Суб’єктивні висновки, які місцями є дослівним відтворенням думок окремих вітчизняних топ-менеджерів.
Так вже склалося, що протягом більшої частини 2013 року окрім медіа автор цього тексту займався ще й консалтингом бізнес-структур з приводу можливого відкриття закладів різного типу на Закарпатті. Йшлося про стратегічні, а не оперативні рішення.
Зустрічі в Ужгороді, Мукачеві та Києві дали можливість сформулювати цілісне бачення, чому, скажімо, у 117-тисячній угорській Ньїредьгазі, що за 100 з лишком км від Закарпаття, є H&M, а в Ужгороді або Мукачеві нема бодай фірмового бутика OGGI / OODJII або Reserved.
Хоча за останні кілька років у найзахіднішу область країни все ж "зайшли" Львівська шоколадна майстерня, Kari, Centro та Colin’s. І це стало чи не найважливішими публічними сигналами у посткризовий період для всіх учасників ринку. Хоча було чимало й інших, але про них не говорять відкрито.
.png)
Однак, після того, як на Закарпаття доволі стрімко "зайшли" крупні торгові мережі типу Фокстрот, Нова Лінія, Епіцентр, FMCG-рітейлори типу Сільпо, Вопак або мобільні типу Watsons та Космо, прихід нових брендових мереж, насамперед, одежних та ресторанних суттєво уповільнився. І не тільки через кризу.
За нашою інформацією, за 2013 рік на Закарпатті побували представники відразу кількох гравців. Серед них MD Group (OGGI / OODJII, Tommy Hilfiger, Аccessorize, Walker, SASCH, Gant, G-star raw), мережа ресторанів Сушия та інші. Кожен з них готовий до предметних перемовин та рішень, але є кілька моментів, які стримують не тільки їх.
Окрім кризи, яка затягнулася, інфляції та інших загальним проблем, є й суто локальні, закарпатські. Методом індукції, протилежний тому, якому вірний Шерлок by BBC, ми сформулювали 5 бар’єрів.
№1 – малий ринок
Якщо серед мотивів приходу світових брендів в Україну є її розміри та кількість потенційних покупців, то у випадку з Закарпаттям – усе навпаки: переважно сільська та гірська місцевість з проблемною інфраструктурою, малі міста з чисельність менше 50 тисяч за виключенням Ужгорода та Мукачева.
Відтак, мережі намагаються вичавити максимум з міст-мільйонників та обласних центрів.
№2 – брак інформації про регіон та слабкі ділові зв’язки з Києвом
Ділове знайомство з Закарпаттям у ймовірних бізнес-агентів з Києва, Львова або інших великих міст починається з суб’єктивної інформації знайомих, або знайомих інших знайомих. Відкритої ділової інформації обмаль. Консалтинг та експертиза на місцях вкрай низької якості. Ділові зв’язки на рівні області жалюгідні: Закарпаття майже не бере участі у виставках, не проводить власні дні, як це робить Львів, Тур’євроцентр – подія з міжнародним статусом туристичного профілю – злилася з чисельними безликими фестивалями. Усі потуги з створення на Закарпатті вільної економічної зони – формальної, чи фактичної – заморожені після кількох справді вдалих проектів (Jabil, Єврокар, Флекстронікс, Yazaki).
№3 – близькість Європи
Чимало відомих брендів стають доступними закарпатцям ще до офіційної появи в Україні. H&M та C&A можна легко придбати, подолавши менше 200 км у бік Угорщини або Словаччини. Це якщо у вас, або друзів є віза та громадянство. А таких багато. Також не варто ігнорувати фактор контрабанди. У діловому етикеті це не табу, особливо коли йдеться про прикордонний регіон.
Водночас, є чимало брендів та компаній, які розглядають Закарпаття як стартовий і тестовий (test-market) регіон для "входження" в Україну. Це діє в позитив для області, але є стримуючим фактором для національних представництв з Києва.
За цією схемою в Ужгороді відкрилися бутики Talco та By Paprika – напряму з Італії через особисті зв’язки підприємців.
№4 – кадри та час
У приватній розмові топ-менеджер однієї з мереж ресторанів, яка за останні кілька років активно пішла в регіони, зауважив, що причина відсутності їх та аналогічних компаній на Закарпатті у банальній відсутності часу.
Підсилює цей аспект кадровий голод, зокрема щодо пошуку та виховання менеджерів середньої ланки. Тому й магазином Colin’s досі займається львівський офіс. Львів’янин очолює Flextronix.
№5 – брак якісної торговельної нерухомості під оренду
Цей бар’єр наразі є ключовим. Компанії усвідомлюють попередні ризики, і готові на них йти, але відкритим залишається питання площі. Йдеться як про сучасні торгові центри, так і про оренду в центрі міста. Ідеально – сучасні торгові комплекси в центрі міста.
Саме з зведенням останніх в Ужгороді за останні кілька років виникають резонанси, йде боротьба за об’єкти або землю під них. І це нормально, бо чимало гравців усвідомили потребу міста в ТЦ та ТРЦ ближче до центра, або великих сучасних комплексів на околицях.
Центр міста у містах типу Ужгорода та Мукачева є пріоритетом в питанні оренди. Саме тому Colin’s відкрився на пл.Петефі, а не, скажімо, в Дасторі або Токіо (де нещодавно було запущено розважальний блок). Більше того, останні ризикують вже найближчим часом втратити деяких орендарів, які переорієнтовуються саме на центр Ужгорода або навіть Мукачево. Так Ужгород вже покинув Plato.
Так, дійсно, попри нюанси з потоком транспорту через вул.Возз’єднання, брендові мережі з точки зору оренди розглядають слідом за центральною частиною Ужгорода (до слова, ТЦ Люксор Плаза не характеризується у столичних гостей як повноцінний та сучасний ТЦ) мукачівський ТРЦ Щодня, який підсилений відвідуваністю центрального продуктового ринку та географічним розміщенням самого міста (покупці з Іршави, Сваляви, Хуста, Виноградова), і тільки потім існуючі ужгородські ТРЦ через їх віддаленість від центру.
Саме тому не вщухає галас навколо ужгородської Корони, і її запуск бодай у частково озвученому форматі суттєво змінить ситуацію не тільки в Ужгороді.
***
Зрештою, суттєво змінити ситуацію, тобто додати динаміки можуть якісні зрушення по кожному з цих питань – чи відкриття міжнародних логістичних представництв, чи активізація ділової активності місцевих бізнес-структур як в області, так і за її межами, чи перепрофілювання вишів та відкриття приватних тренінгових центрів.
Ну і наостанок цитата однієї розумної людини…
Дмитро Тужанський, для Varosh
