Реформа в Міністерстві оборони, електронний реєстр військовозобов’язаних та новий закон про мобілізацію породжують багато хвилювання в суспільстві. Однак, варто віддати належне, більшість процесів у сфері діяльності Міноборони стали відкритішими та зрозумілішими для людей. Попереду — більша цифровізація, проте і більше викликів, пов’язаних із необхідністю замінювати військових із передової.
Зокрема, в цьому значна роль покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які, реформувавшись із військових комісаріатів, стали фактично сервісними центрами, спрямованими як на поповнення військових підрозділів, так і на підтримку військовослужбовців та ветеранів. Проте в частини суспільства так і залишилась пряма асоціація ТЦК виключно з мобілізацією, що породило велику кількість міфів. Вони, своєю чергою, щедро підживлюються тими, хто бажає цієї мобілізації уникнути, та російськими спецслужбами, які використовують антимобілізаційні наративи й відео, щоб посилювати напругу у суспільстві.
Спробуємо розібратись у найпопулярніших тезах, які ширяться соцмережами, та які постійно повторюють автори численних відеороликів.
МІФ 1. Повістка в ТЦК — дорога на «нуль»
Повістка, видана Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, – це передусім виклик до ТЦК для уточнення даних про людину. Її основна мета полягає в тому, щоб люди прийшли й оновили свою особисту інформацію.
Доволі розповсюджена претензія до працівників ТЦК, яка трапляється у соцмережах, — що повістки вручають чоловікам з інвалідністю. Однак якщо чоловік отримав інвалідність після приписки до призовної дільниці або взагалі не стоїть на обліку в ТЦК, то там про його інвалідність знати не можуть.
Такі випадки регламентуються Постановою міністра оборони №1487 від 30 грудня 2022 року, де і вказано, що у разі зміни персональних даних (наприклад, шлюб, зміна стану здоров’я, народження дитини тощо) військовозобов’язані чоловіки мають протягом 7 днів повідомити про це ТЦК. Тобто якби чоловіки вчасно звертались до ТЦК, таких випадків було б суттєво менше. До речі, військовий облік ведеться також у місцевих радах, ЦНАПах та на підприємствах, де чоловіки працюють, тобто інформацію потрібно подавати й туди.
Великий шматок роботи ТЦК займає надання відстрочок від мобілізації для тих, хто має відповідні документальні підстави. Тому тут постійно нагадують чоловікам приходити та отримувати таку відстрочку, щоб спростити ведення обліку для центру комплектування, а собі життя.
Та й навіть після визнання військово-лікарською комісією придатними до військової служби чоловіки не вирушають одразу на фронт. Якщо людина не проходила військову службу раніше, її відправляють до одного з навчальних центрів. Якщо ж досвід служби є, то вона може проходити навчання та злагодження вже у військовій частині, яка зацікавлена у такому фахівці.
МІФ 2. У ТЦК служать ті, хто «відкупились» від служби в бойових підрозділах
Тут є кілька моментів: по-перше, ТЦК — це не тільки про повістки! Територіальні центри комплектування, як і інші підрозділи та організації ЗСУ, мають небойові посади, які мусять бути укомплектовані фахівцями — обліковцями, зв’язківцями, фінансистами, механіками тощо. Адже одним із важливих завдань є комплектування та забезпечення нових підрозділів.
Так, за час повномасштабного вторгнення на Закарпатті було сформовано далеко не один бойовий підрозділ. Це величезний організаційний процес з отримання та розподілу майна, техніки й навчання особового складу, який виконують спеціалісти ТЦК.
По-друге, варто пам’ятати, що левову частку військових в ТЦК складають ті, хто вже брав участь у бойових діях та за станом здоров’я більше не може продовжувати нести службу на передовій. Це військові, які отримали різного роду поранення, пройшли реабілітацію та наразі не підлягають звільненню. Інколи саме таким хлопцям на вулиці кричать про те, чому вони не на передовій, та погрожують розплатою, коли вони беруть участь у заходах оповіщення.
