Даніеллі Лукач 22 роки, дівчина є студенткою одного з кращих університетів Чехії – Високої школи економіки, вивчає міжнародні економічні відносини.
В Ужгороді навчалася у класичній гімназії, та продовжує навчання в УжНУ на юридичному факультеті на заочній формі.
Чехію обрала через можливість навчатися безкоштовно за умови, якщо знаєш чеську мову, й складеш вступні іспити.
Дана розповіла нам про те як починався карантин у Чехії, що відбувається зараз та що цінного можуть взяти українці з досвіду чехів.
– З ваших спогадів: як починався карантин у Чехії? Що було в ньому особливого?
– Починався карантин, напевно, так як і у всіх – неочікувано. Ми не могли в це повірити, адже це було десь там, далеко, але не в нас. Спочатку – загальна паніка. Були величезні черги в магазинах, перші дні на полицях не вистачало продуктів, та чомусь туалетного паперу. Але ця ситуація досить швидко владналась, та все повернулося до норми. Також був екстремальний дефіцит масок, засобів дезінфекції та рукавиць. Швидко все закрили, залишилися працювати лише продуктові магазини, аптеки та магазини з засобами особистої гігієни. Не було людей на вулицях та в громадському транспорті. Перший час усі слухняно сиділи вдома, тому напевно ситуація і покращилася.
– Коли ви зрозуміли, що залишитеся там і не їхатимете назад до Ужгорода?
– Я не пригадую, щоб у мене взагалі виникала така думка. На даному етапі моє життя тут – навчання, робота, друзі. Плюс ситуація була досить нестабільною, ми не знали, що там на кордонах, та коли можна буде повернутися. Не хотілося ризикувати. І в результаті виявилося, що це було правильне рішення.
– Яким чином зараз навчаєтеся?
– Навчаємося дистанційно, та, напевно, більше ніж зазвичай. Я не помітила ніяких перешкод для навчання чи для закінчення семестру. Все дуже врегульовано і викладачі завжди йдуть на зустріч.
– Розкажіть про свою участь у карантині: ви допомагали шити маски, займалися волонтерством?
– Так, я волонтер у Чеському Червоному Хресті. Спочатку, коли ситуація була критичніша, роботи було дуже багато. Ми шили маски вдома з усього, що було – футболки, простирадла, сорочки. Головне, щоб 100% бавовна. Вдень безкоштовно розливали дезинфекцію біля магістратів. Дуже важливою була допомога старшим людям – покупка продуктів, ліків, відправка пошти, адже це ризикова група населення, і вони, як ніхто, потребували нас.
– Що скажете про той карантин, який наразі бачите в Україні, наскільки він ефективний?
– Насправді, як ми побачили тут, державні обмеження – це тільки половина справи. Головне – як люди сприймають інформацію та виконують поради. Дуже важко судити, перебуваючи в Чехії, але здається, що українці досить несерйозно відносяться до ситуації та до того, що відбувається навколо. І ми не в праві їх судити, адже не можна сказати, що дії української влади завжди були ефективними. Єдина порада – думайте про себе, про своїх близьких і про те, якою би ви хотіли бачити свою країну в майбутньому. Адже чим довше буде карантин, чим більше люди будуть хворіти, тим більший вплив це матиме на економічну ситуацію в найближчі роки.
– Який карантин наразі у Чехії? Які заходи послаблено? Як сприймають ситуацію мешканці?
– Карантин тут вже майже не відчувається. Практично все працює, з певними обмеженнями. В кінці травня за планом ми маємо повернутися до нормального режиму. Але, як би це все не звучало позитивно – ситуація насправді важка. Багато людей втратило роботу та постійний дохід, і, хоч є чимало послабленнь, та вони не дуже допомагають. Звісно, це викликає хвилю обурень та непорозуміння як бути далі. В Чехії виріс рівень безробіття (який багато років був одним з найнижчих в Європі), а в деяких сферах, навпаки, критично не вистачає працівників через те, що багато іноземців, зокрема українців, повернулося на батьківщину. Загалом, поки що залишається тільки чекати і сподіватися на краще.
- Радимо також переглянути ще один матеріал про досвід Чехії в боротьбі з коронавірусом у вигляді розповіді очевидиці про те, як країні вдалося зупинити вірус
