Ужгородець Тарас Гряділь створив петицію щодо створення Шахтинського парку в Ужгороді. Також він написав для нашого видання колонку про необхідність такої зеленої території в місті. Ужгород повсякчас перемагає у рейтингах загазованості повітря, тож парк із деревами може покращити якість повітря і захистити населення. Нещодавно Тарас публікував петицію про бювети з питною водою по всьому місту, і одержав відповідь від міськради.
Далі – пряма мова і лінк на петицію, яку варто підписати.
До речі, ми публікували текст до теми: Парки майбутнього. Ужгородські зелені території мають стати функціональними й креативними
– Мрії про Шахтинський парк можуть стати реальністю, все залежить саме від вас. Раніше Ужгород називали містом-садом. І десь подекуди ще існують залишки цього саду у своєму первозданному вигляді. В Ужгороді є прекрасна зелена зона, яка розмежовує БАМ, Червеницю, Шахту, Підлипники. На території, котра, за задумом петиції, могла би бути відведена під створення Шахтинського парку, містить цінні дерева. Деяким навіть понад 150 років. Важливо, що тут сформована природна екосистема, яка сприятливо впливає на клімат міста, а також створює рекреаційні можливості для мешканців мікрорайонів Шахта, Підлипники, Доманинці, БАМу та для усіх містян. Ця територія важлива і для пацієнтів, котрі лікуються у Закарпатському обласному клінічному кардіологічному диспансері, Закарпатському обласному клінічному онкологічному диспансері, “Науково-практичному медичному центрі “Реабілітація” та КНП “Центрі легеневих хвороб” – свіже лісове повітря чудово впливає на швидкість одужання та реабілітацію.
Проте водночас перед цим лісовим масивом є серйозна загроза, спричинена нерозумною діяльністю людини. Йдеться про незаконне виділення землі, забудову, вирубку дерев, а це призводить до змін сталої екосистеми, і незворотно вичерпує потенціал рекреаційних зон.
Саме тому потрібно чітко окреслити межі майбутнього парку, узгодити із сусідами по периметру, владнати документацію, повернути майбутньому парку території, незаконно виділені у приватну власність.
У подальшому слід обдумати благоустрій:
- провести облік наявних дерев,
- спільно з фахівцями-біологами визначити аварійні дерева чи гілки, аби усунути їх із метою попередження травматизму,
- висадити молоді деревцята,
- закріпити за прибиральною організацією регулярний клінінг створеної паркової зони,
- встановити сміттєві баки (для паперу, скла, пластику, металу, органіки, змішаного сміття) з регулярним їх очищенням,
- створити пішохідні доріжки,
- встановити бесідки, лавиці для відпочинку містян,
- організувати освітлення,
- поміркувати над створенням велодоріжок,
- додатково заселити в парк звіряток (білочок, пташок та ін.).
Аби парк жив, тут можна організовувати спортивні івенти, культурні заходи тощо.
Саме від нас залежить, що залишимо для нас, наших дітей, нащадків. Відкритим питанням залишається, чи це будуть кам’яні джунглі, чи, до прикладу, найбільший парк в Ужгороді.
Тож не будьте байдужими до цього питання, створіть “Шахтинський парк”. Просто підпишіть петицію тут.
P.S. Саме за спільної взаємодії та політичної волі Ужгородської міської ради, Оноківської ОТГ та Закарпатської обласної державної адміністрації можна створити найбільший парк в Ужгородському районі.
Тарас Гряділь, спеціально для Varosh
*** Матеріал опублікований як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у цій публікації.
