Юрій Филюк, CEO проєкту Promprylad.Renovation в Івано-Франківську, поділився з нами своїми думками щодо розвитку Закарпаття, співпраці між нашими регіонами, а також розповів про власний досвід та ключові аспекти, які необхідно враховувати на шляху до об’єднання підприємців, влади та активних громадян.
Далі – пряма мова.
Є два основні підходи для розвитку середовища. Перший – це боротись за зовнішні інвестиції на пряму, а другий – це створення інвестиційного поля, куди інвестиції починають хотіти заходити. Другий шлях трохи довший, але нам виглядає більш ефективним.
Коротко про нашу історію: у 2013 році кілька підприємців і просто активних мешканців Івано-Франківська почали замислюватися над тим, що ми можемо зробити для того, щоби місто трансформувалося в сучасний розвиток, аби підвищувалася якість життя, приходили інвестиції.
Ми почали аналізувати, як розвиваються соціум, міста. І ось наші головні висновки:
- Перший: сталий розвиток завжди рухається знизу вверх. У підсумку ми вирішили не йти боротись за чергове політичне лідерство, а шукати способи, як наскрізь розвивати суспільство через середовища, спільні проєкти.
- Другий: колосальна нестача довіри в суспільстві, причому на всіх рівнях – і на особистісному, і на інституційному. Якщо ми подивимося на будь-яку розвинену країну, то там завжди високий базовий рівень довіри, а в нас превалює базовий рівень недовіри. Відповідно – з цим потрібно працювати.
- Третій: об’єднання, консолідація та пошук рішень, які дозволяють нам взаємодіяти.
Відповідно ми побачили, що в той момент велика “дірка” була в зоні громадянського суспільства, та створили платформу “Тепле місто”. Почали системно створювати проєкти в напрямах освіти, мистецтва, нової економіки, урбаністики, спорту, екології, енергоефективності, сталої мобільності, нових медіа, підприємництва і т.д. За 7 років реалізували понад 400 проєктів. Вони мали певний прямий інфраструктурний, освітній або мистецький ефекти, але найважливіше в цьому всьому, це так званий побічний ефект – натренованість суспільства на взаємодію та довіру.
Більшість цих проєктів були із залученням різних сторін та стейкхолдерів – громадянське суспільство, бізнес, органи місцевого чи державного самоврядування. Відповідно, це все давало певну динаміку та поступово дозволило збільшувати рамки амбіцій.
Зараз найамбітніший проєкт, який ми втілюємо – Promprylad.Renovation. Це інноваційний центр, який ми будуємо на базі старого радянського заводу, який втратив свої потужності. Формуємо екосистему на перетині освіти, мистецтва, розвитку та урбаністики. Чому саме ці напрямки? Бо вони всі дуже пов’язані. Ми не можемо говорити про якийсь значний прорив, якщо в нас є просадка в освіті. Якщо ми розкачаємо освіту і мистецтво, але не підкріпимо економічною можливістю реалізацію талантів на місцях, то вони будуть тікати. Якщо в регіоні не буде талантів, інвестор не матиме змогу зайти, бо не буде людського капіталу, з яким можна втілювати амбітні проєкти.
Тому це комплексний підхід і він починає давати певні плоди. Є рейтинг Forbes про міста для ведення бізнесу, який видання робило у 2012 році. Франківськ був на 28 місці серед українських міст 100 тисяч +. У вересні 2020 року – на першому місці. Я спокійно ставлюся до “перше/не перше”, але для мене дуже важлива динаміка. У цьому рейтингу ми отримали лідируючі позиції щодо екології; безпеки; прозорості та легкості реєстрації бізнесу; щодо отримання дозволів. Ми суттєво додали в міграційній привабливості; в тому, як мешканці сприймають своє місто; у відкритості до взаємодії та в довірі.
Так, у нас ще дуже багато роботи! У Франківську і близько немає таких великих інвестиційних проєктів, які є на Закарпатті, але є вже дуже хороші засади для того, щоб виходити на дуже серйозні проєкти і такого плану.
Мені особисто дуже не вистачає інструментарію, фондового ринку в Україні. Точніше, він є, але фактично не працює. А також різних інструментів для так званого інвестиційного рітейлу, коли навіть мікробізнес можна створювати через спільне фінансування.
Моя супервізія дуже проста – не збираюсь сидіти і чекати поки роботу зроблять за нас. Я дивлюся навколо, кому що цікаво, починаю діалог і пропоную працювати разом. Від меншого до більшого, збільшуючи амбіції. Це натреновує довіру, взаємодію, показує те, що ми можемо дуже багато зробити, коли працюємо разом. Маленькі ми лише на початку, а коли починаємо об’єднуватися, то стаємо великими. Я переконаний, що цей принцип є ключовим. І чим швидше ми зрозуміємо це як держава, тим швидше розвиватимемось.
Я ближче познайомився із Закарпаттям приблизно рік тому, коли мене запросили на форум автомотів-кластеру. Це було вражаюче, адже вдалося відвідати великі міжнародні підприємства типу Джейбіл, Єврокар. Але виникають змішані відчуття, коли бачиш, що ці підприємства не задіяні на повну потужність, а потенціал є.
- Спецпроект з Jabil. Михайло Тимко про дивовижні походи в гори і захоплення фотографією
- Спецпроект з Jabil. Володимир Тахтасьєв про професію, музику та цілі
У Закарпаття, на мій погляд, великі перспективи. Починаючи від природи та людей – до сусідства з іншими країнами. Вбачаю потенціал у мультикультурності, бо саме на перетині якраз народжуються геніальні та круті речі. Але мені здається, що треба відходити від тієї пастки, що держава щось розблокує в законодавчій площині. Не чекати! Йти і розвивати – знизу вверх. Створювати підприємницький дух не тільки через великі підприємства, а й через мікробізнес, малий бізнес, шукати нестандартні рішення. Потрібно створювати новий продукт. Я вірю, що це може бути реальністю.
Я переконаний, що ми можемо говорити не лише про розвиток власне Закарпаття, а й про співпрацю та спільні проєкти як між країнами, так і між регіонами всередині України. Ми з вами спілкуємося на Закарпатті, бо для нас важливо обмінюватися ідеями, досвідом та мати перспективу спільних проєктів. І добре, що такі точки співпраці вже вимальовуються.
На Re:Open Zakarpattia ми багато говорили про іноземні інвестиції, але я хотів би відзначити, що в нас не задіяні величезні внутрішні ресурси. Важко переконати іноземця, щоби він прийшов з інвестиціями, якщо ти свого не можеш переконати.
Будь-яка трансформація та реформа відбуваються на формальному та на неформальному рівнях. Тому, мені здається, що нам усім треба робити всі кроки одночасно та паралельно.
Цей матеріал створений редакцією Varosh у форматі авторської колонки на основі прямої мови Юрія Филюка на Форумі Re:Open Zakarpattia».
Цей матеріал представлений ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.
Varosh
