Local

Архітектура Ужгорода: ілюстрована книга про будівлі австро-угорської доби

26 Грудня 2019 2 091

Ужгородські дослідники та історики Олег Олашин і Ліна Дегтярьова представили книгу “Архітектура Ужгорода. Австро-угорська доба”. Varosh розпитав у авторів про ідею та створення цієї книги детальніше.

Ліна Дегтярьова, дослідниця історії архітектури:

Я вчилася в Львівській академії мистецтв, зараз я вчуся на аспірантурі в УжНУ на спеціальності “Історія, археологія”. Мені це цікаво. Вважаю, що зараз історія переважає в словосполученні “історія архітектури” для мене. Мені цікавий контекст, усі питання історичні, політичні, які зумовлювали той чи інший стиль в архітектурі. Я прожила багато років у Львові, у Києві, повернулась в Ужгород і побачила його новими очима. В мене наче оптика змінилась, я страшенно захопилась, і на щастя, це захоплення вже 6 рік не проходить.

Це моя перша книга, яка вийшла друком. Нам є що доповнити у ній, тому що в процесі відкриваються якісь нові відомості, книжка йде в друк, а ми ще щось нове знаходимо. До того ж у нас є дуже багато візуального матеріалу на цю книжку, але ми були обмежені в кількості сторінок. Наш основний профіль, це міжвоєнна архітектура 20-30 років Ужгорода і Закарпаття, тому  звісно, ми мріємо написати саме про цю архітектуру велике дослідження. Над ним зараз працюємо.

004 006 007 009

Проблема архітектури Ужгорода дуже актуальна наразі. Тому що, по-перше, ми бачимо, з якою завзятістю місто нищиться, щодня якісь некрологи по будівлях, щодня щось відбувається і треба рятувати просто негайно. Коли ми розпочали з Олегом Олашиним проект “Uzhhorod Modernism”, ми викладали фактично дуже цінні наукові факти просто до публічного доступу, аби люди розуміли цінність цих будівель. Тобто це такий свідомий освітній проект, ми ділимося своїми знаннями, щоб люди розуміли, де вони живуть, що це за будівлі, і все ж таки замислювались перед тим, як підняти руку на них.

Я вважаю, що рівень інтересу ужгородців до нашої ініціативи-хороший. Хоча, що стосується нашої сторінки у Facebook,  у нас там надзвичайно багато людей з інших міст. Кістяк аудиторії – це не ужгородці. Дуже багато іноземців, які перекладають собі через Google Translate і читають нас, потім часто навіть в своїх наукових працях посилаються на нас. Інтерес великий і серед науковців, і серед людей, які просто цікавляться як для загального розвитку.

Мені здається, що рівень культури, і ставлення, і поваги до архітектури у Львові найвищий, а Київ і Ужгород десь на одному рівні. Здавалось би, “невже таке може бути у Львові”(руйнування архітектури-авт.), як у нас, але таке є і у Львові, насправді це проблема нашої держави. Але в українських містах плюс-мінус все схоже.

010 011 012 015

Олег Олашин, дослідник, дизайнер книги “Архітектура Ужгорода. Австро-угорська доба”:

Почав цікавитися цією темою, тому що руйнуються пам’ятки у місті і щоб їх зберегти, потрібно було більше інформації про них, про культурну спадщину, про їхню цінність. Коли почав пошук інформації, почалися більш глибокі архітектурні дослідження. Звісно, що історія австро-угорської архітектури нас з Ліною також цікавить. Зокрема чехословацький період неможливо досліджувати в розриві від попередньої епохи. Дослідження австро-угорської архітектури дає розуміння як місто трансформувалося, як розвивалася архітектура цього часу.

Два роки тому ми провели виставку, присвячену пам’яткам австро-угорської доби, з того часу, ми перманентно проводили деякі дослідження, збирали і накопичилось багато матеріалу на цю тему, і ми розуміли, що треба якось зафіксувати цей  дослідницький етап. Найкращим варіантом було видати книгу. І ми близько 2 років збирали матеріал для неї. Працювали переважно з онлайн-архівами, частково з державними архівами, бібліотеками.

016 025 029

Якісної сучасної архітектури в нас дійсно мало, її можна перерахувати буквально на пальцях однієї руки. Проблема досить велика – не розуміння цінності архітектури, в першу чергу, забудовників, які роблять реконструкції, перебудови, також немає розуміння органів місцевого самоврядування. Зі свого боку ми намагаємося популяризувати архітектуру, історію, це досить тривалий шлях, він не приносить швидких результатів, але він найбільш ефективний, тому що, як більше людей буде розуміти цінність, то буде шанс на збереження архітектури. 

