Досвідчена лікарка, кандидатка медичних наук, обласна експертка з ендокринології на Закарпатті, завідувачка ендокринологічного відділення в обласній клінічній лікарні Ольга Олексик одного разу зібрала колектив і поділилася думкою про створення приватної клініки.
Ідея полягала в тому, щоб надати пацієнтам з ендокринними патологіями якісний медичний сервіс, позбавити їх необхідності просиджувати годинами в черзі під дверима поліклініки, дозволити вдома лікуватися тим, хто не має гострої потреби перебувати в медичній установі, і таким чином розвантажити необґрунтовану чергу на стаціонарне лікування.
Так в Ужгороді з’явилася «Ендоклініка». Заклад об’єднав найкращих фахівців-ендокринологів, а також лікарів суміжних спеціальностей, з якими найчастіше співпрацюють – гастроентерологів, неврологів, кардіологів, ендокринних хірургів, урологів, гінекологів. За більше, ніж 5 років діяльності, лікарі «Ендоклініки» надали послуги тисячам пацієнтів, допомагаючи покращити якість життя та уникати ризиків для здоровʼя. Тут ведеться постійний контроль і професійне спостереження за пацієнтами з тривалим перебігом ендокринних захворювань.
«Ендоклініка» здобула репутацію закладу з високим рівнем професійного обслуговування, вона прогресує, розвивається. Колектив бере участь у клінічних та наукових дослідженнях, навчається і об’єднує навколо себе інших медиків.
Знайомимося ближче з керівницею клініки, а принагідно з’ясуємо, чому так важливо спостерігати за гормонами та вчасно реагувати на найменші зміни в порушеннях роботи ендокринної системи.
Пані Ольго, чому гормони настільки життєво важливі для роботи нашого організму і для чого контролювати їх рівень жителям Закарпатської області?
Гормони грають ключову роль в забезпеченні життєдіяльності людини, регулюють безліч функцій та беруть участь у всіх процесах – росту, розвитку, обміну речовин, реакції на зміну середовища. Робота гормонів – це складний механізм. Використання сучасних лабораторних тестів дозволяє лікарям діагностувати патологію ендокринної системи на ранній стадії і вчасно вжити необхідних заходів.
Найбільшою ендокринною патологією в нашому краї є патологія щитовидної залози – вона виявляється на Закарпатті у кожного третього-четвертого пацієнта. Причиною є природний ендемічний стан, пов’язаний із дефіцитом йоду. Враховуючи поширеність проблеми, усім, хто проживає на Закарпатті, важливо розуміти: є чи немає у них патології щитовидної залози, при виникненні патології чи з метою профілактики – перевірятися у ендокринолога.
Особливо уважними необхідно бути жінкам репродуктивного віку, дітям та підліткам у період пубертатного періоду (12-17 років), дорослим людям у періоди менопаузи та андропаузи. Це повʼязано з тим, що щитоподібдна залоза знаходиться у стійкому взаємозв’язку з ендокринною системою в цілому і будь-яка зміна її функції може призвести до каскаду порушень. У нашій клініці активно впроваджуються сучасні методи лікування пацієнтів з цукровим діабетом, зайвою або недостатньою вагою, ведеться супровід пацієнта сумісно з лікарем-дієтологом. Особлива увага приділяється пацієнтам, в родині яких були випадки захворювань на цукровий діабет.
Команда «Ендоклініки» намагається дотримуватися принципу пацієнтоорієнтованості, бо ми цінуємо час: за один день у нас можна пройти повне обстеження, орієнтоване на виявлення порушень метаболізму та ендокринної патології та отримати професійні рекомендації від лікарів. Для пацієнтів з хронічною ендокринною патологією це особливо зручно, адже це дає їм можливість вирішувати більшість проблем амбулаторно і без стаціонару. У разі виявлення порушень, ми розробили механізм комфортного діагностично-лікувального маршруту пацієнта. Людям, які недавно стикнулися з проблемою діабету, проводяться заняття в «Школі діабету» – там ми навчаємо пацієнтів правилам життя із цим захворюванням.
Виявивши відхилення в роботі ендокринної системи, ви відразу спрямуєте людину до конкретного спеціаліста? І для цього не потрібно бігати по різних лікарнях і відділеннях міста?
Так, ми максимально спростили шлях лікування пацієнта. Наше завдання – виявляти чим раніше ендокринну патологію, саме там, де вона безсимптомно протікає. Перевірити ті можливі причини гормональних порушень, «які не лежать на поверхні». Це гормональні показники і тести, які має робити кожна свідома людина з певною періодичністю.
