Ліжник – це натуральний тканий виріб із овечої вовни, який є давнім традиційним карпатським ремеслом.
У Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбувся культурно-етнографічний проєкт-виставка «Барви карпатського ліжника». На заході свої вироби представили народні майстрині з Ясінянської, Пилипецької та Нересницької громад Закарпатської області та гості з Прикарпаття.
Експозиція на вході культурно-етнографічного проєкту «Барви Карпатського ліжника», Ужгородський скансен
Ліжник – це вовняна ковдра-покривало, що здавна є традиційною в побуті мешканців Карпат.
У 2020 році карпатське ліжникарство внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Ліжникарству, ткацтву, гончарству навчають дітей у селі Кваси на Рахівщині
Ліжником накривають ліжка, лави, на них сплять і ними укриваються взимку, адже, виготовлені з овечої шерсті, ці вироби дуже теплі, але, при цьому, «дихають».
А ще ліжники, вигріваючи, зцілюють і будуть помічні для хворих кісток та суглобів, розповіла для Varosh майстриня Ганна Копильчук, яка приїхала на виставку в Ужгород із села Яблунів Івано-Франківської області. Саме Яблунів вважається неофіційною столицею ліжникарства: це ремесло вже впродовж довгих років є основним заробітком для жінок села.
Майстриня з ліжникарства Ганна Копильчук
«Ліжник – від слова лежати. Це виріб, виготовлений з овечої вовни, натуральний продукт, екологічно чистий і дуже корисний, адже ліжник зігріває, виліковує і прикрашає оселю. Ліжник можна стелити на ліжко і спати на ньому без простирадла, вигрівати кісти й суглоби, радикуліт, болі в кістках. У нас у Яворові, коли був коронавірус, на нього мало хто хворів, і взагалі ніхто від коронавірусу не вмер», – розповіла Ганна Копильчук.
Ганна Копильчук вже 45 років виготовляє ліжники. Вона – заслужена майстриня народної творчості з ліжникарства. За рік, каже, виготовляє понад 100 ліжників. За весь час, відколи займається цим ремеслом, лік витканих нею ліжників іде на тисячі.
«Щоб зробити один ліжник, треба приблизно десь тиждень, адже треба виконати близько 20 різних операцій. Кожен день є купа різних робіт, в основному їх усі проводять на вулиці: спершу стрижуть вівцю, потому ту вовну треба мити, сушити, сортувати – це все на вулиці. Нитку прядуть уже в майстерні, фарбуємо нитки теж самі. Витканий ліжник треба віднести у валило – це така спеціальна споруда на воді, де під дією річкової проточної води ліжник впродовж 8-10 годин «вибивається» і з двометрової ширини стає півтораметровий. Потім ліжник треба висушити, можна вичісувати чи не вичісувати, і так він уже готовий», – розповіла Ганна Копильчук.
Ліжники, за словами пані Ганни, бувають різних розмірів, великі двоспальні можуть важити до 6 кілограмів. Крім того, маленькі ліжники тчуть і для діток: їх стелять у ліжечко, а взимку – вкривають маленьким ліжничком санчата.
Varosh, фото редакційні та зі сторінки Департаменту культури Закарпатської ОВА
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