Про книгу

Книга містить матеріали досліджень історії архітектури Ужгорода періоду 1867-1918 років. У цей час місто входило до складу Австро-Угорської імперії, що позначилося на деяких стильових особливостях архітектурних рішень. У виданні представлено докладний опис та історію 23 ключових архітектурних об’єктів Ужгорода цієї доби у супроводі архівних фотоматеріалів, малюнків, креслень та сучасних світлин. Перший розділ книги присвячений архітектурним стилям, другий – безпосередньо архітектурним об’єктам Ужгорода, а третій розділ – розповідає про архітекторів. Це короткі біографії по одній сторінці.

На розвороті 28-29 сторінок опублікована зручна карта місцезнаходження архітектурних об’єктів Ужгорода.

Факти, що були знайдені в архівах, бібліотеках, спеціалізованих виданнях, доповнені авторськими спостереженнями та аналізом. Деякі знахідки і відкриття вразили авторів, тож, без сумніву, ужгородці знайдуть у дослідженні нову для себе інформацію.

72877306 2178217712278250 1075727842647474176 N

78108315 2178217612278260 4623575106378006528 N 78974552 2178217445611610 660795214004224000 N 79222836 2178217335611621 1790344640457605120 N 79540652 2178217575611597 4086080101270159360 N

У книзі розглядається архітектура таких стилів: угорський романтизм, історизм, сецесія і угорська сецесія. Архітектурні об’єкти Ужгорода, які описуються тут, різні: реформатська церква, ощадна каса Ужанського комітату, готель “Корона”, сиротинець-конвікт, міська громадська лікарня, препарандія, фінансовий палац, залізничний вокзал та багато інших.

Книга видана українською та угорською мовами накладом в 300 примірників.

Нижче наводимо декілька фрагментів з книги:

Реформатська церква

Церква на 740 місць була збудована ще в 1793-1796 роках. У 1850 році було відремонтовано дзвіницю храму, а наступного року — інтер єр церкви. У 1852 році на благодійні кошти Мaрії Горват було придбано орган фірми «Йожеф Ангстер та син» з міста Печ. У 1891 році було побудовано огорожу, що оточує храмовий комплекс. У 1904 році було прийнято рішення про розширення i pемонт будинку священика, який завершили одночасно з оновленням будівлі церкви. На замовлення церкви фірма будапештських архітекторів Феєра і Pіттера у 1904 році розробила проект розширення та реконструкції будівлі.

Конкурс із метою визначення будівельного підрядника було оголошено у листопаді 1905 року. Пропозиції необхідно було подати до 15 грудня. Переможцем тендеру став ужгородський архітектор та будівельник Ерне Ковош, який запропонував найнижчу ціну- 50386 крон. Внутрішні теслярські та столярні роботи виконали майстри Мартон Вайнаї та Іштван Берта. Будівельні роботи, в результаті яких церкву розширено трансептом та дзвіницею, завершено у 1906 році. Церква збудована в неороманському стилі й вирішена характерним для протестантської сакральної aрxітектури лаконізмом.

Готель “Корона”

“У 1913 році «Корону» придбав готельєр Еміл Контилович із сербського міста Панчево. Новий власник готелю здійснив незначну реконструкцію закладу, інсталював центральне опалення та електричне освітлення.

Після входження Підкарпатської Русі до складу Чехословацької республіки з чільного фасаду було демонтовано корону Святого Іштвана. Із другої половини 1920- х років власниками «Корони» стає товариство Siegmund Wassermann & Sohn. В цей час до центральної частини готелю з тилу добудували прямокутний модерністський флігель, який розділив подвір’я на дві частини. У його лівій частині облаштували літній сад. У 1926 році в «Короні» дав концерт всесвітньо відомий угорський композитор Бела Барток.

Станом на 1939 рік «Корона» була найбільшим готелем Ужгорода, тут було 43 номери, в яких могло розміститись 82 оcоби. Для порівняння інші готелі Ужгорода: Вercsenyi- 37 номерів, розрахованих на 70 ліжок; Каграtiа-30 номерів на 50 ліжок, Orient тa Central- по 40 ліжок. У цей період співвласником готелю був Мікшо Вілд.

У радянський період «Корона» зберегла за собою статус культурного та мистецького осередку, однак назву було змінено на «Верховина». У 1960-х роках фасад будівлі перефарбували в темно-сірий колір. Карнизи, сандрики, декор та барельєфи підкреслили білим кольором, а заглиблені в площину фасаду елементи-охристим.”

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED

Олександр Шаріпов, Varosh

Фото: Карл Смутко

0 #
# австро-угорська доба # архітектура ужгорода # книга # ужгород