Тетяна Романовська, директорка Міжнародного аеропорту “Львів” імені Данила Галицького, вважає, що аеропорт “Ужгород” не просто потрібно відкривати, а він справді має добрі перспективи для розвитку. Тоді, коли доброю динамікою для розвитку аеропорту вважається збільшення кількості пасажирів на 3-5% за рік, аеропорт у Львові кілька років поспіль показував цифру +50%. Тетяна каже, що бачить абсолютно не гірші та цілком конкретні перспективи і для Ужгорода.
Чому ми не конкуренти Львову і що потрібно зробити першочергово, читайте в нашому матеріалі.
Далі – пряма мова.
Успіх львівського аеропорту
Ситуація, яка сталася через пандемію, поставила нас усіх у кризовий менеджмент, і ми починаємо згадувати увесь попередній досвід, коли ми щось створювали, відновлювали, залучали нових перевізників. Усе, що ми зробили у Львові, зараз потрібно починати практично з нуля, бо перевезення дуже сильно зменшилися, а отже, маємо багато викликів.
Ми раді, що протягом останніх 5 років дуже гарно злетіли – з півмільйона пасажирів мали 2,5 млн, а в 2020-му могли би мати навіть 3 млн. Такий інтенсивний розвиток дає розуміння, що все можливо.
Для доброго аеропорту, в першу чергу, потрібна готова інфраструктура. Ми отримали дуже гарний аеропорт до Євро-2012 зі смугою 3 км 300 м. Сьогодні вже маємо навіть великий вантажний дрімлайнер із Америки, а мріємо і про пасажирський. Маємо багато гейтів, пасажирських чекінів, 2 бізнес-зали, 3-4 Дьюті фрі. Звичайно, зараз усе зменшується через пандемію, але ми сподіваємося на повернення до попередніх показників, якщо будемо застосовувати швидкі антикризові заходи.
Львів є західним регіональним хабом, який охоплює багато областей та міст, включно з Ужгородом та Мукачевом. Сatchment area, яка охоплює наш регіон, це 9 мільйонів пасажирів. Із них лише 1 млн – львівські, все решта – з 7 інших областей. Ми не вважаємо конкурентами жоден із наших партнерських аеропортів із Франківська, Чернівців. Вони для нас не є стратегічними, на відміну від польських. Ця теза підходить і для Ужгорода, бо коли ви запрацюєте, то у вас буде більша конкуренція із країнами-сусідами, ніж із нами. Бажано на це й орієнтуватися, бо коли розвиваєш маршрути за кордон, то з конкурентами стаєш партнерами – і ми зараз маємо пряме сполучення і з Краковом, і з Катовіце – прямими нашими конкурентами.
За 2 роки в нас стало із 45 маршрутів 65. Жоден не плануємо закривати. Львову всі раді, бо в нас гарний аеропорт, добра логістика, хороші послуги для сусідніх регіонів та міст, є 4 прокати машин. Звісно, зараз ми трохи впали в об’ємах, але тримаємося. Добре, що ми об’єднали низькобюджетних перевізників та класичних.
Якщо немає ніяких негативних чинників, то аеропорт навіть, якщо особливо нічого не робить, має мати приріст пасажирів на 3-5% щороку. Нам удалося досягати +50%. Це був дуже добрий прорив і фактично всі відкриті нами напрями зараз чекають на повернення.
Якщо уявно перескочити кризу, то на майбутнє плануємо прямий рейс на трансатлантику – Львів – Торонто, Львів – Чикаго. Після Другої світової війни велика діаспора переїхала в ті краї – і в літній сезон можемо мати біля 2-4 прямих рейсів на тиждень до Нью-Йорку та Торонто.
Ми швидко переключилися на те, як можемо заробляти – пасажири не літають, але вантажі замовляють в Америці та Китаї. Багато інших компаній теж перейшли на цей формат.
Закарпаття. Куди рухатись та як “злетіти”
Закарпаття треба не “re:open”, а “open”, тому що ми його відкриваєм-відкриваєм, але далі відкривати треба.
Я за те, щоби в кожній області був аеродром, великий чи маленький, щоби ми могли літати, як в наших ближніх європейських країнах, із меншого міста до меншого міста. Щоби не їхати 4 години машиною, як це було перед форумом Re:Open Zakarpattia.
Коли з’явиться аеропорт Ужгород, то ми цьому будемо лише раді. Більше року тому ми й мали сполучення Львів – Ужгород, і я думаю, що такі перевезення “point to point” ви можете починати, а згодом, може, станете і такі як ми, та зможете літати далі. Всі шанси для цього є, бо й сусідня Польща довела, що навіть маленьке містечко може мати аеродром, але в них була добра підтримка держави та Європейського Союзу.
Ужгород не вважаю нашим конкурентом, адже відстань від нас 257 км, а найбільші конкуренти – ті аеропорти, які знаходяться в зоні 100 км. Це буде лише доповнення Львів – Ужгород.
Перше, що потрібно зробити, аби зрозуміти, що далі з ужгородським аеропортом – це подивитися на інфраструктуру та визначити операційну готовність. Знаю, що там є перешкоди з будівлями, це треба все, звичайно, прибрати. Далі – відрегулювати питання із заходом з іншої країни. Не думаю, що воно повинно бути дуже складне, бо й інша країна теж на цьому заробляє і їм не повинно бути погано від того, що Ужгород запрацює.
Я думаю, що ринок для аеропорту в Ужгороді є. Ми можемо надати місту свою статистику, скільки пасажирів летить через Львів до Ужгорода. Всі шукають куди полетіти.
Перша цифра, на яку треба орієнтуватися області з аеропортом, це населення. У випадку із Закарпаттям – це 1,2 млн, щоби всі злітали хоча би раз, а потім вже думати про 2-3 млн.
Ужгород може спокійно йти шляхом Львова. Якщо місто добре зробить свій аеропорт, то зможе мати і мільйон і три мільйони пасажирів на рік. Усе буде залежати від того, наскільки довгою буде смуга, наскільки гарним буде термінал і наскільки довго буде відкрите небо. Цифра, яку ми зробили, має бути показовою для всіх аеропортів, які вже існують чи будуть існувати. Якщо ми будемо рости як хаб, то Ужгород – як “point to point”.
Тепер важливим завданням для нас є розвиток внутрішнього ринку. Станом на зараз “внутрішній пасажир” складає близько 15%, але це не межа. З Ужгорода буде сенс летіти в усі відкриті аеропорти країни – Львів, Одеса, Київ, Запоріжжя.
Будь-який аеропорт має право на ріст. Я завжди дивлюся стратегічно на дуже далеко, але в кожному великому плані є поступовість та покроковість. Спочатку треба стати хорошим “point to point”, літати внутрішніми рейсами, відкрити міжнародні рейси, а потім вже мріяти про хаб. Це може бути за 3-5 років.
Цей матеріал створений редакцією Varosh у форматі авторської колонки на основі прямої мови Тетяни Романовської у рамках Форуму Re:Open Zakarpattia» та Varosh Talks interview.
Цей матеріал представлений ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.
Varosh