Та й загалом серед особового складу територіальних центрів комплектування постійно відбуваються ротації. Тобто військовослужбовців звідси переводять або тимчасово, або на постійне місце служби до бойових підрозділів.
МІФ 3. ТЦК — це приватні структури, які не мають юридичних прав мобілізувати громадян
Одним із наративів, який розповсюджується в соціальних мережах, є також твердження про те, що ТЦК є приватними компаніями, які не входять до складу Збройних Сил України та не мають ніяких прав. При цьому ті, хто озвучує це у різних відеороликах, маніпулюють нібито неправильним кодом ЄДРПОУ або неправильною реєстрацією.
Однак у ст. 3 Закону про Збройні Сили України вказано, що «організаційно ЗСУ складаються з органів військового управління, з’єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України».
А відповідною Постановою Кабміну затверджено Положення про ТЦК та СП, в статті 1 якого чітко визначено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Тобто ТЦК працюють виключно у законодавчому полі, а міф про «приватні форми» є лише виправданням тих, хто не бажає виконувати свій військовий обов’язок. Також це є додатковим підживленням інформаційних кампаній, які проводяться ворогом проти ЗСУ.
МІФ 4. Виписана на місці повістка не дійсна
Зразок повістки регламентований Постановою Кабміну №1487, однак там не вказано конкретних місць її виписування чи вручення. Тому вручити повістку можна як за адресою проживання громадянина, так і на блокпосту чи за місцем роботи. При цьому повістки можуть виписувати не тільки центри комплектування, а й виконавчі органи сільських, селищних та міських рад за розпорядженням відповідного ТЦК та СП.
І фактично оповіщення військовозобов’язаних за місцем проживання також має здійснюватись органами місцевого самоврядування.
Стосовно власне повістки, то для набуття нею законної сили вона має бути повністю заповненою, тобто містити всі необхідні реквізити — прізвище, ім’я, по батькові військовозобов’язаного, дату, час і адресу прибуття та підпис начальника ТЦК або керівника органу місцевого самоврядування, скріплений печаткою.
При цьому частина даних може бути внесена до повістки заздалегідь для пришвидшення процедури. Адже якщо громадянина зупиняють на блокпосту, начальник ТЦК не може терміново приїхати туди, щоб скріпити повістку своєю печаткою.
Якщо всі перераховані атрибути у повістці наявні, вона є дійсною.
МІФ 5. Перевірка документів громадян працівниками ТЦК та СП незаконна
Наказом коменданта, яким є начальник відповідного ТЦК та СП, визначений перелік осіб, які мають право перевіряти документів цивільних громадян. До цього кола входять співробітники силових структур — СБУ, поліції та ЗСУ. При цьому у працівників ТЦК цей наказ має бути при собі, якщо вони знаходяться під час заходів з оповіщення.
Відповідно представники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як органу військового управління і структурного підрозділу ЗСУ, також залучаються до патрулювання та мають право перевірки документів.
МІФ 6. Повістку можна й проігнорувати, відповідальності не буде
Відповідальність за неявку після отримання повістки прописана в ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до неї є кілька рівнів відповідальності:
- порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн). У разі такого порушення складається протокол, виноситься адмінпостанова і з правопорушника стягується штраф;
- повторне правопорушення може потягнути за собою кримінальне провадження за статтею 337 Кримінального кодексу України та штраф від 3400 до 8500 гривень або рік виправних робіт;
- ігнорування мобілізаційного розпорядження (інколи його називають «бойовою повісткою» чи «повісткою на відправку»), відповідно до статті 336 Кримінального кодексу України, передбачає від трьох до п’яти років позбавлення волі.
Галина Гичка, Varosh
Фото: Сергій Гудак
- Правовий навігатор для військових, ветеранів та їхніх сімей з’явився у формі застосунку
- Павло Казарін: “Момент, коли львівська бригада воює поруч із донецькою, позбавляє нас усіх цих регіональних стереотипів”
- Як жінки наближають перемогу. З топменеджменту – в армію: шлях Касатки
Матеріал підготовлено за сприяння Ужгородського РТЦК та СП
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram
