У Міжнародний день захисту дітей Varosh вирішив нагадати, що всі ми — родом з дитинства, і згадати, про що ж ми мріяли тоді. Завдяки цим спогадам маємо ще один шанс краще зрозуміти сучасних дітей, на долю яких випала війна. Знов подумати про важливість збереження дитячих життя і здоров’я, яким би складним цей виклик не був для нас — дорослих.
Чоловіки та жінки, які сьогодні боронять нашу землю від російської агресії, теж колись були просто хлопчиками та дівчатками. Ми запитали у закарпатських військовослужбовців, про що вони мріяли, коли були малими, та хочемо познайомити вас з іншими ними — дітьми, які точно не думали про те, що колись опиняться на війні.
Денис Ман
Денис Ман
“Як і всі хлопчики у віці, коли починає здаватися, що ти вже дорослий, я мріяв робити щось круте, і обовʼязково щось фантастично цікаве. Був у мене період, коли я хотів бути пілотом реактивного літака, бо це фантастично круто. Хтозна, як би склалося моє життя, якби я після необхідного фахового навчання сів за штурвал винищувача…
В будь-якому разі, мій шлях склався дещо інакше, але переконання — захищати своїх рідних та близьких, незалежно від фаху, пронеслись крізь усе життя”, — поділився з нами Денис.
Денис Ман у дитинстві
Олена Хархаліс
Олена Хархаліс
Олена — військова у декретній відпустці: «В дитинстві я мріяла стати вчителькою, і за фахом я – вчителька математики. Однак, це виявилось не тим, до чого лежить душа. В дитинстві я також мріяла мати багато дітей, щонайменше 5,і от ця моя мрія здійснилася. Маю чотири доньки та одного сина».
Дитяче фото Олени Хархаліс
Валентин Кузан
Валентин Кузан
Фотограф та військовослужбовець Валентин Кузан в дитинстві мріяв просто про те, щоб ніхто не чіпав його, коли він читав книжки.
Валентин Кузан (в центрі) у свої 10 років
Володимир Щобак
Володимир Щобак
“Все, про що я мріяв, здійснюється! З дитинства мріяв бути музикантом, популяризувати карпатську та українську музику в цілому світі. Цим я і займався до війни. Воювати я точно не мріяв, і навіть уявити себе військовим не міг!” — Володимир Щобак.
Дитяче фото Володимира Щобака
Едуард Коваленко та Володимир Данчевський
Едуард Коваленко (ліворуч) та Володимир Данчевський (праворуч)
Їхнє дитинство — спогади один про одного. Майже 30 років вони — найкращі друзі та понад 2 роки — побратими.
У 2019 добровольцями пройшли короткі навчання і стали резервістами. А на початку великої війни хлопці призвались до війська в один день.
Друзі Едуард Коваленко та Володимир Данчевський в дитинстві
В дитинстві Ед хотів стати лікарем або Президентом України, а Володимир мріяв про будинок в горах, куди можна було б втекти від всіх, взимку кататись на лижах, а літом — гуляти, де захочеться.
Якщо вам подобається те, що робить команда Varosh — підтримайте нас донатом тут.
Діана Тищенко, Varosh
Фото: особисті архіви героїв матеріалу
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
