Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу або КСВ — це нова стратегія, яка вимагає від кожного бізнесу поводитися етично, сприяти економічному розвитку та покращувати якість життя суспільства та реакцію на суспільні проблеми.
Практика КСВ широко поширена у країнах Північної Америки та Західної Європи, й в останні роки починає втілюватися й в Україні. Закарпаття теж намагається не відставати, тож сьогодні говоримо про соціальну відповідальність бізнесу зі співвласницею та директоркою Ліка Комфорт Оленою Цівою.
Компанію Ліка-Комфорт заснував у 2004 році чоловік Олени — Олександр Ціва, а через рік запросив на роботу дружину.
Олександр – ідеолог, стратег, комерційний директор, а Олена – генеральна директорка, відповідає за автоматизацію бізнесу, реалізацію ідей, підбір персоналу, маркетинг та PR.
Ліка-Комфорт представляє на українському ринку системи вентиляції, кондиціонування та енергозбереження від провідних світових виробників.
— Як ви та ваша компанія відреагувала на виклики війни?
— У перший день війни наші працівники якраз їхали до Києва на підвищення кваліфікації, й застрягли на півдорозі. Тому першим завданням було доставити всіх додому.
В той день ми заспівали гімн, і розійшлися по домівках. Ясно, що роботу на всіх об’єктах було заморожено.
Волонтерство почалося автоматично, адже треба було прийняти друзів, які евакуйовувалися з інших міст, та допомогти теробороні. У перші дні ми допомогли відправити на Київщину 15 ящиків жовтого скотчу для міток військових від нашого клієнта. Казали тоді хлопці, що ці ящики на вагу золота, адже в таких кількостях такого скотчу просто не було.
В цей час ми створили Мукачево-хелп — інформаційний колцентр, де отримували інформацію як вимушені переселенці, так і організації, що займалися гумдопомогою.
Більше про виклики війни, які постали перед компанією читайте у матеріалі Бізнес під час війни. Троє підприємців із Закарпаття — про роботу в новій реальності та волонтерство
Так пройшло 2 тижні, а потім наші замовники почали питати, коли ми плануємо повертатися до роботи. Оскільки багато хто був задіяний у волонтерстві, то працювали спочатку погодинно, а потім вже повернулися до звичного графіку.
— Як допомагаєте іншим бізнесам адаптуватися до нових умов?
— До нас на Закарпаття потрапило багато друзів з кліматичної галузі. Приїхали не просто підприємці — приїхали люди. Ми прийняли їх у своїх домівках, поки не підшукали квартири, допомагали з такими буденними речами, як стоматолог чи ремонт авто. Крім того, підставили дружнє плече й у робочих моментах — дали свій офіс та надали у безоплатне користування наші склади.
Щоб не бути голослівною, даю конкретний результат — ми допомогли перелокувати один бізнес, надали всю необхідну допомогу — склади, працівників. Нам це теж корисно, бо завдяки їм маємо новий напрямок роботи.
Тоді я організувала перший нетворкінг для таких підприємців, які переїхали в Мукачево. Там ми познайомилися, обговорили, яка потрібна допомога та як можемо рухатися далі. Історія мала продовження — вже потім цей формат продублювали у Сваляві.
На другу зустріч в Мукачеві, на запит бізнесу з числа ВПО, запросили й мера. Розмова була конструктивною, і як результат — Мукачівська міська рада відкрила коворкінг для підприємців з числа ВПО.
Ми свідомі, що війна ставить такі виклики, які мусимо пройти разом. І, звичайно, це робота для людей та підтримка економіки, а відповідно, й підтримка бізнесу.
Зараз маємо мислити категоріями допомоги одне одному й думати, як жити в країні в час війни.
— Ліка Комфорт — це ще й про навчання та вдосконалення своїх працівників? Як це відбувається?
— Розвиток компанії — це розвиток її працівників. Ми намагаємося постійно дбати про підвищення фахової кваліфікації наших робітників.Не відстаємо й самі організовуємо власні навчання, як от “Ліка Комфорт Сlimat School”. Це — професійне навчання у сфері інсталювання, підвищення фахової компетенції менеджерів по продажах, технічних спеціалістів. Тут ми навчаємо не тільки своїх працівників, але й запрошуємо наших гуртових клієнтів, які є монтажниками чи монтажними організаціями у регіоні. До нас приїжджали навчатися навіть спеціалісти з Івано-Франківська.
