Новини

Ален Панов видав книгу про історію Ужгорода. Ось чому ви маєте її прочитати

5 Жовтня 2021 1 084

Ален Панов видав книгу про Ужгород – на основі найстарішої монографії з історії міста, написаної Кароєм Мейсарошем у 1861 році. Книга так і називається “Перша книжка про Ужгород”. 

Img 8775 2

На презентації автор розповів, що стартовою точкою із вивчення історії Ужгорода завжди вважалася книга Петра Сови “Минуле Ужгорода”, написана в 1937 році. Але ж Сова у своїй праці частково покликався на монографію Мейсароша. 

— Виникла ідея віднайти копії першодруків Кароя Мейсароша про історію Ужгорода з ІХ по ХІХ століття і перекласти їх. Власне, копії першодруків я замовив із архівів у Будапешті і потім чотири роки працював над тим, щоб перекласти та видати книгу. Ця монографія написана тогочасною угорською мовою, яка нині важко сприймається, а окрім того, 30% монографії — це латинські тексти, адже до ХІХ століття латинська мова була офіційною мовою тодішньої Угорщини.

Згодом я зрозумів, що навіть якщо буде зроблено якісний переклад, багато речей будуть не зовсім зрозумілими звичайному читачу. Адже монографія Мейсароша передбачалася для істориків. Тому виникла ідея зробити абсолютно автономну книгу, яка складається із роздумів, конспектів, висновків і власне перекладу оригінального тексту.

Зрештою, ця книга не просто робить деякі відкриття, які були невідомими в нашій історії, але й спростовує ряд тверджень, які досі були мало не аксіомами в історіографії Ужгорода.

Монографія Мейсароша часто піддавалася критиці, але варто усвідомити одну деталь – вона складається зі 116 сторінок, проте в них є 101 покликання на першоджерела. Тобто – це фундаментальна наукова робота. Мейсарош писав, що книга могла би вийти і на понад 400 сторінках, але на це бракувало коштів.

Img 8781 3

Ален Панов розповів, які важливі відкриття та висновки можна зробити після дослідження монографії. 

По-перше, це спростування провінційності Ужгорода. Ужгород став містом у 1248 році. На той час муніципального права не мав жоден населений пункт на сучасній території України. Муніципальні права отримано на підставі грамоти короля Угорщини Бели IV.

До прикладу, Львів отримав муніципальні права лише в 1356 році.

По-друге, найстарішою церквою Ужгорода, яка існувала вже в XIV столітті, був римо-католицький парафіяльний храм, що розташовувався на вулиці Капітульній, навпроти замку. Він був демонтований у 1613 році, сьогодні в межах його місцезнаходження розташовані юридичний факультет УжНУ, Австро-Угорський Дім (ресторація “Угорський двір”), Villa π. Храм не слід ототожнювати із замковою каплицею, руїни якої є на подвір’ї Ужгородського замку.  

По-третє, на території, яку охоплює сучасний Ужгород, ймовірно існувало водночас два замки – Ужгородський і Горянський – із поселеннями навколо них.

По-четверте, в Середні віки та на початку Нового часу Ужгород був розвиненим містом, який складався із Фортеці (Верхнього міста) та Нижнього міста. Фортеця займала всю Замкову гору, була оточена мурами та вежами, а також каналами річки Уж, нагадуючи укріплений острів.  Замок був її основною спорудою. Окрім нього, всередині укріплень також були інші адміністративні, культові та житлові будівлі. Активний розвиток Нижнього міста розпочався у ХVII столітті, де розташовувалися крамниці, майстерні, житло, церкви. 

Img 8771 2

По-п’яте, Ужгород не був провінційним містом, як про це пишуть деякі історики, а навпаки був визначним релігійним, освітнім та адміністративним центром: виконував функції центру комітату (графства) Унг з ХІІ ст., а центру єпархії та освітнього округу – з кінця ХVIIІ ст. Ужгородська гімназія була в числі 10 найкращих в тогочасній Угорщині.

По-шосте. У книзі спростовується думка про те, що під час володіння містом династією Другетів в Ужгороді панував феодалізм. Навіть в часи, коли Ужгородом протягом 350 років володіла династія Другетів, він не позбавлявся самоуправління і муніципальних прав – у місті діяли ремісничі цехи, проводились ярмарки, обирались судді, а населення було вільним і могло самостійно покидати місто та відчужувати свої наділи, торгувати власним майном.

Ален Панов також звернув увагу на те, що намагався зберегти толерантність, щоби не виникало певних національних чи релігійних осудів. Було вирішено також зберегти всі географічні та адміністративні назви такими, які були на той час. 

— Для того, щоб усвідомлено збагнути Ужгород, відчути на смак його дух та шарм, необхідно зрозуміти його ґенезу – звідки він взявся і через що пройшов до того часу, коли в ньому живемо ми. 

Питання в тому, що  ми залишимо своїм нащадкам у спадок? Сьогодні варто замислитись над тим, як позиціонувати наше місто на світовій мапі. Яка його місія і профіль. Що воно несе світу і чим може бути для нього цікавим. У чому його унікальність. Це те, що мотивує людину мислячу краще пізнати  минуле; з тим, щоб ефективніше проєктувати майбутнє», так описує Ален Панов свій мотив написання книги.

І ще одна цікава деталь. До всіх розділів книги ілюстрації створила художниця Наталія Грабар. Ці ілюстрації є лише відтворенням тодішнього Ужгорода з тих описів, які є в монографії Мейсароша.

Книжка доступна на персональному сайті автора, а також у закладах, які асоціюються із духом Ужгорода (мережа кав’ярень Меделін, кондитерські Штефаньо, Villa П, ресторани Угорський Двір та Villa Alfold)

Важливо додати, що з виходом книжки стартує просвітницький проєкт із історії міста, в рамках якого Ален Панов планує провести ряд відкритих лекцій та семінарів із учителями історії, екскурсоводами, місцевими депутатами та чиновниками. Планується також надрукувати “Першу книжку про Ужгород” англійською мовою. Це буде першим прецедентом видання історії Ужгорода мовою глобального спілкування і сприятиме зростанню зацікавленості містом у міжнародному просторі. Очікується також і угорськомовна версія. 

Про автора:

Ален Панов

Кандидат історичних наук, доктор філософії, професор-завідувач кафедри міжнародної політики УжНУ.

 

Петро Гойс, Varosh

0 #
# “Перша книжка про Ужгород” # Ален панов # Карой Мейсарош