Точну кількість людей, які втратили кінцівки за час повномасштабної війни росії проти України, назвати поки важко. Йдеться як про військових, так і про цивільних. За даними Wall Street Journal, які посилаються на найбільшого у світі виробника протезів Ottobock, за роки після повномасштабного вторгнення росії в Україну понад 50 000 людей потребують протезування.
Ми вирішили познайомити вас з закарпатськими військовими, ветеранами, чиє життя не просто змінилося за останні роки – вони практично вчилися жити заново.
Троє героїв, для яких поранення на війні призвело до ампутації ноги. Потім — тривала реабілітація та протезування. Та незважаючи на важкі випробовування долі, деякі з них вже змогли повноцінно повернутися до життя і, можливо, навіть покращити його якість. А дехто все ще долає цей непростий шлях.
Під час розмов з ветеранами в підготовці цього матеріалу було чітке розуміння, що на Закарпатті поки не вистачає можливостей для повноцінної соціалізації та повернення їх до цивільного життя.
Хтось із них надихає на рух уперед навіть цивільних. Когось же потрібно надихати на цей рух усім нам, адже всі нам жити разом в одному соціумі, і від кожного залежить, наскільки успішним буде наше майбутнє як одного народу.
У фотопроєкті Varosh “Незламні захисники” ділимося з вами історіями людей, чия стійкість та воля до життя запалює серця.
Костянтин Кашула, 34 роки.
Костянтин Кашула
До великої війни Костянтин був барменом, та у вересні 2022 року вирішив добровольцем приєднатися до Збройних Сил України. Отримав військовий вишкіл у Великій Британії, а потім в Україні. Після цього брав участь у боях у Горлівці, Майорську і Бахмуті. Під час одного зі штурмів міна вибухнула всього за 5 метрів від Костянтина: він отримав кілька поранень, найбільше постраждала нога. Далі на воїна чекали важкі численні операції та остаточна ампутація ноги.
Костянтин дуже швидко адаптувався до використання протеза та почав активно займатися спортом. Він став капітаном ФК Pokrova Lviv AMP Football — команди з військовослужбовців, яка виступає у міжнародному чемпіонаті з футболу на милицях, який саме проходить у Польщі. Нині Костянтин готується до участі у змаганнях з гольфу та проходить відбір на Ігри Нескорених, які відбудуться в Канаді.
Нині Костянтин проходить відбір на Ігри Нескорених
Костянтин чітко визначив свою мету в житті: бажає приділити своє життя професійному спорту, щоб стати прикладом для інших ветеранів із серйозними травмами — такими ж, як він.
Після поранення й реабілітації Костянтин уже повернувся до роботи барменом
Каже, що саме досвід інших хлопців з пораненнями, які повернулися з Ігор Нескорених, дав йому поштовх, щоб випробувати і свої сили в спорті. Першим майданчиком, на якому Костянтин вирішив позмагатися, став Кубок Воїна, де він зайняв призові місця з тенісу та штовхання ядра. Далі вже зупинитися було важко.
Каже, що саме спорт може стати для ветеранів тим ресурсом, з якого можна буде черпати сили для нових звершень у цивільному житті.
Костянтин вже повернувся до роботи барменом, і йому вдається поєднувати її з майже щоденними тренуваннями у спортзалі. У розмові зізнається, що мріє про поїздку на фронт до своїх побратимів, щоб привезти їм автівку, на яку вже майже зібрав кошти, та приготувати їм бограч.
Антон Решетняк, 34 роки.
Антон Решетняк
Мріє про німецьку вівчарку та зустріти справжнє кохання. Каже, що дратують люди, які думають, що війна їх не торкнеться.
У 2022-му Антон Решетняк отримав на війні важке поранення
Антон хотів стати військовим ще з дитинства, у 2011 році юнаком пішов у військо. У 2022-му отримав поранення, після якого тривав довгий процес лікування, протезування та реабілітації.
До нашої зустрічі баскетбольний м’яч Антон востаннє тримав в руках ще до війни. Коли я запропонувала зіграти у баскетбол, він спочатку опирався, та потім таки прийняв мою пропозицію. Ми провели близько години на спортивному майданчику його рідної школи, після чого Антон дав мені обіцянку частіше виходити туди, щоб покидати м’яч.
Антон пообіцяв частіше виходити на майданчик, щоб покидати м’яч
Василь Шерегій, 31 рік.
Василь Шерегій
На питання, що надає йому сили, посміхаючись, відповідає: сім’я та можливість керувати автомобілем. Незадовго до нашого знайомства Василь та його дружина, теж військовослужбовиця, стали батьками.
Про те, що Василь стане військовим, він знав ще в дитинстві, тому вже після навчання в школі вступив на службу за контрактом.
Своє важке поранення, яке призвело до втрати ноги, отримав у червні 2023 року — міна була занадто глибоко вкопана в землю, і металодетектор її не виявив.
В лікарні натрапив на допис актора Віктора Гевка про можливість безплатного протезування у США.
«Я йому написав і отримав відповідь, що треба заповнити анкету на сайті, а потім лікар сам обирає пацієнта. Надійшла позитивна відповідь від PROTEZ FOUNDATION». Уже коли приїхав в Америку, познайомився з лікарем. Яків Градінар підійшов і каже: «Здоров! Ти з Севлюша?» Виявилося – земляки. Я йому тоді зізнався, що трохи схитрив, бо з моменту операції пройшов лише місяць, а за правилами мало бути не менше трьох. Але все вирішилось. Зараз веду активний спосіб життя. Коли є можливість – бігаю по кілька кілометрів».
Головний сержант Шерегій
Сьогодні головний сержант Шерегій служить в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпаття старшим інструктором відділу рекрутингу та комплектування.
Після закінчення війни Василь мріє про подорожі. Перша країна, яку хотів би відвідати — Грузія.
- Закарпатська кухня в стилі мілітарі, або Що їдять закарпатці на фронті
- Я не вмію збирати дрони, але можу робити те, що вмію: Христина Єрем – про волонтерів-стоматологів на передовій
- Після фронту. Гори, плавання, собаки, або Немедична реабілітація військових на Закарпатті
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Діана Тищенко, Varosh
Фото: Сергій Гудак
