Термін експлуатації наших зубів сягає 100 років, але навряд чи є людина, яка не лікувала зуби жодного разу за все життя. А якщо ми вам скажемо, що від чищення зубів залежить не лише їхнє здоров’я, а й розвиток цукрового діабету чи дефектів мовлення?
Михайло та Роксолана – подружжя лікарів-стоматологів, а також власники стоматологічної клініки «Естет» в Ужгороді, яка вирізняється тим, що здійснює комплексний підхід до лікування пацієнта, розділяючи не лише дорослу та дитячу стоматології, а й усіх лікарів за їхньою вузькою спеціалізацією.
«Коли ми бачимо, скільки різних фахівців нам потрібно для вирішення того чи іншого запиту, ми наче маємо всі карти на столі. Направляємо людину до вузького спеціаліста чи навіть кількох. І в цьому ключ успішного лікування», – каже Михайло.
Про те, чому важливо стежити за своїм здоров’ям в цілому і як все взаємопов’язано в нашому організмі, про щастя від нової усмішки і, звісно ж, про війну, яка стала частиною нашого життя – у цьому інтерв’ю.
– Як впливають хворі зуби на організм в цілому? Знаю, що запалення в зубі може бути протипоказом до хірургічних втручань чи інших маніпуляцій. Чи дійсно це так і які захворювання може викликати, здавалося б, невинний зубчик?
Роксолана: Навіть недоліки в гігієні, якийсь мінімальний пародонтит, запалення ясен (гінгівіт), постійні стоматити – це хронічне вогнище інфекції. Мікроорганізми перебувають в ротовій порожнині та можуть циркулювати в крові, є дослідження, що це провокує розвиток цукрового діабету. А він в свою чергу підтримує та ускладнює запалення ясен. Тобто це взаємозалежні захворювання. Це лише здається, що це так непов’язані речі, але насправді цукровий діабет і недочищені зуби – дуже добрі друзі, на жаль.
Михайло: Дійсно, проблеми починаються з недосконалої індивідуальної гігієни. Вогнище інфекції в ротовій порожнині впливає передусім на суміжні ділянки: до прикладу, операції на очах не проведуть без попередньої консультації стоматолога і його висновку, що пацієнт санований. Те саме стосується і ЛОР-органів. Найбільш складне і підступне запалення – це пародонтит, запалення комплексу тканин навколо зуба. Є дослідження, яке показує, що пародонтит напряму пов’язаний із септичним ендокардитом, по-простому – із проблемами з серцем. Ротова порожнина – це ворота в наш організм, і це також і вхідні ворота для інфекцій, які в нього потрапляють.
Роксолана: Наприклад, коли ми беремо пацієнтів на лікування із седацією, вони обов’язково мають здати спектр аналізів, щоб ми оцінили стан їхнього здоров’я. І ми можемо диференціювати, чи вони хворі через зуби, чи є якісь додаткові запальні процеси. Останнім часом дуже багато було дітей, які мали змінену формулу крові в сторону запалення, температура, насморк, низький гемоглобін тощо. І от ми дитину пролікували – і через два дні аналізи нормалізувалися.
Михайло: Бували такі випадки, що пацієнти до нас приходять із гострим станом – біль, набряклість – і терапевт чи сімейний лікар, дивлячись на аналізи, може сказати, що хірургічне втручання при такій картині не рекомендується. А наш анестезіолог каже навпаки: причина «поганих аналізів» якраз у запаленому зубі, тому чим швидше ми зробимо це втручання, тим швидше все мине.
Роксолана: Ну і, звісно, не можна не згадати про зв’язок захворювань ротової порожнини із проблемами шлунково-кишкового тракту: люди, які не мають зубів, вони не можуть пережовувати їжу і, відповідно, вживають її у якійсь іншій, непідготовленій консистенції. А це впливає і на вигляд обличчя (бо не працюють повноцінно жувальні м’язи і суглоби), і на ШКТ, бо, наприклад, уже не виділяються всі ті соки і кислоти, які мали б, змінюється pH та перистальтика кишківника. І разом це все ще й викликає розлади харчової поведінки.
– А якщо зуба вже немає? Він сам не болить і навколишнім зубам і тканинам не загрожує. Його відсутність на щось впливає?