У нас в клініці пацієнт може здати аналізи, орієнтовані на раннє виявлення цукрового діабету і його ускладнень, пройти скринінг діабетичної ретинопатії. Це допомагає отримати відповідь, є чи немає проблем із сітківкою. Для цього ми долучилися до пілотного проєкту – програми ранньої діагностики діабетичної ретинопатії «ChekEye» за допомогою штучного інтелекту спільно зі спеціалістами Інституту очних хвороб ім. В. Філатова в Одесі.
Наше завдання в разі виявлених порушень – вчасно скерувати пацієнта до суміжних спеціалістів для професійного лікування наявних ускладнень. За найкоротші терміни пацієнту складається індивідуальний план обстежень, що включає консультації окуліста, УЗД-спеціаліста, кардіолога, дієтолога, гастроентеролога, невролога, провести ультразвукове обстеження серця і судин, отримати кваліфіковані поради від гінеколога та уролога. Важливо, що ми маємо унікальних вузькопрофільних спеціалістів з дитячої ендокринології, ендокринної хірургії , андрологіі, ендокринної гінекології, дієтології.
Ми працюємо в синергії з сімейними лікарями, які скеровують до нас пацієнтів: за потреби ведемо постійний моніторинг хронічного пацієнта.
Часто під час чекапів показники гормонів «стрибають» без наявних для цього підстав. У чому може бути причина?
Коливання гормонального фону залежать не лише від спадковості і обтяженого анамнезу, але і змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища. Іноді абсолютно незначний, на перший погляд, короткочасний вплив стресу може призвести до гормональних порушень, які можуть викликати «бурю змін» в організмі. Тому так важливо регулярно робити повний сhek-up (прицільна регулярна перевірка націлена на виключення ризиків у осіб різної вікової та статевої категорії). Це надзвичайно важливо для жінок, які збираються народжувати, бо вони повинні розуміти, що у вагітність «потрібно заходити» здоровою, а не лікуватися вже під час виношування дитини.
Яка наразі тенденція щодо виявлених випадків ендокринних патологій на Закарпатті останнім часом?
На це питання важко відповісти, оскільки статистика в нашому краї змінилася через велику кількість людей, які приїхали зі сходу України. Для закарпатців, які народилися і виросли в нашому краї, більше притаманне високе поширення патології щитоподібної залози, що повʼязане з дефіцитом йоду в навколишньому середовищі, ніж для жителів центральної, південної і східної частин України, для яких більш характерні звернення з проблемами неефективного лікування ендокринної патології через відірваність пацієнтів від своїх лікарів, через постійні переїзди під час війни.
Однак, слід відмітити, що за останні роки, зросла обізнаність людей про правила здорового способу життя, а, отже, вони більше приділяють увагу своєму здоров’ю. Стало популярно і модно бути здоровим, дотримуватися режиму харчування, тримати нормальну вагу, доглядати за тілом, робити регулярні огляди організму.
Чим частіше проводяться сheck up-обстеження, тим більше виявленої патології на ранніх етапах, яка легко корегуються і лікується. Тому кількість пацієнтів, які звертаються до нас, зросла, відповідно, зросла і кількість вчасно вилікуваних.
З початком повномасштабної війни на Закарпатті різко збільшилася кількість внутрішньо переміщених осіб. Серед них багато хворих з ендокринною патологією, їх ми намагаємося підтримати через соціальні пакети послуг. Однією з таких є програма безкоштовних консультацій пацієнтів, скерованих з громадської організації «Я – Маріуполь». Вони часто звертаються до лікарів з ускладненнями, які вчасно не виявлялися через вплив війни і тривалого стресу.
Знаю, що «Ендоклініка» займається ще й науковою діяльністю.
Враховуючи те, що у нас працюють професори і доктори наук, то у нас немає шансів не займатися науковою діяльністю (сміється, – ред.). Через війну до команди «Ендоклініки» приєдналися лікарі з Києва, Харкова, Маріуполя та Миколаєва. Це високопрофесійні фахівці всеукраїнського рівня. Вони є членами українських та міжнародних Асоціацій з ендокринології, діабетологіі та тиреоідологіі. Вся наша команда публікується в українських та зарубіжних наукових виданнях, ми організовуємо конференції для ендокринологів, та сімейних лікарів, проводимо навчальні тренінги, беремо участь у клінічних дослідженнях.
