінги з лідерства, молодь говорить про волонтерство, громадські організації, важливість активної громадської позиції, командотворення.

В Ужгороді триває заключна шоста зміна  денних літніх таборів. Їх ми проводимо на базі ЗОШ №6. Охоплюємо дітей 7-8 років та 9-10 років. Там активна насичена програма з анімацією, майстер-класами, психологом, квестами, естафетами, басейном, кінотеатром і зміна завершується коктейльною вечіркою та паперовим дискошоу із улюбленими героями. Батьки кажуть, що діти ввечері приходять і «вирубаються», бо програма дуже насичена.

У нас паралельно займаються дві групи по 15 дітей. Всі вожаті мають освіту — режисерську або театральну, щоб зацікавлювати дітей в ігровій формі.

Діє й «Лабораторія розвитку особистості» — це заняття з психологинею для підлітків.  Кожен модуль складається із 3 зустрічей по 2,5 години насиченої практики на різні теми: емоційний інтелект, лідерство, профорієнтація тощо.

Ще є творчий освітній клуб «Пташка» для дітей, що закінчили 4 клас. Суть клубу у підтримці та підготовці дітей, які переходять із молодшої школи у старшу. Це така компенсація освітніх втрат, яких зазнали українські діти під час ковіду та війни, щоб підготувати до школи в ігровій формі. Тут немає додаткових наборів чи таборових змін: ми набрали 30 дітей і вони займаються все літо із червня по серпень.

Заняття розділені по днях. Є день мови, коли у них багато творчих активностей; день математики; літературний клуб, у рамках якого вони робили виставу про Пітера Пена, коли вивчали Пеппі Довгупанчоху, розмальовували панчохи, був квест «Пригоди Гаррі Поттера», на уроці, присвяченому твору «Чарлі і шоколадна фабрика», вони виготовляли із полімерної глини прикраси. Всі ці твори вони вивчатимуть у 5 класі і влітку ми їх уже готуємо. Щоб було цікавіше, педагоги готують і тематичні фотозони. Діти всі говорять, що вони ходять у табір, але це навчання. У клубі працює потужна команда неймовірних вчительок.

В Ужгороді знову стартували наші вже відомі квест-екскурсії «Таємниці старовинного Ужгорода». Ми трохи змінили сценарій, скоротили та оптимізували програму — залишили найцікавіші локації та зробили акцент на театралізованій частині. Квест завершується у замку, де діти знайомляться із князем Лаборцем, стріляють із лука, знаходять скарби та зустрічаються із Міклошем Берчені та Крістіною Чакі — колишніми володарями замку. Ми провели 4 квести у липні і запланували ще 4 на серпень. Днями запустимо реєстрацію на ці активності.

А ще запланована програма «Турбота» для реабілітації та відновлення жінок і дітей зі Сходу України, які постраждали від війни. За реєстраціями ми вже бачимо, що це буде група мам з дітьми з Чугуївського району Харківської області. Маємо там активну ГО «Смак життя», з якою неодноразово співпрацювали ще до війни. Колеги поширили наш допис і реакція була миттєвою.

Тож будемо везти сюди на відновлення жінок з дітьми з Слобожанщини — це відпочинок, лікування, заняття з психологом, творчість, екскурсії. Усе для того, щоб вони трохи відпочили та стабілізувалися емоційно. Наразі всі наші активності відбуваються у співпраці з благодійною організацією «Благодійний фонд «Комітет медичної допомоги в Закарпатті». Ми вдячні за довіру і підтримку.

— А хто і яким чином складає програми? Очевидно, їх не завантажиш із інтернету, бо це все створено спеціально під проєкти.

— Освітнім клубом займається наша Мері. Вона вчителька з київського ліцею. Вимушено виїхала під час повномасштабної війни і прийшла до нас через тиждень після пологів. Минулого літа в неї була «Школа вчительки Мері» і я мріяла про залучення її до проєктів «Щасливих дітей». Я була дуже рада, коли вона сама до нас прийшла. Спочатку Мері проводила курс підготовки до школи діток ВПО, потім народила малючка. Коли дитині був тиждень, вона очолила наш культурно-освітній клуб «Пташка». І поки її чоловік гуляє з немовлям, вона розробляє програму та займається з дітьми.

Мері дуже круто відчуває дітей. У нас коли був перший тиждень освітньо-творчого клуба, ходили всі вчительки з 6 школи, щоб переймати досвід. Вона пише сценарії для квестів, вигадує способи засвоєння знань через ігри, інтерактиви. Мені дуже хотілося б за таким принципом зробити групи продовженого дня в школах Ужгорода, щоб діти могли готувати домашнє завдання у цікавий спосіб. Нам вдалося залучити до роботи в клубі і вчительок з Ужгородської ЗОШ №6 ім. Гренджі Донського. Зараз це прекрасна команда. Показово, що явка дітей майже щодня 100%.

— Яким чином виявляєте потреби та створюєте під них ініціативи?

— Ми дуже багато комунікуємо з нашою цільовою аудиторією, нам багато пишуть, запитують, чи є у нас якісь ініціативи, які б закривали їхні потреби. Зараз багато запитів для дітей 5-6 років. Ми вже знаємо, що потрібно подумати і про цю вікову групу та забезпечити дозвілля та розвиток і для них. У нас немає такого, що ми самі собі щось придумали і робимо. Кожна активність є реакцією на певний запит. Жінки втомлюються, виснажуються, а ми плануємо оздоровчі вікенди, щоб вони подбали про себе.

