Публікуємо колонку обласного ендокринолога Ольги Олексик – про ситуацію із коронавірусом на Закарпатті.
…Уже минув рівно рік із дня оголошення карантину в Україні – через коронавірусну пандемію.
Чи хтось із нас думав тоді, скільки важких моментів переживатимемо за цей час. Скільки буде незворотних втрат. Скільки енергії, сил та здоров’я буде покладено на боротьбу з цією хворобою?
Здавалося б, усе просто – зупинити поширення можливо через якісне тестування, дистанціювання та самоізоляцію, носіння масок, якісне лікування та створення колективного імунітету через щеплення.
Однак, на жаль, досі не простежується організована і добре обдумана стратегія і тактика боротьби з поширенням Ковіду ні в нашій країні, ні, тим більше, в нашій області.
На Закарпатті й надалі спостерігається прогресуюче збільшення захворюваності та смертності від Ковіду і, зокрема, серед медиків.
Уже понад 2,5 тис. наших колег занедужали, а для 22 медиків Ковід закінчився летально! Для мене особисто рекорд кількості похоронів за 14 днів. Уже четвертий, побиті всі рекорди!!!
Серед медиків, яких не вдалося врятувати, було багато відомих лікарів, які творили обличчя медицини нашої області, створювали цілі служби, рятували здоров’я і життя пацієнтів! Але, як то кажуть, чудо живе три дні – поплакали і йдемо далі.
Хотілося би повернути “машину часу” назад, повернути їх усіх до нас!
Учора в Ковід-центрі обласної лікарні померло вже 5 хворих, показники захворюваності – високі, медики працюють на межі виснаження!!! Зі слів лікарів, пацієнти стали “важчими”, перебіг хвороби є агресивнішим, усі потребують кисневої терапії. Смертність зросла серед усіх категорій пацієнтів, навіть молодих і відносно здорових, без важких хронічних захворювань.
Через постійне збільшення кількості ковідних ліжок у лікарнях, постає гостра потреба в забезпеченні базових умов для якісного лікування.
Ідеться, в першу чергу, про:
До лікування ковідних хворих усе частіше залучають фахівців різних вузьких спеціальностей, оскільки не вистачає пульмонологів, анестезіологів та інфекціоністів, які вже, в силу спеціалізації, найбільше підготовлені до боротьби з Ковідом.
У цьому випадку дуже допомогло би формування системи післядипломної підготовки лікарів для роботи в ковідних відділеннях. Таким чином можна підвищити рівень обізнаності медиків із сучасними настановами і практичними навичками при лікуванні Ковіду. А це позитивно вплине на якість лікування і, відповідно, на прогноз для хворих.
Лікарі, які багато працюють у протиковідних костюмах та респіраторах, перебувають в умовах тривалої гіпоксії, а це позначається на їх здоров’ї. Ідеться не лише про фізичне, але й емоційне, психологічне “вигорання” медиків. Особливо – через зростання кількості важких кисневозалежних пацієнтів, котрим показана інтенсивна киснева терапія крізь систему центрального постачання.
Кількість кисневих точок обмежена через об’єктивні причини технічного характеру. А збільшення кількості ліжкомісць у лікарнях, на жаль, не вирішує проблеми в лікуванні ковідних хворих, бо без кисневого забезпечення і медичних кадрів – це просто ліжко і не більше! Будь-яке збільшення кількості ліжкомісць та розгортання додаткових шпиталей, проте без якісного устаткування і повноцінного кадрового забезпечення, не сприятиме вирішенню цієї критичної ситуації.
Часто за кількістю втрачається якість!
Не розумію, що насправді потрібно для встановлення режиму “червоної зони”?
Скільки ще потрібно захворілих і померлих, аби ввести режим жорсткого карантину, який впроваджений в усій Європі?
Невже цього наразі не достатньо?
Не зважаючи на всі рекомендації та застереження, ми і далі спостерігаємо проведення масових заходів у різних куточках Закарпаття (весілля, святкування, конкурси краси, богослужіння у приміщенні храмів, змагання та інші активності) без дотримання норм карантину!
Усі ці події супроводжуються циклічним підвищенням кількості виявлених позитивних ПЛР-тестувань, зростанням захворюваності, розгортанням усе більшої кількості ковідних ліжок у лікарнях, із залученням усе більшої кількості медичних працівників.
Щодня, рятуючи десятки життів, лікарі постійно наражаються на небезпеку через причини, які в наших силах можливо планомірно й поступово вирішити.
На жаль, медичні працівники не є захищеними через відсутність медичного страхування, і в разі виявлення ковіду, весь тягар лікування лягає на їхні плечі, та наражає на небезпеку їх рідних та пацієнтів. Ці та інші проблеми сприяють відтоку професійних медичних кадрів із державних лікарень. Із кожним днем зменшується кількість медиків, які можуть і хочуть лікувати ковід.
Відомо, що найефективнішим, найдешевшим і найшвидшим механізмом для результативного впровадження плану захисту здоров’я є широкий скринінг серед населення.
У європейських країнах стандартом скринінгу на Ковід став експрес-тест на антиген. Однак у нас він проводиться лише вибірково і несистематично, за наявності показів і клініки, що вже заперечує поняття “скринінгу”.
Здавалося би, було би логічно, що проведення активної вакцинації серед медперсоналу області, якого в регіоні налічується понад 30 тисяч, вирішить усі проблеми? Однак, враховуючи добровільність, нині лише 10% із них зголосилися це зробити. І цьому сприяє неоднозначність інформації в медійному полі щодо якості наявних вакцин та результатів проведених клінічних досліджень на їх ефективність.
Усі ці виклики поєднані з недостатньою кількістю тестувань медиків – через відсутність нормативних актів та сучасного лабораторного обладнання для швидкої організації тестування безпосередньо у лікарнях.
Насправді, кожен із нас може покращити ситуацію з поширенням Ковіду, допомогти медикам, які стоять на передовій. Щоразу, коли ми з вами носимо маску, уникаємо скупчень народу і багатолюдних подій, бережемо себе і своїх рідних – ми робимо свій особистий вклад у зміцнення здоров’я наших земляків, вберігаємо їх усіх від небезпеки!
Ситуацію, що склалася в медицині нашої області щодо розповсюдження Ковіду, потрібно контролювати і діяти на випередження. Пріоритетом має бути ЗДОРОВ’Я кожного нашого мешканця, адже за кожним запізнілим рішенням і зволіканням у боротьбі з Ковідом – десятки смертей наших земляків!
Бережіть себе!
Ольга Олексик, для Varosh
*** Матеріал опублікований як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у цій публікації.