Життя

Ефект метелика: Як санітарна рубка може зруйнувати цілу мініекосистему на Закарпатті і до чого тут Червона книга 

31 Травня 2023 283

Четверте видання Червоної книги мало вийти друком ще 2019 року – інформація про вразливі види тваринного й рослинного світу, які потребують особливої охорони, оновлюється кожні 10 років. Однак «за графіком» видати книгу не вдалося: тендер на послуги з її підготовки та друку не відбувся, позаяк на оголошені вимоги ніхто з потенційних учасників не пристав. 

З того часу й понині четверте видання Червоної книги так і не побачило світ. І найближчим часом навряд побачить: оголошений у травні 2021 року тендер за пару місяців був скасований, хоч оновлений перелік видів на занесення до нового видання Червоної книги на той момент уже був затверджений. До оновленого списку тоді включили 687 видів тварин (з яких 171 – вперше) та 857 видів рослин. І з огляду на цифри, кажуть фахівці, тенденції в Україні геть невтішні: за останні 10 років лише по тваринному світу додалося понад 100 видів, які перебувають під загрозою зникнення. 

Про Червону книгу України, про виклики та проблеми у питанні збереження рідкісних видів Varosh розпитав у кандидатки біологічних наук, доцентки кафедри зоології біологічного факультету УжНУ Оксани Станкевич-Волосянчук та звернувся по коментарі до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА. 

Oksana Stankevych

Для чого взагалі потрібна Червона книга

Робота над Червоною книгою почалася ще у 1975 році, і з того часу світ побачило три перевидання – у 1980 році, у 1994-1996 рр. (вийшли 2 окремих томи «Тваринний світ» і «Рослинний світ») та у 2009 році. Четверте видання мало вийти у 2019-му, однак на його появу спеціалісти чекають і понині, розповіла виданню Оксана Станкевич-Волосянчук.

— Чим є, в загальному, Червона книга України? Вона має якесь матеріальне втілення? Які принципи та спосіб її укладання?

— Так, Червона книга – це матеріальне видання, її можна потримати в руках, погортати її сторінки і порозглядати світлини. Червона книга видається певним накладом і має переглядатися кожні 10 років. Також вона є в цифровому варіанті.

Свого часу Червона книга була створена як такий своєрідний сигнал тривоги, коли з’ясувалося, що деякі види перебувають на межі вимирання. В Червоній книзі ці види систематизовані за таксономічною належністю, до кожного з них подається фотографія або рисунок, природоохоронний статус, а також іде опис із зазначенням ареалу виду та поширення його в Україні. Обов’язково також в описі вказуються причини падіння численності виду – що саме спричиняє зменшення кількості і яка саме діяльність людини загрожує виду. 

Як свідчать спостереження, зазвичай видам загрожує не стільки фізичний вплив, як розорення гнізд, браконьєрство – якщо говоримо про тварин чи зривання, виламування – у випадку з рослинами. Хоча й це також. Але загалом основна причина скорочення чисельності видів – це знищення середовища їх існування. Тому сьогодні екологи говорять про те, що ідея збереження червонокнижних видів має полягати, насамперед, у збереженні їх оселищ. 

Липова алея, ясен Масарика та кронування: міфи та реальне життя дерев Ужгорода

Скажімо, зберігаючи високостовбурні старовікові ліси з високим вмістом мертвої деревини, ми можемо впевнено говорити, що в такому лісі зможе жити велика частка дуплогніздних видів, зокрема, дятлових, а також дуже багато червонокнижних комах, цикл яких пов’язаний з мертвою деревиною. Чим більше буде таких лісів, тим вищі шанси підвищити чисельність цих загрожених видів і покращити їхній статус у Червоній книзі. 

— Тобто, можна говорити, що в Червону книгу ті чи інші види потрапляють внаслідок руйнування звичного для них середовища?

— Саме так. Візьмемо, наприклад, дятлів. Білоспинний дятел вважається парасольковим видом, тобто, це вузько спеціалізований вид, який перебуває на вершині харчового ланцюга. Якщо цей птах представлений у лісі, це означає, що в цьому лісі також є й інші рідкісні дуплогнізники, а отже – і цілий комплекс безхребетних, зокрема, червонокнижких комах, які живуть в мертвій деревині і якими ці птахи харчуються.

Присутність білоспинного дятла свідчить про те, що цей ліс багатий на мертву деревину, в ньому є високе різноманіття лісової фауни, частка з якої охороняється законом. І щойно в лісі буде проведена вибіркова санітарна рубка з прибиранням мертвої деревини, увесь цей комплекс, ця мініекосистема, в якій все взаємопов’язано, буде зруйнована. І це можуть бути десятки червонокнижних видів, які тепер в цьому лісі просто не зможуть жити: одні загинуть, інші – мігрують в пошуках придатних для життя умов.