Михайло: У нас є 28 зубів, які беруть участь у загальній жувальній функції, і кожен з них має свою жувальну ефективність. Коли ми втрачаємо один зуб, вимоги організму до загальної функції не зменшуються, тож інші зуби мусять брати на себе цю роботу. Сусідні зуби нахиляються під навантаженням, верхній зуб (наприклад, якщо відсутній нижній) опускається до місця втраченого зуба, запускаються інші компенсаторні механізми, внаслідок чого змінюється прикус, виникає гіпертонус м’язів і порушення в роботі суглобів.
У нас була така пацієнтка, яка у 22 роки страждає на головні болі, мігрені. Вона була у невролога та невропатолога, лікувалась медикаментозно, але їй це не допомагало, тому вона знайшла для себе «формулу»: приймає по 4 «Нурофени» в день і так живе. Коли вона звернулася до нас, то ми виявили, що у неї була дуже сильно зміщена оклюзійна площина в одну сторону, гіпертонус мязів, і суглоб просто “зіскочив” назад в суглобовій ямці й тиснув на інші нерви. Візуально це зовсім не було помітно: ніяких перекосів обличчя чи чогось такого. Але саме через це у неї весь час були нестерпні головні болі. Ми для неї виготовили міорелаксуючу (тобто ту, що розслабляє м’язи, – авт.) капу, і через 2 місяці її використання вона вперше прокинулася без болей. Це було неймовірно як для неї, так і для нас.
Тобто, організм пристосовується до втраченого зуба. Але якою ціною?…
– У дітей, мабуть, ситуація ще більш стрімко розвивається?
Роксолана: Якщо у дитини відсутній молочний зуб – а він може бути відсутній якраз через те, що зубки не чистять і є запальні процеси, які вже не піддаються лікуванню – то тут ми маємо 2 аспекти. Перший – це одразу неправильно сформований прикус на стадії розвитку зубощелепної системи (а цей процес триває від 6 місяців до 12-13 років). І коли в дитячому віці у нас немає молочного зуба, то, відповідно, постійний неправильно росте, це впливає на сусідні зуби і утворюється такий ланцюжок проблем.
У нас був такий хлопчик: на момент, коли вони звернулися, молочний зуб турбував його вже 2 роки. Ми зробили дослідження, і виявилося, що в 6-річної дитини кісткова тканина сильно уражена інфекцією. Як наслідок – втрачені 2 постійні зуби на етапі зачатку (вони вже не виростуть, а один виросте відразу з карієсом), а також відсутня частина кісткової тканини нижньої щелепи.
Інший випадок – теж хлопчик, пролікували йому зуби, все добре, але він не може нормально говорити, тому що його фонетика не сформована на етапі молочних зубів: він втратив 2 передні молочні зуби у 2 роки, якраз, коли дитина вчиться вимовляти звуки «л», «н», «т», «р». І от йому зараз йому 14 зараз і він ходить до логопеда.
– Як ви бачите, чи вдається вам виховувати у своїх пацієнтів більш свідоме ставлення до власного здоров’я?
Михайло: У нас на кожного пацієнта заведені цифрові картки з поетапними фотографіями. І коли вже пацієнт приходить лише на гігієну, пролікувавши все, я завжди показую йому усі ці фото, «до» і «після». Адже ніщо так не мотивує, як пройдений шлях. Все забувається, і коли нічого не турбує, ми теж про це не згадуємо. Про нас – стоматологів – не треба згадувати, ми самі про себе раз на пів року нагадаємо. Треба згадувати про свої зуби лише двічі на день: вранці й увечері, коли ви чистите зуби.
Роксолана: Свідомих батьків у нас однозначно стало більше. Дійсно, були батьки, які просто не знали, як доглядати за зубами, але вони щиро і відверто, з великою любов’ю до своїх дітей, пролікували все якнайшвидше і дотримуються всіх рекомендацій. От якраз нещодавно мені писала пацієнтка, вони виїхали в Штати, і питала, якою зубною пастою можна замінити ту, що ми рекомендуємо, бо там такої немає. Були там на огляді, лікарі дуже хвалили їхніх лікарів, стан їхніх зубів та гігієну. Такі випадки дуже тішать нас.