Розкажіть детальніше хоча б про одне із них.
Спільно з Оклендськиим університетом США та УжНУ лікарі «Ендоклініки» долучилися до наукового дослідження з вивчення генетичної різманітності мутацій, які є причиною цукрового діабету 1 типу. Отримані і проаналізовані генетиками та біоінфрриатиками дані дадуть науковцям можливість у майбутньому з’ясувати причини і просунутися вперед у розробці нових, високотехнологічних ліків . Через міжнародну дослідницьку співпрацю ми докладаємося до розвитку персоніфікованої медицини, що стане колись превентивною (попереджувальною).
Ви працюєте одночасно у приватній клініці і державній лікарні. Як поєднуєте ці діяльності?
Поки що вони доповнюють одна одну. В ендокринологічному відділенні обласної лікарні, яке я продовжую очолювати відділення ендокринології, разом з чудовим колективом ми побудували злагоджену роботу.
Вся наша команда лікарів-ендокринологів поєднує діяльність в лікарні і на приватному прийомі в «Ендоклініці». Така робота не суперечить одна одній, а лише доповнює і допомагає. Те, що в клініці можна зробити швидко та якісно на амбулаторному рівні, не виключає потреби в складних випадках у стаціонарному ендокринологічному відділенні. Часто на прийомах в «Ендоклініці» ми виявляємо патологію, яка потребує госпіталізації, і направляємо пацієнта до ендокринологічного стаціонару. Це не конкуренція, а синергія: взаємно корисна співпраця, де виграє і пацієнт, і медичний заклад.
Медицина на приватному рівні має можливість встановлювати більш зрозумілі і «прозорі» правила, де пацієнт також бере на себе частину відповідальності. Я вважаю приватну медицину бізнесом з «людським обличчям», адже жорсткі правила бізнесу тут підпорядковуються правилам моральності та людяності. Ми надаємо багато безкоштовних послуг людям, що переїхали з окупованих територій, адже їх підтримка – це наш обов’язок, і це найменше, що ми можемо для них зробити.
Як виникла ідея «Ендоклініки»?
Я хотіла створити медичну практику, метою якої було нове високопрофесійне середовище, де можна було би швидше впроваджувати нові підходи лікування, самостійно гуртувати команду, яка має схоже бачення і прогресивний підхід в ендокринологіі та дотичних до неї спеціальностей.
Ідея з’явилася спонтанно, майже 6 років тому. Хоча мрії про можливість створення ендокринологічного центру була ще давніше. Шлях до ендокринології у мене був не найкоротший.
Коли 1997 році я закінчила медичний факультет УжНУ, ми усі мали відпрацювати за направленням. Я починала терапевтом сільської амбулаторіі, працювала в загальній терапії, гематології та приймальному відділенні.
Після отримання спеціалізації з ендокринології (з 2001 року) розпочала роботу в ендокринологічному відділенні обласної лікарні, яке невдовзі очолила (з 2013 року). Вже останні 15 років, будучи обласним ендокринологом, спілкуючись з колегами в Україні і закордоном, я бачила, що ендокринологія як спеціальність «рухається» до амбулаторної практики: все менше є потреба у великих стаціонарах, строки госпіталізації в стаціонарі скорочуються, бо методи лікування пацієнтів усе менше передбачають тривалу стаціонарну госпіталізацію. Вже зараз ця потреба зменшилася на 50% випадків через доступність лабораторних та діагностичних послуг на амбулаторному рівні.
Ще раніше я помітила, що більшість моїх пацієнтів приходять у лікарню лише для того, щоб отримати консультацію, відкоригувати лікування. Але така діяльність забирає у лікарів час у стаціонарі, який призначений складним стаціонарним хворим.
Я подумала і спробувала організувати приватний ендокринологічний прийом для того, щоб надавати ці послуги швидко і якісно, з високим рівнем медичного сервісу. Щоб людина прийшла, коли їй зручно, а не сиділа в чергах під дверима, не витрачала час на купу бюрократичних речей.
Мені потрібна була команда: я пояснила колегам, що є ідея створити приватну ендокринологічну клініку, де би кожен із нас прийшов і працював у задоволення, за гідну оплату нашої праці, за чесними, усім зрозумілими правилами.
Я вважаю, що лікарі повинні отримувати гідну оплату за тривалий час підготовки, безперервного навчання та за відповідальність, адже ми працюємо з найціннішим – здоров’ям і життям.
