v35 - Архів

Влад Фісун, екс-головний редактор Playboy про мандри, музику, самореалізацію та нові можливості

8 Серпня 2013 4 796

Влад Фісун, який в медіа площині найчастіше фігурує поруч з тегами "журнал Playboy", "діджеінг", "івенти", "журналіст" – мультифункціональна людина, з якою можна розмовляти годинами.

Колекціонер музики, якого любителі вечірок знають під ніком Fan2mass, однаково вільно спілкується на тему свіжих релізів, гастрономічних трендів та медіа.

В минулому Влад був головним редактором журналу Афіша, технічним директором однієї з найкрупніших компаній по випуску музики в Україні JRC та керував російським і українським виданнями журналу Playboy. Під час недавньої вечірки Chicarrones, куди Влад був запрошений у якості діджея, ми поспілкувалися про мандрівки, медитацію і вміння жити у своє задоволення та виклали найцікавіші тези. Далі – пряма мова.


Про роботу


Зараз я консультую бренди, ділюся досвідом, набутим під час моєї роботи у медіа проектах. Поза тим, я працюю над створенням нового продукту, але деталями поки що ділитися не готовий. Пишу для різних видань, зокрема для GQ. Я цікавлюся буддизмом, медитаційними практиками. В сучасному світі, коли не кожен може приділяти цьому години, є більш стислі у часі форми, які допомагають гармонізувати себе у довколишньому світі. Головне, правильно обрати вчителя, який дасть вам кілька уроків. Для мене це важливо, це певний фільтр, який очищує життя і допомагає повсякдень.

Якщо мені потрібно взяти людину в команду, або долучити до роботи над якимось проектом, в першу чергу, я керуюся двома критеріями. Перший – темперамент, якщо мене не влаштовує темперамент майбутнього колеги – всі позитивні речі будуть нівелюватися елементарним роздратуванням і нічого не вийде.

Другий – компетентність, цих двох критеріїв мені достатньо, щоб зрозуміти може ця людина працювати чи ні. Колективи бувають дуже різні, наприклад, в Афіші – це була справжня сім’я з двадцяти людей, з десятьма з них було дуже складно, але я намагався злагоджувати гострі кути, адже воно було того варте.

Подібну практику я встиг застосувати і в українському Playboy, там було небагато людей – ми разом проводили час, виїжджали кудись на вихідні. З московським офісом ситуація була докорінно інакша – вони ніколи один одного не розглядали як можливих друзів, про спільні виїзди навіть питати було не доречно. Можливо тому, що набирали людей та формували колектив за іншим принципом.

Я би не відокремлював людей медійних від решти, я б швидше сказав так – будь-яка людина, яка хоче отримувати задоволення від життя, повинна перестати себе жаліти або ж робити це дозовано. Не треба піддаватися собі у тих звичках, які тобі насправді заважають. Треба відучити себе спати та чітко засвоїти аксіому – спорт – це добре. В армії я навчився отримувати задоволення від бігу, зараз я ненавиджу бігати, але саме там я навчився себе обмежувати і систематизувати процеси навколо себе.


Про самовизначення


Освіта – річ не проста. Замість диплома, який передбачає систему спрощення життя, приймати іншу систему – розширення кругозору. Людина має досліджувати ті галузі, які її цікавлять хоч трошки. Якщо вас одного разу зацікавила картинка на стіні – почніть вивчати образотворче мистецтво, зрозумійте за що люди платять гроші, яка історія того чи іншого твору мистецтва. Це треба починати робити не у сімнадцять, а у дев’ять років – тоді на момент закінчення школи вже буде якесь уявлення про те, чим займатися в житті.

Я захоплююся людьми, які досягнувши успіху, не зупиняються і не зациклюються на досягнутому результаті, а йдуть вперед. Є одне дуже дієве правило – якщо ти хочеш, щоб у тебе з грошима було все в порядку – допомагай заробляти тому, хто поруч з тобою. Чудесним чином це приверне гроші до тебе – спрацьовує завжди і дуже швидко.


Про мандри


Підхід до мандрівок – дуже індивідуальна річ. Не можна говорити, що лежати на пляжі два тижні – це жахливо, для когось – це спасіння і реабілітація від стресу. Зараз я намагаюся мандрувати багато і усвідомлено. В подорожах я живу як місцевий, звертаю з туристичних вуличок і поринаю у справжню атмосферу міст і країн.

Під час недавньої поїздки до Шанхаю, я намагався шукати заклади, куди ходять місцеві, щоб максимально відчути дух та колорит. При цьому я користувався деякими хаками, які описані в інтернеті на хороших форумах. Бувають і інші мандрівки, коли береш компанію друзів, винаймаєш яхту та пливеш до Туреччини. Ми потрапили на північ цієї країни, де туристів не буває, тому змогли побачити багато диких і справжніх речей.

Я вважаю, що треба куштувати автентичні речі того місця, де ти є. Якщо йдучи по вулиці бачиш невеличку кафешку, де сидять місцеві – сміливо заходь, це означає, що там все в порядку і кухар не боїться отримати по фізіономії від завсідників за неякісну їжу.

Хоча, люди бувають різні – мій брат, приїхавши на Тринідад і Тобаго, в готелі побачив величезні гори свіжих морепродуктів та екзотичних фруктів і чергу німців, які стояли за німецькими сосисками. Це трохи смішно, але легко пояснити – європейці шукають звичних речей, в яких вони впевнені. Їм складно уявити, що в Кореї можна піти в місцевий клуб на хіп-хоп батл, їм простіше піти в мережевий заклад, де все знайоме та зрозуміле.


Про їжу


Одна з найбільш очевидних тенденцій останнього часу, яку я можу виділити – гастрономія. Всі люди з мого оточення буквально "поїхали" на їжі. Ця індустрія в Україні посилено розвивається, ринок працює на те, щоб людина витрачала більше грошей та менше часу на якісну їжу. Молода публіка має дуже наявні негативні приклади в особі старшого покоління, яке не мало культури харчування, тому зараз ми формуємо її самі.

З’являється дедалі більше цікавих сервісів та доступних фахових порад – це поки не тотальне зацікавлення, та все ж явище доволі масове. Є ще один загальноукраїнський тренд – велосипед. Чим більше людей долучається до велоруху, тим простіше стане пересуватися містами України і тим швидше з’явиться хоч якась інфраструктура. Люди періодично викладають у мережу фотографії, де посеред велодоріжки стоїть поштова скринька на металевій опорі – і всі сміються. Маю надію, що це скоро закінчиться, увесь цей класичний пострадянський ідіотизм має відпасти, як стара шкура. І відпаде. 


Про молоде покоління


Молодому поколінню, як універсальний засіб, я би запропонував діяти та досліджувати. Досліджувати в першу чергу себе – що ви хочете робити в цьому житті, не чим заробляти, а саме чим займатися. Я більше ніж впевнений, що є люди, які щиро отримують задоволення від алгебри, іноді в школі я сам отримував кайф від фізики, але зараз я отримую задоволення від музики і роблю це вже вісімнадцять років.

В певний момент життя я відкрив у собі потяг до журналістики, але прийшов у цю професію я випадково. Тож, чим більше власних випадків ви будете досліджувати – тим більше шансів натрапити на істину. Не кажіть, що ви не любите велосипед, якщо ніколи на ньому не їздили. Я все життя боявся кайта, але спробував у тридцять дев’ять років і досі перебуваю в захопленні, в сорок два я теж, певно, на чомусь покатаюся. І в п’ятдесят, чому – ні?

Вікторія Рижова, Varosh

Фото: Олександр Смутко

#