Ми перші в кліматичній галузі, хто на Закарпатті проводив по 4-5 навчальні семінари від брендів на рік, де розповідали про сучасні енергоефективні рішення. Ми запрошували читати лекції в Мукачеві Анастасію Владичинську, викладачку першої в Україні Школи сервісу kmbs, наші працівники доєднувалися й також вчилися. Періодично наймали тренерів — командного стратега, тренера по продажах.
Важливо, і я цим дуже пишаюся, що ми запровадили систему внутрішнього навчання працівників. Звичайно, важко вписуватися у всі дедлайни, але розуміємо, що без навчання ніяк — компанія буде від цього страждати.
Наші працівники не бояться говорити про свої помилки. Вважаю це досягненням, бо проблеми ми не замовчуємо, а відкрито обговорюємо.
Ми навіть маємо реєстр “факапів” на об’єктах. Наприклад, хлопці пів години чекали, поки охоронець відкриє. Значить, треба попередньо домовитися, щоб все було відкрито. Або якщо вчасно не замовлено матеріал чи обладнання — з’ясовуємо причину цього, змінюємо бізнес-процеси.
Ми намагаємося допомагати одне одному, менторити. Мені, як керівниці, подобається, що коли питаєш людину, яка нещодавно прийшла — що тобі у нас подобається? А людина відповідає: “Команда, бо всі готові допомагати й навчати”.
— Чому для вас це важливо? Адже можна просто вкладатися в продажі.
— В “Ліка Комфорт” ми мислимо ширшими категоріями, ніж просто “продати”, і навіть більше, ніж робити якісний сервіс. Наша компанія представляє кліматичну галузь у регіоні. А отже, опосередковано, але впливає на енергонезалежність нашої країни, бо ми просуваємо цей тренд тут, у Закарпатській області та й західному регіоні в цілому.
Наприклад, вийшли на ринок теплові насоси чи рекуператори, які є більш енергоефективними. Наше завдання, по-перше, самим навчитися їх ефективно впроваджувати, а, по-друге, допомогти це зробити нашим гуртовим клієнтам. Відтак, разом, зможемо пояснити переваги нового продукту й пропагувати звичку енергозбереження для більшої кількості людей.
Тому ми навчаємо наших працівників — як це працює та чому його ефективність, а також — як це інсталювати. Ми можемо запропонувати нашим замовникам складніші, але більш сучасні енергоефективні рішення, а також екологічні засоби обслуговування, які й клієнту будуть до вподоби й не будуть шкодити навколишньому середовищу.
Турбота про екологію — це не лозунг чи піар-акція, це спосіб життя компанії. Якщо завітаєте до нас в офіс, то побачите ящики для сортування сміття, й навіть так звані “люльки Мамая”, куди складаємо одноразові пластикові стакани від кави. Давно не використовуємо пластикові пакети.
— Чи цінують ваші клієнти такий ціннісний підхід до ведення бізнесу? Чи звертають на це увагу конкуренти?
— Мені часто кажуть, що це нікому не потрібно. Але я вірю у змінотворчість однієї компанії. Ми підвищуємо фаховий рівень працівників, і навіть після нашої компанії, працюючи на конкурентів, наприклад, вони продовжують працювати якісно.
Тож ми робимо так, аби споживач на Закарпатті отримував високий рівень послуг.
Ми намагаємося впроваджувати системну турботу про працівників. Окрім навчань, це ще й спецодяг, й страхування, оскільки наші монтажники виконують висотні роботи. У жаркий літній період, коли вони працюють під палаючим сонцем, видаємо на зміну пляшку води.
Наші працівники — це наші партнери. І ми цінуємо це і намагаємося показати іншим, що така модель взаємодії дієва.
— Що мотивує до цього?
— Я люблю високий рівень послуг та сервісу, та прагну надавати його і нашим клієнтам. Відповідальність перед нашими замовниками — це завжди перший пріоритет у роботі. Тому ми маємо авторизований сервісний центр від брендів, з якими співпрацюємо аби цілий рік бути на зв’язку з клієнтами, приймати дзвінки щодо ремонту тощо.
Ще нас мотивує лідерство та відчуття, що ти впливаєш на навколишній світ й змінюєш його на краще.
Зараз особливо мотивує те, що ми можемо донатити на байрактари та допомагати нашому війську, відправити хлопцям автівки. “Якщо ми не доробляємо, то викидаємо гроші на вітер, витрачаємо ресурси, а могли б їх краще задонатити армії”, говорю своїм працівникам.
На правах реклами
Галина Гичка, Varosh
Фото: Ксенія Пінзеник