Ви долучили ще двох партнерок і втрьох розпочали нову справу.
Так, ідея отримала підтримку від моїх друзів, до неї доєдналася Неля Лазар і Наталія Керецман. Саме вони підтримали мене і допомогли розпочати та організувати роботу в клініці. Ми поділили обов’язки: лікарська справа, лабораторна діагностика, менеджмент. І у березні 2018 року медичний центр «Закарпатська Ендоклініка» офіційно відкрився.
Як показали себе перші дні роботи?
Початок нашої роботи не був простим, але «Ендоклініка» виявилася затребуваною з самого початку. Не було жодного дня, щоб ми не мали пацієнтів. Напевно, секрет у тому, що до нас прийшли працювати авторитетні лікарі, яких давно шукали на приватних прийомах їх пацієнти, що обрали приватну медицину. Тобто на медичному ринку вже був попит, а ми надали зрозумілу пропозицію. У «Ендоклініці» пацієнти доволі швидко можуть записатися і пройти огляд у висококваліфікованих спеціалістів, чиї рекомендації часто взаємопов‘язані між собою. Для пацієнтів це зручно: можна комплексно підійти до питання свого здоров‘я в один час та в одному місці.
Я пишаюсь нашим колективом, впевнена в професійності та добросовісності моїх колег, тому і довіряю «Ендоклініці» як самій собі.
Як формувалися концепція, філософія клініки?
Мій принцип роботи – створення команди лікарів, центром для яких є пацієнт. Наш пацієнт має отримувати медичну консультативну допомогу на найвищому рівні, за принципами доказової медицини, застосовуючи якісний менеджмент, направлений на економію часу пацієнта.
Я не самотній гравець і завжди на перше місце ставлю командний підхід. У лікарській спільноті народжуються найкращі ідеї, ми обмінюємося досвідом, спільно нарощуємо професіоналізм і консолідовано виводимо пацієнта на позитивний результат.
Для мене важлива довіра і найприємніше чути, коли людина каже: «Чому ми раніше до вас не потрапили?!». У нас пацієнт має можливість бути оглянутим спеціалістами у різних вузькоспеціалізованих медичних галузях, дотичних до ендокринології. Це допомагає швидко виявити причину і розпочати ефективне лікування.
Хочеться трохи більше дізнатися про вас особисто. Чому ви стали лікарем?
Я завжди любила науки про живе: у сім’ї були біологи і я мріяла пов’язати життя з біологією. Але коли настав час у 10-му класі визначатися з факультетом для вступу, батько-юрист напівжартома запитав: «А хто ж нас буде лікувати?» Так і сталося, бо тепер у нашій родині я практикуючий лікар. Для того, щоб вступити на складний для мене медичний факультет, спочатку я пішла попрацювати в лікарню санітаркою. Успішно склала іспити у 1991 році. Будучи донькою і сестрою біолога, медицину на початку розглядала крізь призму біології. Потім зʼявився інтерес до глибоких медичних предметів, але вплив наукового середовища завжди був присутній у моєму професійному розвитку. Для мене ендокринологія як спеціальність ніколи не була ремеслом, вона завжди – мистецтво.
Чому саме ендокринологія?
Тут сама доля направила. Так склалося, що на 4 курсі мені лікарі поставили діагноз, пов’язаний з патологією щитовидної залози. Призначили лікування, але мій допитливий розум не погодився, я почала читати літературу і заперечила запропоновану терапію. Як виявилося, добре, що це зробила. Тому з 4 курсу я трохи більше знала про ендокринологію, ніж інші студенти, оскільки пережила все особисто. Потім, під час інтернатури, викладачка Марія Юріївна Долгош сказала, що я буду ендокринологом. Не знаю, чому вона тоді так промовила, але її прогноз здійснився. Вона якось вміла побачити, кому яка спеціальність підходить.
Утім, минуло кілька років перш ніж я занурилася у цю сферу. Перед тим я попрацювала терапевтом та лікарем гематологічного та приймального відділення. Потім поїхала до Києва, пройшла курси з ендокринології і, вже маючи спеціалізацію, знайшла по ній роботу в обласній лікарні. Далі було ще навчання в аспірантурі на кафедрі ендокринології ЛНМУ ім. Данила Галицького і захист кандидатської дисертації в ДУ «Інститут проблем ендокринології ім. В.Я. Данилевського». За роки навчання і роботи над дисертацією я мала нагоду вчитися у найкращих вчителів вітчизняної ендокринології, науковців і клініцистів, що дало мені велике натхнення працювати і розвивати саме цю спеціальність у нашому краї.
