Федір Шандор, мабуть, наскрізь знає Закарпаття, усі його унікальності та проєкти. Та ми попросили його назвати саме 15 улюблених місцин в області. І він розповів про любі серцю локації, де неодмінно буває щороку, а інколи й кілька разів. Йдеться і про такі туристичні принади, які і не кожен знає.
Федір Шандор – доктор філософських наук, професор Ужгородського національного університету, президент Закарпатської туристичної організації, експерт із туризму, автор, співавтор і популяризатор безлічі креативних ініціатив в Ужгороді та області. Він об’їздив п’ять континентів, проте завжди повертається додому. Його фейсбук – щодня про наш локальний туризм. А цього разу – історія про винятково особисті туристичні вподобання, які пов’язані з друзями, ностальгією, емоціями, внутрішніми рефлексіями. Шандор оповідає про місця, де йому просто добре, спокійно, де час зупиняється саме для нього, і він усвідомлено відчуває мить “тут і зараз”.
Щонайменше раз на рік Шандор приїздить на територію падіння метеориту “Княгиня”. Довкола його улюблені – села Сіль та Стужиця, джерело Ангела, найстаріші дуби України та безліч зелених насаджень. Якщо все дістало, Федір Федорович рекомендує просто пройтися від Солі або від Стужиці, схилом гори Стінка – до місця падіння метеориту Княгиня.
«Тут і краєвидами любуєшся, і набираєшся направду космічної енергії. Місцеві кажуть, що метеорит не просто впав саме на це місце, а Божий палець показав, де богообрана земля».
Туризмознавець охоче приїздить до парку Шенборна в комплексі Воєводино, адже тут йому вдається максимально зосереджено й продуктивно попрацювати за комп’ютером. А ще полюбляє просто завітати з родиною, друзями, аби неспішно гуляти, спостерігати за млином та місцевими качечками, споглядати власноруч висаджені рослини. Тут чудово відтворені історичні моменти, втілене мистецтво сучасних архітекторів та скульпторів, а озеро немов медитує посеред гір.
«Це маленька казка в одному місці».
А ось Лумшори, як жартує професор, немов туристичний апендикс, який живе окремим життям від усіх – зі своїми водоспадами, чанами, колоритними родзинками.
А улюблене місце на Свалявщині – маленька дерев’яна церква Св. Петра і Павла XVIII ст. у селі Уклин. Довкола простягаються “Поляна”, гірськолижний комплекс “Ведмежа”, “Квітка полонини” з її арт-фонтанами та набережною.
«Люблю гуляти Поляною і Квіткою полонини, між Уклином і Ведмежою. Недаремно відомі австрійські аристократичні родини приїжджали туди відпочивати».
Як каже Федір Федорович, є місця, де дуже класно спати. Тим паче, що один із нових трендів туризму – “локації, де можна класно виспатися”. Так ось, за словами нашого співрозмовника, у Grün Hof добре просто бути, просто зупинитися, просто нічого не робити, просто виспатися і посмакувати смачні страви.
«Якщо потрібен пасивний туризм, то в Туреччині дорожче поспати, ніж у Гукливому».
А ще Шандор переконаний, що влітку 2020 найпрохолодніше саме в межах Бункеру Лінії Арпада. Там реально холодно і класно, і цікаво!
Туризмознавець в захваті від Колочави. На Міжгірщині це є легендарна, енергетична територія від Ольбрахта із Шугаєм до музею “Старе село”. Подальший вектор – звісно, до озера Синевир.
«Просто поїхати, помилуватися, походити, переночувати в Колочаві, поїсти місцеву ріплянку – і цього достатньо».
Якщо ж хочеться більше активностей, то Федір виділяє Ізки, водоспад Шипіт, Пилипець.
«Недарма там збираються лакмусові папірці людства – хіпі з усього світу. Там оригінально і взимку, і влітку, і в сухості, і в болоті… Це місцевість емоцій».
На Іршавщині Шандора найбільше вабить Бронецький замок, тим більше, що він капітан замку Бронька. Спільно з однодумцями з “Ордену Святого Миколая” бере участь в очищенні території, доглядає, популяризує. Показник чималої любові до замку – це чотири візити у 2019-му, побував Шандор і цьогоріч, планує ще завітати.