Восени будуть дитячо-батьківські групи із психологом — бо є запит. Будуть групові арттерапевтичні заняття — вони завжди мають запит і відгукуються людям. Восени будуть творчі екскурсійні програми, заняття з психологом та логопедом для дітей, а взимку — денний табір, «Майстерня помічників Святого Миколая». Також був запит щодо підготовки до ЗНО, тому думаємо і в цьому напрямку. Так само ми плануємо екскурсійно-анімаційний тур Ужгородщиною для дітей, у кого війна забрала когось із батьків, таке ми вже робили цієї весни.

013

— Ваші ініціативи й зокрема освітньо-творчий клуб «Пташка» серед іншого порушує тему екології. Дітям це самим цікаво чи потрібно доводити актуальність теми і старатися зацікавити?

— Ми намагаємося порушувати цю тему в усіх активностях, крім занять із психологом. У нас завжди є мінімум одна актуальна екологічна тема. Це і естафети із сортування сміття, і навчання турботи до довкілля, рослинного та тваринного світу. Раніше ми працювали над екопросвітництвом, а зараз діти самі екосвідомі і вже багато знають та багато чого роблять і дотримуються. Тож це вже не так просвітницька мета, а більше розставлення акцентів.

Зараз ми вже обмінюємося різним досвідом сортування, діти активно розповідають про власний досвід. Не стільки вчить вчитель, як діти діляться. Табір — це нова команда, тому їм дуже цікаво у новому колективі ділитися досвідом. У перший день вони придивляються одне до одного, ми працюємо над командотворенням, а потім вони проявляють лідерські якості та активно дружать, комунікують.

014

Маємо величезний позитивний фідбек від батьків — я бачу від команд, наскільки цінне банальне «Дякую». Люди й самі не усвідомлюють, наскільки вони мотивують цим всіх нас. Тому я прошу батьків писати не мені в особисті повідомлення, а в коментарях чи десь у себе на сторінці, бо це і приємно команді, і кредит довіри від інших людей. 

У нас 100-відсоткова явка. У нас навіть була історія, коли у хлопчика був запис до лікаря і він відмовився іти, бо мав у нас заняття. Мамі довелося перенести візит.

— Із якими викликами стикаєтеся зараз? 

— Насправді є чимало викликів, з якими ми працюємо. Час непростий, діти часто пережили багато і це позначилося на їх психо-емоційному стані. Війна викликає стрес, тривожність. Люди потребують особливої уваги та підтримки. Як і всі, ми не застраховані від форс-мажорів. Але що б не траплялося, ми завжди робимо все, аби передусім подбати про безпеку та комфорт дітей та їхніх батьків. Ми намагаємося завжди бути максимально ефективними, толерантними, розуміючими і підтримуючими. Для цього і наша команда весь час проходить тренінги — один із крайніх був від професорки УжНУ Марії Менджул, із якою говорили про права дітей та реагування у кризових ситуаціях.

Ми проходимо й інтервізії з психологом: рефлексуємо, аналізуємо, ділимося досвідом. Цей рік дуже важкий і ми маємо виклики, з якими досі не стикалися. Тому переглядаємо нашу політику реагування, кодекс поведінки команди. Ми вчимося швидко та коректно реагувати. Але ми теж люди і розраховуємо на розуміння батьків, їхню чесність, коли вони заповнюють анкету та розповідають про особливості поведінки своїх дітей.

— Судячи з фото, ваші активності мають шалений попит. Черги є?

— Зараз було багато таборів при школах, але ціле літо — великий проміжок часу і в батьків великий запит забезпечити цікаве дозвілля дітям, поки вони на роботі. Тому є багато комерційних таборів. Інша справа, що не кожна сім’я їх може оплатити. А наші активності є безкоштовними і якісними з величезною любов’ю до дітей.

Зізнаюся: коли ми бачимо, що перебування в таборі чи долучення до якоїсь іншої нашої ініціативи це бажання батьків, а не дитини, ми це проговорюємо з батьками. Так, у нас був випадок, коли ми відмовили дитині в участі в освітньому клубі, бо йому це було на шкоду — це було бажання мами, а дитина хотіла зовсім іншого. Тому у нас величезні черги. Коли ми бачимо, що є люди одразу з кількох соціально вразливих категорій, то намагаємося таких дітей ставити в пріоритет, але спрямовуємо координаторів на почерговий відбір учасників.

Цього року навіть на ЗМІ не робили розсилок, бо форми закривалися за лічені хвилини. Ми завжди акцентуємо, що якщо ви знаєте соціально вразливу родину, зареєструйте цю дитину, бо вони не завжди мають можливість зробити це самостійно.

— А щодо вікових категорій? Потреби якого віку дітей ви закриваєте?

018

— На кожен вік можна щось знайти. Для дошкільнят 4-6 років маємо активності лише у Ясінях. В Ужгороді ми не брали цю цільову аудиторію, бо вважали, що тут діти ходять у садочки, а виявилося, що садочки теж мають канікули. Але тут цю аудиторію все одно охоплюємо точковими ініціативами. Є активності для підлітків 12+, молоді 16+. Утім найбільше пропозицій для початкової та середньої школи.

Ксенія Шокіна спеціально для Varosh

Фото — ГО «Щасливі діти»

 

0 #