Виходець із Рахова Олександр Ганущин у 2015-2020 рр. був головою Львівської обласної ради, керівник Асоціації органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Карпати – Україна” у 2016-2021 роках. У рамках форуму Re:Open Zakarpattia він поділився своїми думками щодо розвитку транскордонної співпраці та чому вона наразі не на належному рівні.
Далі – пряма мова.
Що таке транскордонне співробітництво? Бажання людей працювати з іншими людьми і створювати на цьому додану якість для себе, громади, середовища – для вирішення конкретного питання, беручи кращий досвід, добру практику. Для цього треба мати час і знайти ресурс. Якщо говорити спрощено, то альтернативи для Закарпаття, окрім тих інструментів, які пропонує Європейський Союз, очевидно, немає.
Лідерство – це завжди показники. Асоціація “Єврорегіон Карпати – Україна” та Львівщина, якщо брати до уваги найбільший ресурс в особі європейського інструменту добросусідства, на якому стоїть вся транскордонна співпраця, у так званій європейській перспективі 2013-2020 року маємо 16 проєктів, 30 партнерів. Тут українська сторона, яку маємо честь представляти, має 7,8 млн євро і польська сторона – 5,3 млн євро. Закарпаття тут – це 4 проєкти, 5 партнерів. І буду відвертим, коли я порахував скільки це виходить, якщо перераховувати на євро, то мені стало сумно. Це всього на всього 600 тисяч.
Львівщина має лише один інструмент добросусідства, який пропонує Європейський Союз, – це програма транскордонного співробітництва “Pl-By-Ua”. Натомість Закарпаття має в 4 рази більше інструментів: “Hu-Sk-Ro-Ua”, “Pl-By-Ua”, “Ro-Ua”, “Danube region strategy”.
Що є на заваді нам усім і Закарпаттю зокрема? Європейські інституції і транскордонна співпраця – це про довіру. Треба сісти з партнером і домовитися: партнер має розуміти, що ти виконаєш свою частку зобов’язань. На нас усіх дуже тиснуть попередні “хвости” минулої європейської перспективи 2007-2013 років. Вони важать дуже багато. На Закарпатті ця “довіра” має позначку мінус у понад 7 млн євро. Йдеться про пункти пропуску “Вишнє-Німецьке” та “Лужанка”.
Вкрай важливо, аби учасники, які беруться до європейських інструментів добросусідства, демонстрували свою фінансову спроможність. Мало бажання, ще потрібна й амуніція. Тут Закарпаттю треба дуже серйозно попрацювати.
Також надважлива інституційна пам’ять. Програми семирічні і якщо немає інституційної пам’яті, то дуже швидко може так статися, що якийсь партнер із міської ради почав проєкт або зреалізував його частину і зупинився, відповідно, інституційної пам’яті нема і виникає питання, що робити далі?..
Що нам усім треба робити в очікуванні нової перспективи 2021-2028 років? Мусить бути окрема обласна бюджетна програма, яка буде головним “кошиком” для тих, хто буде пробувати себе в транскордонній співпраці через європейські інструменти добросусідства. Така програма у Львівській області важить близько 100 млн грн. Але враховуючи, що на вас поширюється 4 програми, то ви мали би йти веселіше.
Те, про що треба подбати всім владам усіх рівнів, то це про успішне завершення проєктів 2013-2020 років. Якщо цього не буде, то буде дуже важко перейти до місточка довіри по всіх 4 програмах транскордонного співробітництва. У секретаріатах у Польщі та Угорщині сидітимуть ті самі люди і вони будуть дивитися на те, що ж зробилося на Закарпатті у попередньому періоді і чи варто його представникам давати можливість виграти проєкт. У нас часто буває: «А давайте цю сторінку перегорнемо і почнемо спочатку». У Європі це так не працює, там є стала історія зносин. Тому коли немає довіри – немає нічого.
Умови для росту інституцій транскордонного співробітництва на Закарпатті:
- “бюджетні кошики” для малих проєктів;
- нова якість менеджменту проєктів транскордонної співпраці;
- делегування функцій та створення мереж співпраці;
- акценти на культурі, екології, “соціалці”.
Закарпаттю варто не боятися брати на себе функцію головного у проєкті транскордонного співробітництва. Тоді ви не підете за залишковим принципом при оцінюванні, вас не будуть сприймати в європейських кабінетах як тих, які приєдналися задля того, щоби поставити партнерську галочку в біографії.
Тому щиро зичу своєму рідному Закарпаттю просування у всіх програмах добросусідства!
Цей матеріал створений редакцією Varosh у форматі авторської колонки на основі прямої мови Олександра Ганущина у рамках Форуму Re:Open Zakarpattia».
Цей матеріал представлений ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.
Varosh
