Можливо ви знали, що при ужгородській пʼятій школі є Парафія Святої Трійці ПЦУ. Її настоятель — Протоієрей Віктор Аврамчук. Він також є вчителем фізики в цій школі.
Молитва за Україну — безумовно духовна підтримка від цієї спільноти. Проте з початком повномасштабної війни при парафії та навчальному закладі організувався волонтерський рух, тож військові та переселенці отримують матеріальну допомогу.
Спільно з отцем Віктором розповідаємо, як усе відбувається, і як волонтерство заряджає рухатися далі.
А почалося все з дострокових весняних канікул, тож у священника-педагога зʼявилося відчуття, що час знайти себе в чомусь новому. Відтак спільно з дружиною Оленою та іншими волонтерами плели сітки в ПАДІЮНі, щодня готували їжу для волонтерів. Коли відновилося навчання, то все одно щодня виділяли по кілька годин для підтримки діяльності в ПАДІЮНі.
Згодом парафії запропонували взяти участь у Міжнародному проєкті разом із Польською Православною Церквою, ГО “Екосфера” та харківською ГО “Культура здоровʼя”.
Треба було прийняти з Польщі фуру гуманітарної допомоги, розсортувати її та розподілити для військових, вимушених переселенців, біженців.
Аби перевезти вантаж, відгукнулося багато людей, які приїхали на своїх бусиках.
Хтось допомагав із логістикою, хтось — з обліком, хтось — як водій, сортувальник тощо.
Загалом знадобилося кілька тижнів для систематизації всього.
Частина вантажу — продукти харчування. Тож їх відразу передали Гастробатальйону Закарпаття.
Ще одна частина допомоги, як-от чоловіче взуття, спальники, каремати, консерви, солодощі, тверде мило, надіслали на фронт.
Решта — одяг, постільна білизна, засоби гігієни, трохи снеків — залишилися при парафії для сортування й видачі вимушеним переселенцям. Речі спрямовуються не тільки для Ужгорода, а й для Баранинців, а також Хустщини, сіл Вільшанки, Люта.
Розподіл вантажу відбувається за потребами вимушено переселених українців. Ось вони замовляють необхідне, залишають свої паспортні дані, номер телефону й надалі отримують допомогу. Ведеться облік, аби всім вистачало.
До речі, фура приїхала в березні, а ще досі є трохи менше третини її вмісту.
— Ми маємо змогу допомагати, допомагати, допомагати.
Серед прихожан повсякчас збираються кошти для різних потреб під час війни.
Люди дізнаються про допомогу з фейсбуку, через сарафанне радіо і, звісно, під час церковної служби. Ось нещодавно через фейсбук волонтери одержали запит щодо підтримки для Добробату, хлопці потребували футболки, кросівки, чай, каву, солодке. А це виділяється не з наявного польського вантажу, а відбувається окремий збір за сприяння прихожан.
— Зараз ми відправили добробатам наколінники. Їх шиють в Ужгороді, ми закупили у виробника. Гроші зібрали як волонтери.
Переважно до збору коштів долучаються прихожани і вчителі школи.
— Всі на своєму місці працюють. Хтось фінансово долучається, хтось доставив кросівки для військових, хтось приніс каву, чай.
Трапляються і більш особисті історії. До прикладу, отець Віктор зі своєю родиною допомогли сусіду повноцінно зібратися на фронт.
— Нашого сусіда по дачі призвали в армію, то ми його спорядили, зробили все для того, щоби він поїхав більш підготовленим.
Безпосередньо в ужгородській пʼятій школі організовують допомогу переселенцям. Отець Віктор теж бере участь в цих процесах.
Тут щодня на обід приходять близько 500 людей. Харчування організовує ГО “Шан”. Парафія, за сприяння ГО “Екосфера”, допомагає і в цьому напрямку.
— Ми передаємо продукти. Частина — військовим на фронт, частина — в ПАДІЮН, частина — в нашу школу.
Для одного обіду, до прикладу, треба 15 кг мʼяса і 15 кг гречки. Овочі передаються мішками.
Крім того, допомагають з прибиранням. Волонтери надають засоби, а навчальний заклад залучає своїх технічних працівників.
У ЗОШ №5 облаштований спортзал. Волонтери надали постільну білизну, рушники. Біженці наразі тут не ночують, але місце для них приготоване ще понад місяць тому.
А ще встановлені пральні машини, тож надалі, за потреби, буде можливість прання.
З війною сформувалася волонтерська спільнота. При парафії вона працює з понеділка по пʼятницю, з 10:00 до 17:00. Люди сортують, видають, ведуть облік гуманітарної допомоги.
Постійний кістяк — 10 осіб.
Отець Віктор долучений також до ГО “Волонтери Закарпаття”. А ще він зі своїми однодумцями ніколи не проходить з пустими руками повз кошики Руху підтримки закарпатських військових.
Насправді при парафії, пʼятій школі організувався свій волонтерських рух. Серед них був і волонтер-переселенець Юрій Мельник із маленькою дитиною з Харкова. Його дружина загинула під час війни, під завалами. Професор, викладав в Академії національної гвардії України. В Ужгороді став співзасновником організації “Волонтери ПЦУ”, допомагав із обліком гуманітарної допомоги. Тепер він із малечею подався за кордон.
І загалом серед волонтерів більше тих, які борються зі своїм горем втрати рідних.
— Дійсно волонтерська діяльність допомагає людині відчути, що вона потрібна. Допомагає не зациклюватися на цій страшній війні. Допомога іншим допомагає і тобі зокрема.
Вимушені переселенці стають і прихожанами. Серед загальної кількості тепер 30% — це гості з інших міст України. На Великдень завітало в пʼять разів більше вірників, ніж зазвичай на освячення паски.
Участь у службі — це і допомога ЗСУ та людям, які тікають від війни.
Фейсбук-сторінка волонтерів Парафії Святої Трійці.
Евеліна Гурницька, Varosh