Ми поставили запитання закарпатцям — військовим, волонтерам, громадським діячам, вимушеним переселенцям — що для них сьогодні означає Незалежність та що бажають краянам.
Лариса Липкань, журналістка
— У цей важкий час слово «Україна» викликає в мені вир неймовірних емоцій. Щоразу накочуються сльози, коли чую гімн; коли бачу синьо-жовтий прапор на знакових міжнародних форумах, на будівлях за кордоном; коли наші хлопці піднімають його над звільненими від російської окупації територіями; коли діти віддають на армію власноруч зароблені гривні зі словами «Слава Україні!»
Мені нестерпно болить смерть кожного бійця і мирного жителя на цій війні, кожна випущена ракета, яка несе біду у мою країну, кожен сигнал тривоги.
І водночас я горда за Україну. За сильну державу, за її відважних людей, які здивували й змусили поважати себе цілий світ.
З Днем Незалежності, моя нескорена благословенна країно! Перемагай, рости, квітни!
Галина Ярцева, волонтерка Руху підтримки закарпатських військових
— Я виросла в радянському союзі, а сформувала мене незалежна Україна. Навчила критично мислити, переживати, співчувати й любити. Навчила не боятись висловлювати свої думки, протистояти тиранії та розуміти принципи демократії. Україна подарувала мені свободу, й у часи, коли на неї зазіхає ворог, це відчувається особливо гостро.
Для мене свобода країни, її незалежність — безцінні.
Я б побажала всім нам вміти відстоювати свою позицію, не бути байдужими, долати страхи й навчитись брати на себе відповідальність. А ще — частіше зазирати в криницю української правдивої історії, бо там всі відповіді на наші вічні запитання.
Марія Рущак, волонтерка фонду “Серце до серця”
— Моя незалежність – це коли ти свобідний брати або не брати на себе відповідальність за свою державу. Але береш її, бо ти і є держава, бо інакше не можеш, бо сумління і любов до свого народу — твій шлях!
Зараз, як ніколи важливий кожен з нас, як ніколи важлива самоідентифікація, об’єднання навколо своєї мови, традицій та правдивих цінностей. Зараз наша Незалежність знаходиться у руках кожного, у книгах і піснях, у помочі один одному та гідності, яку ми транслюємо світу та один одному. Бережімо її.
Рудольф Дзуринець, актор закарпатського драмтеатру, зараз військовослужбовець ТРО
— Для мене це українська Незалежність — це незалежність від смердючого “руського міра”, від кацапсько-радянської пропагандистської ідеології!
Закарпатцям хочу побажати незалежності в серцях! Ми обов’язково переможемо разом! Треба вірити в ЗСУ! Тепер, як ніколи Україна об’єднана серцями, думками та територіально!
- “Я просто не міг залишатися вдома». Як троє митців із Ужгорода добровільно змінили творчість на фронт
Владислав Товтин, гід, туризмознавець, зараз військовослужбовець ТРО
— Я ще у 1991 році, у свої 15 років розумів, що Україна має бути самостійною. Але тоді Незалежність впала нам, як сніг на голову, й аж до сьогодні люди не сприймали це як щось більше, ніж ще один вихідний серед робочого тижня. Я не святкую в цей день, але відчуваю, як зараз для багатьох ця дата наповнюється новим змістом. Це новий відлік нашої справжньої Незалежності, без совкових російських рудиментів.
Борімося за нашу Україну!
Олена Ціва, співвласниця та директорка компанії Ліка Комфорт
— Українська незалежність для мене — це сепарація від старого радянського світу, совкової ментальності й народження нової, сміливої, не схожої ні на кого молодої генерації українців, яка змінить світ.
Краянам бажаю не втрачати своєї закарпатської ідентичності у колі української родини, розвивати наш край покращуючи себе, свої команди, свою сервісність, зберігати родинне коло і нашу природу.
Бажаю кожному стати сильною опорою для України в її відбудові.
- Бізнес під час війни. Троє підприємців із Закарпаття — про роботу в новій реальності та волонтерство
Сергій Ваганов, військовий фотограф, вимушений переселенець
— Незалежність — це те, з чим живеш майже не помічаючи. Це — твоя дійсність. Це — закривавлений прапор України на головній вулиці Донецька після останнього розгромленого проукраїнського мітингу 28 квітня 2014 року. Незалежність — це те, що я втрачав, наче можливість дихати, у захоплених та понівечених моїх Донецьку та Маріуполі. Незалежність — це сльози від зустрічі з першим українським воїном після пекельної подорожі через блокпости російських окупантів. Це величезна кількість прекрасних людей, яких я зустрів у своєму житті лише тому, що йде війна. Це мрія про повернення. І лють на ворогів.
Юлія Савинська, кондитерка, вимушена переселенка
— Незалежність для мене — це будувати наше життя так, як хочемо ми. Це можливість пробувати нове, навчатися, робити помилки й виправляти їх. Це допомагати один одному й радіти разом маленьким перемогам.
Закарпатцям хочу побажати порозуміння з переселенцями, в першу чергу. Багато хто з нас втратили свої домівки й рідних, втратили своє звичне життя. Та разом ми сильні, переможемо спільного ворога і відбудуємо нашу квітучу Україну.
З любов’ю до рідної країни, Varosh
Фото: Сергій Гудак
Про героїв наших днів читайте в соцмережах Varosh! Підписуйтеся на наш Facebook, Instagram та Тelegram.
