Люди

Сергій Мартинюк, гурт Фіолет: Ідея з альтернативним днем Ужгорода стане хорошим прикладом

28 Жовтня 2013 4 676

Цієї осені луцька команда Фіолет відзначила четверту річницю свого існування, презентувала перший сингл "Обличчя" з майбутнього альбому та виступила на Справжньому Дні Міста в Ужгороді. Цей концерт став першим знайомством закарпатської публіки з групою, яка цьогоріч об’їздила чи не усі фестивальні майданчики України та заспівала на рок-фестивалі у Польщі.

Передував концерту в Ужгороді живий сет у студії радіостанції Тиса FM та огляд місцевих туристичних принад, під час яких і було записано бесіду з фронтменом колективу Сергієм Мартинюком.


– Фіолет виступив у якості хедлайнера на альтернативному святкуванні дня міста, яке робилося силами самих городян, як тобі взагалі ідея такого івенту?

– Почну з того, що Фіолет живе і творить у теж доволі невеликому містечку, в Луцьку, і в нас часто постає проблема концептуального дозвілля для молоді під час святкування різних важливих міських дат. Дуже рідко в людей запитують, кого вони хочуть бачити, в результаті чого на головних сценах міста звучить низькопробний поп-продукт, не лишаючи шансів місцевим виконавцям, які грають живу музику – і роблять це якісно, що важливо. Тому ідея з альтернативним днем міста в Ужгороді, чомусь певен в цьому, буде хорошим досвідом і для інших міст та мистецьких тусовок, які готові будуть братися за таку нелегку справу.

– Ти сам маєш досвід організації масових заходів, зокрема відомого фестивалю Бандерштат – це складно, нервово і витратно. Що тебе мотивує робити це і чи задоволений ти результатом?

– Для України фестивальний рух і діяльність це ще та авантюра. Часто-густо просто лотерея, за умови якщо в тебе немає надійного фінансового тилу. Український слухач – непередбачуваний. Український бізнесмен – соціально невідповідальний. Українська влада – болт клала на ініціативи молоді. Відтак, коли берешся за організацію будь-якого івенту помасштабніше, вже наперед розумієш всі можливі ризики. Втім, як показує досвід, ми починаємо помаленьку розрухувати цю сферу: приклад комерційно успішних фестивалів, зокрема, "Захід", свідчить про те, що в цій країні є для кого працювати, а отже є перспективи комерційно вдалих проектів. "Бандерштат", який ми провели цього літа вже вшосте – фестиваль ідейний, ми намагаємося більше працювати на якість наповнення заходу у мінус його масштабності, але навіть у нашому випадку, ми вже за роки існування назбирали велику аудиторію, яка з року в рік їздить на наш фест з різних куточків України.


– Розкажи про Луцьк музичний, адже ваше місто періодично вистрілює іменами – свого часу Флайза та Тартак, зараз Фіолет, це обумовлено розвиненою інфраструктурою чи іншими факторами?

– На жаль, Луцьк не надто розвинутий у плані інфраструктури, є лише два заклади, де музиканти мають можливість грати наживо. Вони вміщують всього по сто людей, тож такі гурти як, скажімо, Тартак виступають у кращому випадку у приміщенні кінотеатру, а концерт групи Бумбокс проходить в обласному драмтеатрі, який звісно не придатний для таких заходів. Втім, Луцьк особливий сам по собі – густі тумани, безлюдні вулиці по вечорам та специфічна атмосфера, тож в альтернативу цій природній похмурості і народжується хороша музика. Однак, попри всеукраїнську тенденцію до збільшення кількості гуртів, нових яскравих імен на луцькій сцені поки не з’явилося.

– Чи знаходите ви час на походи на концерти інших виконавців, які свіжі враження можете пригадати?

– Безумовно, запам’ятався концерт гурту Океан Ельзи, який відбувся в рамках стадіонного туру "Земля". Ми ходили усією групою і були щиро вражені. Можу однозначно констатувати, що Славко Вакарчук – один з найхаризматичніших фронтменів на вітчизняній сцені, а його музиканти – справжні професіонали. Вони цілком заслуговують на переповнені стадіони, багато хто піддає сумніву концептуальність та форматність останнього альбому, критикує реверанси у бік поп-музики, втім особисто на мою думку це – найвищий рівень живого виконання, який я бачив серед українських гуртів.

– Наступного року виходить ваш новий альбом, наскільки доцільно зараз, в епоху інтренет-розповсюдження музики видавати пісні на фізичних носіях?


– На мою думку, для відносно молодих команд, таких як Фіолет, це – суто іміджевий момент, відтак диски видаються невеликим накладом. Сенс полягає у тому, що під час концертів наші шанувальники мають можливість придбати альбом в якості сувеніру та отримати автограф від музикантів на згадку. Зрозуміло, що потрібно перебирати досвід європейських країн, усвідомлюючи, що обсяги продажів фізичних носіїв падають, треба виходити на рівень певної культурної пропаганди, щоб люди купували музику в інтернеті. Українців тривалий час привчали до безкоштовних концертів та піратських сайтів, тож за один день ми ментальність не змінимо. Втім, це не означає, що треба опускати руки і нічого з цим не робити.

– Що у вас після візиту у наш край асоціюватиметься з Закарпаттям?

– Я тут вже не вперше, це – чудовий край, який для мене менталітетом, природою і атмосферою істотно різниться від інших регіонів країни. Є безликі міста і області, але Закарпаття однозначно в списку топових. Ужгород – компактний, європейський та розмаїтий в плані інтернаціональності культур. Не можу не відмітити, що з тими людьми, яких я тут зустрічав, можна як мінімум легко поговорити про добру музику і добрих людей, – а це вельми для мене важливо. Підтримуємо і добрі контакти із колегами музикантами, зокрема з гуртом "Триста8ісім"; часто на фестах перетинаємося з "Рокашем" і свого часу я багато слухав ваш хардкор-бенд "Допінг". Одним словом, Закарпаття в моїй голові займає добре і колоритне місце без зайвих білих плям.

Вікторія Рижова, Varosh

Фото люб’язно надані гуртом "Фіолет"


0 #