Про виклики, з якими зустрівся бізнес з початком повномасштабного вторгнення говорили на черговій панельній дискусії Re:Open Zakarpattia Василь Бабіля, директор зовнішньої служби лабораторії OneLab, Михайло Сливка, засновник стоматологічної клініки Естет, Роберт Тракслер, засновник і власник Traksler Development та Олена Ціва, директорка Ліка-Комфорт.
— Троє наших працівників (кур’єри, шофери) пішли на війну добровольцями, — сказав Василь Бабіля. — Це означало, що ми не могли забрати медсестер або поїхати за аналізами. Наш вихід — закупили смарт-автомобілі, аби медсестри самі могли їхати до пацієнтів.
Зараз клініка опікується родинами експрацівників, які стали військовими, а також прийняли на роботу внутрішньо переміщених людей, які органічно влилися в колектив.
Сім’я засновника стоматологічної клініки “Естет” Михайла Сливки з початком війни почала підтримувати колег з київської клініки, яка не припиняла роботи жодного дня. Зараз завдяки стоматологічній спільноті України військові безплатно можуть отримувати лікування на всіх етапах у різних клініках, у різних містах. При цьому лікар, який веде пацієнта, за допомогою програмного забезпечення має можливість відстежувати прогрес його лікування.
Проєктувати будинки не просто як житло, а як соціальні об’єкти — така мета з’явилася в Traksler Development ще у 2005 році. З початком війни, коли Ужгород прийняв таку кількість населення, яка в ньому вже жила, житло компанії було повністю зайняте ВПО: попри помешкання, людей безкоштовно годували та допомагали, чим могли.
— Зараз відсутність робочої сили, дорожнеча матеріалів, попит на нерухомість призводять до того, що вона (нерухомість, — ред.) починає страшенно зростати, — каже Роберт Тракслер. — В Ужгород заїхало 100 тис. переселенців, але я не можу знайти працівників. До повномасштабної війни ми знаходили за 1 день 15 працівників на будь-який наш об’єкт, а тепер за місяць не можемо знайти жодного при зарплаті в 40 тис. гривень.
Зі слів підприємця, поки не буде задоволений попит, ціни будуть рости, бо ринок диктує свої умови.
З початком повномасштабного вторгнення весь бізнес застиг, бо здавався непотрібним у той момент. Але Ліка Комфорт активно включилася у волонтерську роботу та допомогла організувати волонтерський штаб, який, зі слів засновниці Олени Ціви, на другий-третій день війни мав 25 членів команди:
— В нас були айтішники, юрист (він перевіряв тих, хто хотів отримати гуманітарку, і маємо 3 випадки, коли завдяки його роботі аферисти не змогли цього зробити), дівчата-логісти, які в день приймали по 500 запитів з усієї України у нашому кол-центрі. Ми навіть мали підручник оператора кол-центру. Ми допомагали адресно і закривали конкретні проблеми.
Найуспішніший кейс Ліки Комфорт — разом із вищим професійним училищем №3 відкрили нову спеціальність — “монтажник систем вентиляції кондиціонування аспірації”. Зі слів директорки компанії, вони закрили потребу в робочих професіях, але бракує маркетологів, керівників відділу продажів, менеджерів із продажів, керівницького складу.
— Я за те, щоб один в одному ми бачили колегу, а не конкурента, — каже Олена Ціва. — Конкуренція – це добре, але треба мати й тих, хто може підставити плече допомоги у непростий час. Оце ми побачили на прикладі нашого часу.
Varosh,
Фото Наталії Радченко
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