Дятел білоспинний – європейська популяція налічує близько 180 тисяч пар. Загальна чисельність виду в Україні – у межах 570-930 пар. За останні 20 років чисельність скоротилася у понад у 3-4 рази. Причина – практика суцільних рубок старих лісів. Внесений до останнього видання Червоної книги України. Статус – рідкісний.

— Чи маємо приклади таких рідкісних видів, які колись були представлені на Закарпатті, але з часом у нас зникли? 

Так: колись на Закарпатті жила дрохва. Це такий дуже гарний, великий птах, представник степової фауни, який нині має статус зникаючого виду в Україні.

Загалом включеним до Червоній книги видам може бути присвоєно один із кількох природоохоронних статусів: зникаючий вид, рідкісний чи вразливий. Зникаючі види – це ті, чиї популяції перебувають на межі зникнення, ледь що не так – і їх не стане. І дрохва належить саме до таких. А колись вона була представлена і на Закарпатті, насамперед, на території Затисянщини – у Берегівському та колишньому Виноградівському районах. В історичних хроніках, зокрема, зафіксовано, що дрохву навіть подавали на стіл вельможам. Птах на Закарпатті навіть гніздився, допоки в області не почали здійснювати активну меліорацію з метою збільшення площі сільськогосподарських земель. Дрохва – наземногнізний птах, її гнізда легко потрапляли під плуги. Додатково дався взнаки і відстріл – м’ясо дрохви цінувалося.  

Тепер дрохва в Україні трапляється лише в степах Запорізької та Херсонської областей – там, де зараз йдуть бойові дії, що також є шаленою загрозою для виду. Тож це ще велике питання, чи матимемо ми дрохву після війни…

3 Дрохва (1)

Дрохва – великий птах вагою до 18 кг. В Україні у гніздовий період представлено до 850 особин, взимку до 12,4 тисяч особин. Скорочення чисельності зумовлено заростанням ланів та пасовищ; зменшенням місць для водопою; знищенням гнізд під час випасання худоби, сінокосінням та обробітку ланів; вилученням з природи кладок та виводків; відстрілом, також птахи гинуть від зіткнення з ЛЕП. Занесений до Червоної книги України. Статус – зникаючий.

Якщо ж говорити в загальному, то в цілому Червона книга відображає не дуже добрі тенденції – ми стрімко втрачаємо види. Так, лише по тваринному світу за останні 10 років з моменту виходу останнього видання Червоної книги маємо зростання на понад 100 загрожених видів.

Чому на Закарпатті стрімко зникають різні види тварин

— Такий стан речей – це про неналежне ставлення до природи, до екосистеми в цілому?

— На жаль. Бачите, у нас переважно, коли йдеться про можливість заробити на використанні природних ресурсів, всі думають, в першу чергу, про фінансову вигоду. І мало хто задумується, що, заробляючи гроші, ми знищуємо середовище не тільки свого існування, але й існування десятків, сотень, тисяч біологічних видів, які так само впродовж багатьох років жили на цій території. 

Всі кампанії екоактивістів, зокрема, із захисту Боржави чи Свидовця від забудови, зумовлені саме цими міркуваннями. Бо не лише ми, люди, маємо право жити на цій планеті. 

Ще менше представники влади, які приймають такі рішення, мають хоч приблизне розуміння, що саме біорізноманіття природних екосистем напряму впливає на наш добробут. Наведу простий приклад заготівлі яфин на наших полонинах. Збираючи яфини, мешканці прилеглих до полонин громад забезпечують собі продажем цієї ягоди добробут на цілий рік. 

Врожай яфин залежить від запилення рослини дикими запилювачами, серед яких є джмелі, які мають свої гнізда в ґрунті на полонині, осмії та ксилокопи, які будують свої гнізда у мертвій деревині пралісів, що оточують полонину. Ці комахи не літають на далекі відстані до медоносів, вони живуть і харчуються в одній місцевості. Тому будь-яка господарська діяльність людини, результатом якої стане руйнування ґрунту чи вилучення з лісу сухостійний дерев та лежачої мертвої деревини, вплине на врожайність яфинників… 

Таких зв’язків між біорізноманіттям природних екосистем та добробутом людей є безліч. Недаремно в ЄС існує Інтегрована система обліку природного капіталу (природним капіталом сьогодні у світі називають природні ресурси) та, відповідно, Облік екосистем та їх послуг. 