За що ви любите свою професію? Що такого романтичного в ендокринології?
О, як на мене, то це найкраща медична спеціальність. Вона гарно звучить, виглядає, завжди зі знаком вищого пілотажу, тут треба мати не лише величезний об’єм знань, але і аналітичний склад мислення.
Важливо мати терпіння вислухати хворого, правильно зібрати анамнез, вміти побачити основне з-поміж вторинного. Ендокринолог – це лікар, який не забув фундамент медицини, добре знається на лабораторній діагностиці, може самостійно інтерпретувати дані інструментальної діагностики. Це своєрідний «універсальний солдат», терапевт «вищого пілотажу».
Часто, ендокринна патологія є причиною багатьох захворювань, які лікують наслідки у спеціалістів інших спеціальностей. Буває, що людина сечокам’яну хворобу лікує багато років в урологів, але справжня причина у паращитовидній залозі. Ніхто не зважав на гормони, а пацієнт вже тричі оперований.
Або проблема з репродукцією, а там всього лише підвищений пролактин, який впливає на весь перебіг іншої патології.
Яка ваша риса характеру допомагає в житті найбільше?
Я завжди оптимістично сприймаю життя, не сію негатив навколо, але в той же час реалістка. Мені часто заважає моя емоційність, відкритість, довірливість, однак багато людей саме за неї мене і цінують. Не люблю навколо себе ні шуму, ні напускної ейфорії, роблю реальні кроки в житті. Знаходжу вихід у складних ситуаціях, не складаю руки, беручи на себе відповідальність. Там, де хтось бачить безвихідь, я бачу «41 вихід». Завжди стараюся бачити в людях їх кращі сторони. Сприймаю тільки конструктивну критику, не допускаю прямих конфліктів, однак маю підвищене почуття справедливості. Сама не знаю, як все це в мені одночасно співіснує.
Але ж бувають в житті ситуації, де ти нічим не можеш зарадити…
Так. Це почалося з початком війни, коли мій чоловік пішов добровольцем на фронт, бо інакше не міг. З ним часто не було зв’язку під час виконання завдань, це було найважче, я не знала, що робити? Однак я швидко зрозуміла, що найкраще не гаяти час, а діяти, робити те, що можеш. За кілька днів разом з друзями і колегами вже організовувала допомогу і житло людям, які тікали від війни, допомагала чим могла його підрозділу, волонтерила, організовуючи з колегами передачу медикаментів з Європи для лікарень Києва, Харкова, Миколаєва, одночасно продовжувала працювати і в лікарні, і в «Ендоклініці». Звісно, було важко, але я була зайнята на 200%, знаходячи собі нові й нові завдання.
Ви дуже багато охоплюєте сфер: державна робота, приватна клініка, депутатство, громадська діяльність, сім’я. Це божевільний темп…
Мені постійно цікаво відкривати щось нове, створювати для себе і для людей нові можливості. Те, що я дуже зайнята, – це не про гроші, не про бажання заробити, – ні. Скоріше, це про нові можливості, які самі по собі створюють фінансову незалежність. У мене в роботі зараз 3 нових проєкти і я звикла рухатися одночасно «кількома доріжками». Для мене нероздільним є медицина, наука, самоосвіта, бізнес і громадська діяльність. При цьому я перфекціоністка у справі, якою горю, якою захоплена.
Можливо, якась сфера мого життя від цього страждає, але я інакше не вмію. Вислів «Моя сім’я – моя фортеця» це саме про мене, бо саме вони, мої рідні – мій фундамент. Завжди намагалася бути для своїх рідних і близьких прикладом людини цінностей і дії.
Вірю в силу добра і справедливості, вірю в Україну. Такими були і мої тато і мама, це цінності нашої великої славної родини.
Якби в добу додали годин, то на що б ви їх використали?
На книги, вивчення іноземних мов, на подорожі, музику, мистецтво, картинні галереї. Я внутрішньо наповнююся, коли бачу навколо красу. Не розумію, як це, коли людям нудно – у мене такого не буває і я завжди маю чим зайнятися.
**На правах реклами
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Каріна Асад і з особистого архіву
Записати на прийом до «Ендоклініки» можна за телефоном: 099 268 7028
