Громадська організація Media Development Foundation (MDF) вже 10 років займається розвитком незалежних медіа. А ще тут допомагають журналістам-початківцям отримати новий досвід у професії через програму JEP (Journalism Exchange Program).
Один з напрямків JEP — програма Fellowship for mediamakers, яку реалізовують завдяки німецьким партнерам Media in Cooperation and Transition. Програма включає лекційний курс від провідних українських журналістів, психологічну та технічну підтримку та найважливіше — влаштовує місячне стажування в редакції всеукраїнського медіа. А все для того, аби допомогти молодим медійникам органічно ввійти у фахове журналістське середовище.
Varosh розпитав випускників програми JEP чим живуть журналісти-початківці та наскільки для них є важливою взаємодія з колегами. Далі — пряма мова.
“Взаємодія, обмін думками та підтримка дуже важливі для мене в професійному плані”
Марічка Лаврів, фрилансерка “ШОТАМ?”
— Я не навчалась на факультеті журналістики, в університеті здобула фах історика. Але оскільки мріяла про журналістику з дитинства, тому шукала можливості розвиватися саме у цій сфері: проходила багато курсів, слідкувала за організаціями, які дають такі професійні можливості. Так кілька років тому я знайшла MDF і невдовзі стала учасницею другого відбору програми Fellowship for Mediamakers для молодих журналістів.
Ця програма дала мені набагато більше, ніж просто знання, яких бракувало через нежурналістський фах.
Найціннішим досвідом під час програми є знайомство та спілкування з людьми: як з професійними медійниками, які ділились з нами досвідом, так й з колегами-початківцями.
Під час програми мала можливість стажуватися у “Локальній історії”. Тоді я відвідала редакцію, в яку давно мріяла потрапити, познайомилась з командою, була присутня на записі подкасту та переконалась, що мені цікаво працювати з текстами на історичну тематику. Під час стажування я дистанційно готувала кілька інтерв’ю на історичну тематику і дуже вдячна головній редакторці сайту Аліні Броді за те, підтримала мої ідеї та поставилась з довірою до підготовки моїх текстів. Це той досвід комунікації й практики, який важливий для будь-якого початківця.
Взаємодія, обмін думками та підтримка дуже важливі для мене як в особистому, так і професійному плані. Я працюю фрилансеркою, тому в мене було мало можливостей комунікувати з іншими журналістами.
“Мене неймовірно мотивує те, що моя робота — корисна для суспільства”.
Роман Севрюков, фрилансер “Радіо.Свобода”
— У 2021 році виїхав з окупованого Донецька, де жив з родиною, і переїхав на навчання до Одеси. Спочатку, я не дуже вірив у свої сили в журналістиці, адже був впевнений, аби досягти успіху — треба мати яскраву зовнішність, чудовий голос. Але вирішив спробувати! Тоді навіть створив свій новинний тг-канал, регулярно над ним працював, вдосконалював навички. Врешті, я цілком і повністю закохався в журналістику і почав писати тексти для видань “Донбас.реалії” та “Східний варіянт”, як фрилансер.
Мене неймовірно мотивує те, що моя робота — корисна для суспільства. Завдяки моєму матеріалу хтось дізнається важливу особисту історію захисника, події в окупації або крутий соціально відповідальний бренд.
Мені подобається бути тим цінним місточком між людьми, який доносить правдиву інформацію. Я працюю з тематикою свого рідного Донбасу, тож хочу на інформаційному полі приносити йому користь.
— На програмі “Fellowship for mediamakers” я мав можливість відчути як це — працювати повноцінно у штаті та взаємодіяти з колективом. Це — нові люди, ідеї, проєкти й корисні контакти. Після завершення програми я став більш впевнений у собі, адже я знаю, що початківці хоч і помиляються, але готові працювати, вчитися, ставати кращими.
Але головне, я переконався, що в цій сфері не треба перегризати одне одному горло через вакансію, навпаки — тут готові вчити та підказувати. Наша українська медійна тусовка — дуже крута.
— Взаємодія журналістів — це надважливо. В університеті її не вистачає, бо не всі бачать себе в журналістиці й не прагнуть розвиватися у цій сфері. Так, викладачі дають теорію і прагнуть навчити, але твій персональний рух і розвиток — це вже справа позауніверситетська. Взагалі, було б добре, якби всі журналістські кафедри взаємодіяли з такими програмами, як JEP.