Нас надзвичайно мотивують їхні історії. У Михайла був такий пацієнт, який працював переговірником високого рівня. І в процесі лікування він, звісно, продовжував працювати, але щось йому не вдавалося – то одні переговори не так пішли, то інші. А після того, як лікування вже завершили все повністю, цей чоловік пішов на переговори і провів їх найкраще за всю історію своєї роботи. Він потім сам нам зізнався: “Це через те, що я впевнено себе почував якраз завдяки своїй усмішці та зубам”.
Михайло: Впевненість в собі – це теж здоров’я. Ми багато чого змінюємо у людей, і хочемо, щоб ці зміни зробили їхнє життя кращим.
– Я переконана, що у вас було багато планів на цей рік, і, як в усіх, повномасштабна війна точно внесла в них свої корективи. Що змінилося у роботі «Естету» з її початком?
Роксолана: Ми всі, українці, мали ідентичне 24-те лютого в плані емоцій. Ми так само були спантеличені, не розуміли, що взагалі робити, а рішення потрібно було ухвалювати швидко, бо телефони розривалися від дзвінків команди. Що робити? Виходити на роботу чи не виходити? І ми все відмінили у той день, а клініка працювала лише до обіду, і там був Михайло, який приймав людей в особливих випадках.
Михайло: У нас, наприклад, були пацієнти, які їхали здалеку, виїхали вночі, коли ще нічого не було відомо, і я був тією людиною, яка повідомила їм, що в Україні почалася війна.
Роксолана: В перші дні виїхала частина нашої команди, в основному це були асистенти та адміністратори, але всі лікарі залишилися і це дуже цінно. Дуже швидко стало зрозуміло, що пацієнти потребують лікування навіть зараз, тому ми вийшли на роботу. Розробили план дій на випадок повітряної тривоги: спочатку я журилася, що мій сервіс, який я так старанно вибудовувала, зійде нанівець, а потім я зрозуміла, що забезпечити безпеку і комфорт в цих умовах – це теж сервіс, відповідно до реалій, які ми маємо.
– Я знаю, що ви долучаєтеся до реабілітації військових. Як виникла ця ідея і чи вдалося вже щось реалізувати?
Роксолана: Наразі проєкт ще повністю не запущений. І це здебільшого через те, що ми тут, в Ужгороді, ми далеко, і найімовірніше, реабілітація військових тут відбуватиметься вже на останніх етапах. Бо якщо він отримав поранення, то він потраплятиме в лікарні, ближчі до фронту. Але зараз, коли минуло багато часу, понад півроку, то ми бачимо, що багато військових і тут вже є.
Михайло: Ідея така, що кожен робить на своєму місці те, що вміє найкраще. Те, що ми у нас виходить найкраще – комплексно реабілітовувати зубощелепову систему. У військових можуть бути проблеми, які сформовані раніше, так і набуті внаслідок поранень. Вони мусять знати, що їх тут чекають, як героїв. Ми таким чином ніби пропонуємо: ви нас захищаєте, ми вам вдячні – і ви можете бути впевнені, що тут вам наведуть порядок із зубами та ротовою порожниною загалом. Бо це єдині люди, від яких зараз залежить все.
Першого бійця-спецпризначенця ми оперували в Києві на базі нашої дружньої клініки, із засновниками якої ми теж вже познайомилися під час війни.
Роксолана: Це була складна реабілітація: операція тривала 9 годин із 7 операційними ділянками, тобто це було дуже складно і масштабно, ми ретельно до цього готувалися. Це не банальна операція чергового пацієнта. Ми всіх ретельно і уважно плануємо.
Михайло: Зараз уже тут, в Ужгороді, до нас починають звертатися. В мене вже був на консультації один військовий, теж зі складним випадком – зламаною щелепою, втратою чутливості, зубів та іншими ускладненнями.
Роксолана: Коли вони приходять, ми бачимо в їхніх очах не лише вдячність, а й здивування. А ми думаємо «Чого ви здивовані? Ми інакше не можемо». Ми робимо це безкоштовно з найкращих матеріалів, які маємо, тобто тут не йдеться про якийсь розвиток бізнесу чи щось таке. Це наше «дякую» їм за те, що ми можемо тут жити і працювати.
Михайло: А подякувати ми найкраще можемо саме таким чином.
Партнерська публікація
Ірина Сов’як, Varosh
Фото: Тарас Вовчин
