Тетяна Жовківська – одна з тих, хто впливає на позитивні зміни в Ужгороді – своїм прикладом стилю життя, соціальними проєктами та бізнес-моделями. Наразі її переважно знають як засновницю “Зеленої крамниці” в Ужгороді, що стала першим в Україні магазином без пластику. Проте в цій публікації ми розповімо про всі її втілені задуми. І навіть повернемося на років 10 назад, коли дівчина переїхала з Києва до Ужгорода, та почала маленькими кроками показувати, як можна жити усвідомлено, із соціальною відповідальністю в суспільстві та власне в бізнесі.
Досьє:
Тетяна народилася в селі Бороняво на Хустщині, закінчила гімназію в місті Хуст, отримала диплом Київського національного економічного університету, спеціальність “облік і аудит”. На третьому курсі почала займатися журналістикою, писала про економіку. Будучи активісткою Асоціації велосипедистів Києва, провела в столиці “Велопарад без кордонів” та “Велопарад дівчат”. Власне, цими велозаїздами активістка хотіла показати, що велосипед – це не тільки спорт чи хобі, а й повноцінний щоденний транспорт, на якому можна їздити та хоч у сукні. Все, як в Амстердамі.
Переїхавши в Ужгород, зайнялася соціально-культурними ініціативами, як-от організувала збір підписів проти реконструкції Народної площі. Налагодила виробництво і продаж корисних ласощів, прибуток із яких спрямовувала на дитячий притулок у Батьові. Коли Ужгород починав вкриватися кригою, активістка першою йшла посипати вулиці сіллю, аби показати приклад владі. Вона по-новому відкрила місто його містянам, започаткувавши проєкт “Відкриті екскурсії”, який став довготривалим і масштабувався на інші райони Закарпаття.
У бізнесі Тетяна проявила соціальну складову. Самотужки відкрила крамницю італійських продуктів за лояльними цінами – Pasta. А згодом, спільно зі своїм чоловіком Ігорем, заснувала перший в Ужгороді та в Україні магазин без пластику – “Зелена крамниця”.
Повсякчас дівчина ділиться ідеями усвідомленого способу життя та збереження довкілля, відтак організовує тематичні заходи про екологію та здорове харчування.
Дружина, мама двох дітей.
Після життя й навчання в Києві Тетяні було затісно в Ужгороді: бракувало подій, якісної комунікації, спільних цілей. Десь із цих потреб у 2013-му зародилася ініціатива “Відкритих екскурсій”.
«Відкриті екскурсії – це один із можливих методів боротьби з невіглаством, із тим, що люди не знають історії свого міста, не знають, що за будинки їх оточують, яка їхня історична цінність, в якому архітектурному стилі та ким вони побудовані, навіщо, за яких умов. Ми знаємо багато про інші міста, але нічого про своє».
Екскурсії переважно відбувалися обідньої пори в неділю, проводили історики, гіди. Насправді, ідея не тільки культурно-розважальна, а передусім соціальна.
«Люди мають усвідомлювати, серед яких будівель вони живуть, інакше будь-хто зможе руйнувати пам’ятки і ніхто навіть не розумітиме, що відбувається. Хоча, вже й сьогодні часто екскурсоводам хочеться щось показати, а споруди нема. Коли відбуваються такі речі, я не можу мовчати. У мене це вилилося в медіакампанію та екскурсії містом. З людьми, які нічого не знають, можна робити, що завгодно, з тими, які знають – ні».
Від старту авторка наголошувала, що “Відкриті екскурсії” – ідея, яку треба поширювати. Відтак туризмознавці масштабували проєкт, проводили екскурсії в усіх містах Закарпаття, збиралися і в дощ, і в сніг. Активно це все відбувалося протягом семи років, для гідів участь була престижною і важливою справою, а для закарпатців щоразу траплялася нагода дізнатися щось нове про рідні міста.
Ще одна з перших ініціатив Тетяни після повернення з Києва на Закарпаття – виготовлення органічних ласощів із благодійною метою. Вона створювала корисні цукерки із сухофруктів та горіхів для продажу у Львівській майстерні шоколаду, яка залюбки погодилася стати партнером проєкту. Виручені кошти спрямовувалася на потреби дитячого будинку в селищі Батьово.
“Оскільки чимало моїх знайомих готові долучатися до соціально-корисних акцій, ми вирішили спробувати готувати та продавати солодкі кульки, та збирати кошти на придбання необхідних речей у дитячий будинок. Наша мета була – ділитися тим, що ми маємо, з тими, хто не має нічого”.
Цукерки стали популярними, адже смакували всім, навіть веганам та сироїдам.
За ці роки Т. Жовківська повсякчас влаштовувала або співорганізовувала заходи в Ужгороді, на яких відпочиваєш, дізнаєшся і вчишся новому, а також робиш вклад в екологію свідомості – власну та свого міста.
Це й атмосферні міні-ярмарки в центрі Ужгорода, де давали нове життя старим речам. Ось “Міська барахолка” – один із мініпроєктів Тані. Кошти з “барахолки” спрямовувалися для потреб дитбудинку у Батьові.
Відбувався збір батарейок, аби згодом утилізувати їх без шкоди довкіллю. Таня із чоловіком проводили душевні кулінарні майстер-класи, на яких навчали готувати прості, але водночас витончені, а головно корисні й смачні страви. Бувало, що на вегетаріанські воркшопи реєструвалися навіть 60 учасників, що порівняно справді багато для найменшого обласного центру України.
