Авторка проєкту Втрачений Ужгород Тетяна Літераті вишиває художньою гладдю картини ужгородської архітектури. Ми розпитали у Тані про сюжети, ідеї та розвиток її нового захоплення.
фото Андрія Кирилюка
Все почалося у 2018-му, після знайомства з майстринею з Ужгорода Наталією Фурлетовою, яка професійно займається художньою гладдю. Таня зробила з нею інтерв’ю, відтак надихнулася і також взялася за голку з ниткою. Вперше спробувала зобразити Жупанат, і зізнається, що не вдалося.
Згодом журналістка створила чотири роботи з сюжетами Ужгородського замку, колишнього Ужгородського Василіянського монастиря (сучасний фізфак УжНУ — ред.), настроєвої вулиці Духновича, а також “нічної Корони”.
від листівки до вишивки
Тетяна знаходить образи на ужгородських ретролистівках, роздруковує їх, копіркою переносить на тканину і далі вишиває за контуром, подеколи піддивляється дрібні деталі, адже копірка їх майже не передає.
«Я хотіла по-новому показати раритетні листівки Ужгорода, а ще мені було цікаво, чи зможу вишити архітектуру нашого міста».
Корона далася напрочуд непросто, адже довелося добряче пропрацювати світло й тіні. А ще на оригінальній листівці — багато автівок і людей, тож Таня вишила дві машини, а щоб передати людей, треба більше досвіду, вміння. Тепер вона прагне навчитися зображати людей та загалом більше практикувати з дрібними деталями.
У вишиванні Таня не має амбіцій, творить винятково для задоволення, вечірньої пори виділяє годину-дві, тож над однією роботою може працювати і пів року, проте з радістю і завзяттям.
Журналістка виставила фото картин у фейсбуці, і їх замовили — дві поїхали у Мюнхен, одна залишається у приватній колекції в Ужгороді, нічна Корона вже також зарезервована.
Надалі Тетяна хоче спробувати вишити щось із полотен митців. Їй імпонує графіка сучасної угорської художниці Котолін Голло, у неї лінії схожі на нитку. Ще прагне зобразити живопис — закарпатські гірські пейзажі когось із локальних знаних майстрів. Зберегла собі також фото Невицького замку — вміло ретушоване немов картина.
У Тані вже запитують про виставку, проте наразі вона не думає про це, хоче вдосконалитися й тоді, можливо, поміркує.
Евеліна Гурницька, Varosh
