Віктор Михайлов, закарпатський ресторатор, власник закладів «Порядний ґазда» (Мукачево) та керуючий партнер у «Чизай Мала гора» (Берегово), в першому ефірі шоу «Українською» розповів про те, як його заклади пережили перші дні війни та адаптувалися до потреб людей.
Перші дні
— Перший день був хаос, ніхто не знав, що треба робити, куди йти, — розповів Віктор. — Десь побачив в Інтернеті, що хтось робить волонтерський хаб, почав дзвонити, але ніхто не відповідав, думаю, там теж був у ті дні немалий бар дачок. Потім дізнався, що в ЦНАПі в Ужгороді вже працюють з переселенцями, які почали приїжджати. Пішов туди і залишив свій номер телефону, що ми готові возити їжу в місця поселення людей, або вони будуть ходити до нас. Там дівчинка трохи неправильно мене зрозуміла і почала давати мій номер всім, хто до них приходив… Ну і ми годували їх.
Потім ми поїхали в Нижні Ворота, там були величезні черги людей, які виїжджали з України, вони не їли по 4-5 діб… Це в 21 столітті була картина просто вражаюча!.. Люди з дітьми в піжамах… Просто жах…
Робота ресторанів
Весь час з початку війни «Порядний ґазда» та «Чізай Мала гора» не переставали бути відкритими як заклад, не зачинялися ні на день.
Ресторатор Віктор Михайлов, Порядний Ґазда: Закарпаття – це гастрономічний бренд країни
— Просто в перші дні людей, які приходили б їсти «за гроші» елементарно не було. Ніхто не знав, до чого готуватися, — каже ресторатор.
За 4 місяці війни в закладах Віктора Михайлова нагодували 18 405 людей, зварили 249 літрів боґрача, зробили і відправили 552 банки тушонки та 86 паштетів і зробили діткам 490 банок фруктового пюре.
— В певний період ми трохи змінили свою роботу і почали готувати з того, що нам люди приносили, — розповів ресторатор у шоу «Українською». — Нам якось принесли 50 кг бананів… Ну ми їх не могли нікуди переслати, бо вони би в дорозі зіпсувалися. То ми додали до них яблука, зробили пюре, закрутили в порційні банки і відіслали дітям у Київ.
Колектив
З колективом у нас жодного разу не було якихось непорозумінь по роботі чи грошам. Ні в кого не виникало питань, що треба винести їжу тим 500 людям, які прийшли голодні, ніхто не просив за це гроші. Не було таких питань ні в офіціантів, ні на кухні.
Бізнес-план
— Сьогодні бізнес може вижити тільки той, який може швидко адаптовуватися під нові умови життя, — каже Віктор Михайлов. — Це дуже важливо. Все змінювалося з дня в день. Трохи нас до цього підготував карантин. Я вважаю, що краще працювати і волонтерити, ніж не працювати і розповідати іншим, що і як треба робити. Я навіть не звертаю уваги на таких людей.
Клієнти
— Моя статистика говорить, що треба дуже швидко адаптуватися на прості страви. Лобстерів і подібних продуктів у перші 2 місяці взагалі не було. Ми мусіли пристосовуватися до того, щоб готувати їжу з того, що є, а не з того, що в тебе написано в калькуляції, і не сілати й бідкатися, що, мовляв, в мене нема, з чого готувати. Треба швидко адаптуватися, робити нове меню і давати людям те, що вони потребують саме тепер. А люди потребували простих страв.
Люди тепер, навпаки, пробують приберегти гроші, бо розуміють, що повернутися в минуле життя не вийде.
Varosh
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