«Там річки Суха і Бронька неймовірно красиво стикаються. І неймовірні краєвиди, полонини. Я думаю, невипадково там стояло укріплення, мабуть, воно охороняє ту красу. Там і поля білоцвітів, форельники. І ніби дорога неподалік, але ти її не чуєш, зате бачиш усіх. У тих місцях можна провести майстер-клас з антицелюлітного підйому, піднімаєшся, худнеш, балдієш і втома приємна».
Федір Федорович переконаний, що в просторах Нижнього Селища – суцільна магія, адже там не просто народжуються ідеї, вони справді втілюються. Нижнє Селище для туризмознавця – направду місце сили.
«Якщо хочете, аби ваші ідеї працювали, приїжджайте в Зелений гай, на Селиську сироварню в Нижнє селище – після шматочка сира ваша ідея точно запрацює, бо то такий крутий допінг».
На Тячівщині мандрівник виокремлює безліч родзинок, проте улюблені – Німецька Мокра, Усть-Чорна, Брустури. Живописна й норовлива природа, яка не надто до себе підпускає.
«Тут складно вирубати всі дерева, бо дороги тяжкі і схили великі».
Ця територія сповнена історичною аурою подій Першої світової війни, земля прийняла воїнів із дев’ятнадцяти країн. Повсякчас місцева природа вабила австрійців, німців, швабів. Чому туди дерлися? Річ у потужній енергетиці, нехай і незбагненній, проте відчутній.
Шандор буває тут рідко, бо “дорога – немов антицелюлітний масаж, їдеш довго й відчутно, зате встигаєш відпочити думками”.
Потужний захват, Федір каже, що давно не бачив такої краси.
«Гірські озера льодовикового походження, рослинне багатство, краєвид! А коли ще овечки з’являються, то це як у вечірній казці з мого дитинства “Вечернічек”. Просто вибух емоцій! Як Всевишній об’єднав озерну частину і полонини – це творіння! Говерла най спрячеться порівняно зі Свидовцем».
Тут тече маленька річка Ботар, є музей лекварю, поруч пасуться угорські сірі корови, свинки-мангалиці гуляють на фермі і плавають в озерах. А ще саме в цих околицях з’явився перший закарпатський біодинамічний виноградник. І люди тут чудові…
Нещодавно Федір разом із однодумцями розчищав територію Квасівського замку в селі Квасово. Це вкрай натхненне й багате історією місце. Насолоджуєшся пейзажами, спостерігаєш за стрімким потоком ріки Боржави.
А Косино Федір обожнює за термали і … симбіоз ХІХ ст. із ХХІ, ст., там угорська культура перетнулася з українською, а бальнеологія – із атракціями.
«Геотермальний комплекс, дубовий гай, рівнесенька долина Панонія, виноградники, різні мови, дві країни поруч – Угорщина та Україна. Все разом в одному місці».
Під час навчання на історичному факультеті Федір проходив етнографічну практику у Грабові, знає його досконало і вважає село дуже супер-енергетичним. Від автобусної зупинки ще три кілометри прямувати вгору до села, і в цьому кайф.
«Тут багато швабської, угорської, української історії. А ще ширяться легенди про опришків… Якщо піднімаєшся до села саме вранці, то над ним якраз піднімається туман, нагадує атмосферу фільмів-хорорів, але так красиво! Тут ніби й нікого не видно, але всі тебе бачать. Ця тиша – то інформаційна ідилія».
Безумовно, завжди улюблений – Ужгород. Після відвіданих п’яти континентів – саме він таки найкращий. Тут Федір народився, жартує, що давно міг втекти та з-за кордону всіх критикувати.
«Вся соціальна енергія тут! І ідеї, які народжуються в Ужгороді, назавжди залишаються ужгородськими: міні-скульптури, торт Ужгород від кондитера Штефаньо, крафтові пивоварні… Я завжди повертаюся у свій Ужгород. Я все життя тут, усі 45 років не їду звідси і не нию, що тут погано. Місто, в яке варто повертатися – це моє правило життя».
Евеліна Гурницька, Varosh