На мою думку, якщо ти хочеш стати журналістом, але неабияким, а хорошим, то ти мусиш відвідувати різні навчальні програми. Стукайте, і вам відкриють.
“Захоплююся своїми героями щоразу”.
Валерія Барикіна, журналістка видання “Трибун”, редакторка стрічки новин на Суспільне:Суми
— У журналістиці я з 2017 року, була дотична до луганського медіа “Трибун”, працювала ще в Рубіжному.
— Я в цій професії через те, що мені дуже подобається спілкуватися з людьми! Люди — круті! У них цікаві хобі, професії, важливі цінності та орієнтири. Захоплююся своїми героями щоразу! Вірю, що з такими людьми ми можемо будувати світле українське майбутнє. Тому я намагаюся просувати корисні наративи й показувати чесних і розумних людей, які мають критичне мислення.
— Українським журналістам дуже важливо взаємодіяти між собою, хоча б тому, що нам треба ділитися контактами.
— До мене вже зверталося кілька людей, наших феловсів, які шукали потрібних людей в Сумах, особливо — посадових осіб. Я знаю, що інколи редакційна політика забороняє ділитися контактами своїх інформаторів з різних причин. Але я думаю, що ділитися варто, адже всі ми працюємо з однією метою — інформування населення. Наша аудиторія має споживати круту інформацію, навіть якщо це не від мене матеріал.
Обмін контактами — це практичний досвід взаємодії журналістів, але є ще й елементарне спілкування десь на заходах. Я намагаюся тримати здорову комунікацію з усіма колегами, але й з розумінням ставлюся, якщо люди не хочуть цього. Головне, щоб тобі було комфортно і ти не втрачав професіоналізм.
Молодь готова експериментувати, пробувати, їздити, вчитися і працювати на суцільному ентузіазмі. Журналісти-початківці завжди приносять у колектив свіжі та навіть божевільні з першого погляду ідеї, які можуть бути дуже логічними й корисними.
Але моя порада — пробувати шукати для першого місця роботи відразу хороше медіа. Так, я розумію, що туди нелегко потрапити, відбір — суперскладний, особливо, коли ти ще й без досвіду. Але треба вчитися і довести, що ти будеш хорошим фахівцем. Бо якщо твоє перше місце роботи — це не дуже якісне медіа, то на тебе чекає розчарування у професії, яка насправді така класна!
Вчіться у кращих! І тоді буде формувати нормальне бачення місії журналістики і твоєї ролі у ній. Це переломний момент, коли ти скажеш, що я вже не початківець.
“Зараз журналісти зараз горять бажання змін і прагнуть справедливості”
Марина Клімчук, проєктна менеджерка, координаторка JEP
— Входити в будь-яку професію дуже складно. Тому наша програма допомагає зробити це молодим журналістам легше, без брому та корвалолу.
Проєкти JEPу дають той практичний досвід та проактивне ком’юніті, які не знайдеш в університеті. Ми намагаємося пояснювати, чого варто залишатися у журналістиці, яку місію вона несе. Бо зазвичай всі приходять із запитом: “Я люблю цю роботу, але вона важка, стресова і малооплачувана”.
На JEP ми розпалюємо іскру. Я дуже хочу, щоб молоді журналісти приходили до нас, розуміли, що вони не сам на сам з проблемами. І наша мета — підтримати їх.
— Зараз журналісти зараз горять бажання змін і прагнуть справедливості. У анкетах Щойно закінчився третій відбір програми Fellowship for Mediamakers. Мене вразило, як багато в анкетах було молодих людей, які рвуться у воєнкори, хочуть працювати на передовій. Я захоплююся цією енергією та бажанням бути корисним суспільству.
Тому й люблю працювати саме з початківцями — від них буквально несеться шквальним вітром бажання робити щось суспільно корисне та значиме. Я б хотіла, що ці запалені серця не виснажувалися, не покидали професію і готова в цьому допомогти.
- Як Львівський медіафорум об’єднує журналістів та творить українську медіаспільноту
- “Ми — клуб за медійними інтересами”. Ірина Бреза про роботу Ужгородського пресклубу
- Сергій Ваганов: Коли у місто приїжджають зірки військової журналістики – це означає, що місту хана
*Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
Галина Гичка, Varosh
Фото: MDF
Про людей, які змінюють життя Закарпаття читайте в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