Тетяна з родиною провадить здоровий спосіб життя, відтак показує натхненний приклад, без повчань, засуджень та нехтування. Одного разу ми записали її п’ять рутинних екозвичок. Серед них: екомішечки й екопляшка, які завжди з собою, щоби не купувати продукти в пластику й каву з собою в одноразовій склянці.
Її сім’я сортує сміття, ось на городі облаштовано компостні ями для харчових відходів, що потім перетворюються у родючий ґрунт для грядок. Звісно, Жовківські сортують папір, пластик, скло та метал. Господиня максимально мінімізує пластик у побуті. До прикладу, потрібні віник, швабра. Тоді варто купити віник із кукурудзи з дерев’яною ручкою і бавовняну швабру. Як зіпсуються, то їх можна скомпостувати.
Серед екотрадицій: використання косметики українських брендів, які працюють з акцентом на zero waste. Щодо одягу, то Тетяна зменшила кількість та обсяги покупок, проте намагається максимально купувати шерсть, котон, віскозу, шовк, льон. При пранні вони не виділяють мікропластик, а коли цілком зіпсувалися, то можна закомпостувати.
У 2014-му в Ужгороді, в провулку “Малий Уж”, з’явилася затишна крамниця італійських продуктів “Pasta”. Тетяна, тоді ще з дівочим прізвищем Лемак, каже, що виношувала ідею два роки, сумлінно відкладала гроші на власну справу, навіть ремонтом займалася самотужки, без майстрів.
Це бізнес із цінностями, адже тут представили лінійку італійських смаколиків за розумними цінами. Головна мета власниці – зробити якісні італійські продукти більш доступними для закарпатців. Аби соуси, пасту, олії, сир, печиво можна було придбати за помірною ціною.
Тут впровадили нове бачення сервісу, тож сюди хотілося й хочеться йти та хоча би задля приязної комунікації із продавцями.
«Мені завжди хотілося, аби до мене так ставилися в магазинах, як ми до своїх відвідувачів. Аби не тиснули, не читалося у погляді “давай, купуй”. Хочеться скуштувати чогось нового. Ми ж не купимо шмат сиру за 150 гривень, навіть не знаючи, який він на смак. Тому я одразу клієнтам кажу, що всі сири в нас можна куштувати, соуси також. Мені хочеться, аби ужгородці відкривали для себе якісь нові гастрономічні вершини».
У 2018-му подружжя Жовківських відкрили в тому ж провулку “Малий Уж” першу в Україні крамницю без пластику. Тут використовується тільки паперове пакування, а відвідувачі зі своїми багаторазовими мішечками, пуделками та екоторбами отримують дисконт.
«Ми навіть вирішили, що не будемо робити пластикових карток на знижку, а будемо робити знижку тим клієнтам, які приходитимуть із власними багаторазовими мішечками та екоторбами, баночками для олій та меду. Таким чином заохочуватимемо людей менше використовувати одноразовий пластик”.
На вагу можна придбати найкращі фермерські сири українського та власне закарпатського виробництва, понад 70 видів спецій, корисні сіль та цукор, горіхи та сухофрукти, мед, свіжі олії першого віджиму, крупи, цільнозернове борошно різних видів, супер-фуди, а також корисні солодощі без цукру, свіжий бездріжджовий хліб, овочі та фрукти.
Частина продукції має сертифікати про органічне походження – вирощена нашими землеробами, на українській землі, цілком без використання хімічних добрив.
Важливо, що в товари, які продаються на вагу, завжди дешевші за упаковані, тому що в їх вартість виробники не закладають витрати на пакування, фасування та рекламу, за які, зрештою, також платить споживач.
У 2019 році запрацювала ще одна “Зелена крамниця” zero waste, по вулиці Ковача Вілмоша (колишня Белінського). Цього разу відкрився більший простір, відтак із ширшим асортиментом. Крім їжі, тут побутова “не хімія” на розлив, речі для побуту, як-от люфа (губка для посуду або мочалка для душу), металеві соломинки, бамбукові зубні щітки, склянки, пляшки тощо. Формат – близький до супермаркету, але зі збереженням душевної атмосфери.
Тут також активно впроваджують у клієнтів звичку до обмінної тари, адже вже мають певний успіх у цьому напрямку. Відтак у крамниці можна купити фермерське молоко з обмінною тарою.
Подружжя Жовківських готує новий проєкт у контексті “Зеленої крамниці”, в другій половині вересня розповімо деталі.
А в 2020-му почалася ще одна маленька справа – у тому ж “Малому Ужі” відкрилася “Пахлавична”. Пахлава, чурчхелла, халва! Готують кондитери зі Сходу, за автентичними рецептами. Декларують, “що не шкодують горішків”. Тож з’явилася маленька територія Сходу в центрі Ужгорода, а ласощі доставляють всією Україною.
А цього літа Жовківські зі своїми друзями провели Uzhgorod Yoga Day.
У програмі:
Для найменших гостей приготували як йогу, так і багато інших розваг. Цю подію організатори влаштували за власний кошт, а участь для гостей була безкоштовною.
І серед цих усіх потоків, між сім’єю та бізнесом, рутиною та соціальними проєктами, Таня веде інстаблог про ресурсність для мам, про те, як знаходити час для себе. Дівчина “надихає жінок до здорового егоїзму” та називає себе мамою, “яка вдягає маску спершу на себе”. На час цієї публікації блог має місячну паузу, адже підприємиця завершує два великі проєкти.
Евеліна Гурницька, Varosh
Матеріал підготовлено в рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства”.
#успішнаУкраїна