Таким чином у країнах ЄС створені бази даних, які входять до статистичної звітності і складають основу для обрахунку економічної вартості послуг екосистем. Прогнозовані втрати цих послуг беруться до уваги при плануванні будь-якої господарської діяльності у природних екосистемах.  

— По факту, виходить, що ми не маємо дієвих законодавчих «запобіжників», що впливали б на ситуацію? 

— Так, дієвих законодавчих інструментів для збереження й відновлення червонокнижних видів немає, майже всі вони – формальність і умовність. Законом заборонено знищення рідкісних видів, але довести умисні відповідні дії можна, хіба що безпосередньо зловивши за руку людину, яка, наприклад, виловила червонокнижну рибу або вистрілила в червонокнижну тварину чи зірвала рідкісну квітку. Але і в такому разі штрафи за порушення невиправдано малі, вони давно би мали бути переглянути. 

Та найгірша і найважча проблема – це знищення середовища існування. От як запобігти цьому? Довести, що саме цей вид зник саме тут через те, що була здійснена рубка, або через розорювання, через будівництво греблі чи навіть через покоси – можливо. Скажімо, на Закарпатті сьогодні працюють десятки новозбудованих ГЕС, результатом діяльності яких є втрата цілих популяцій червонокнижних видів риби. Передусім постраждав харіус європейський, який живе у холодних водах верхів’я карпатських річок і здійснює щорічні нерестові міграції. Однак не існує чіткого законодавчого механізму нарахування збитків у таких випадках.

— В Європі вже давно розроблені й успішно застосовуються механізми захисту загрожених видів. Чому нам не можна, замість придумувати велосипед, просто взяти вже напрацьовані практики й імплементувати їх в Україні?

— Тому що це потребує капіталовкладень, природоохоронні заходи необхідно фінансувати. А у нас ніхто не хоче вкладатись у природу, хочуть лише на ній  заробляти. Коли, наприклад, в Європі створювали мережу Natura-2000, яка є центральним елементом в охороні біорізноманіття на території країн ЄС, власники земельних ділянок, віднесених до цієї мережі, отримали від держави компенсацію – з умовою, щоб вони на цій землі нічого не робили, аби не нашкодити видам, які там живуть. 

Чи потрібна ВЕС на Боржаві? Або — чий Крим? Колонка Тетяни Когутич

А у нас навіть на найціннішій в плані біорізноманіття території можуть проводитися смертельні для екосистеми роботи, коли йдеться про фінансову вигоду. Ми це бачили в історії з будівництвом ВЕС на Боржаві, де, попри протести незалежних екологів та біологів, після проведених досліджень багатьох інституцій та науковців, все-одно був виданий позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля. Та сама історія з мегакурортом на Свидовці. Така сама історія – з будь-якою річкою, на якій планують мініГЕСи: гроші – в пріоритеті, а те, що в тих річках живуть червонокнижні види, які не зможуть відтворитися і просто вимруть – нікого не цікавить. 

Щоб покращити ситуацію, мають бути включені всі

— Чи є шанс змінити ситуацію? Що для цього треба робити?

— Звісно, що є шанс, але в цьому мають бути зацікавлені не лише науковці, професіонали та екоактивісти, а й представники влади та контролюючих структур. Повільно, але ситуація вже потроху змінюється: спираючись на «Закон оцінки впливу на довкілля» нам і тепер інколи вдається відбити шкідливі проєкти ще на етапі проходження оцінки.

Рано чи пізно, Верховна Рада нарешті буде змушена ухвалювати й закон про мережу об’єктів Смарагдової мережі, яка є аналогом європейської Natura 2000. Це одна з обов’язкових умов нашого членства в ЄС. Бернську конвенцію, яка зобов’язує створювати мережу об’єктів Смарагдової мережі для збереження біорізноманіття та природних оселищ, Україна давно підписала і ратифікувала, однак прийняти Закон, який би регулював цю діяльність, досі не може. Відповідно наразі об’єкти, включені до Смарагдової мережі, не мають дієвого природоохоронного статусу. 

Свидовець має бути недоторканим. Колонка Ореста Дель Соля

До речі, та ж таки наша Боржава, і полонина Руна, і Свидовецький масив – це все об’єкти Смарагдової мережі. Ми «ламаємо списи», чи можуть там бути курорт і вітряки, тоді як це все давно прописано в проєкті закону, його просто треба нарешті проголосувати. Щоразу відкладаючи документ «на потім», ми щороку втрачаємо якийсь із об’єктів Смарагдових мережі. 

У Бюро Бернської конвенції вже лежить купа скарг щодо неналежного збереження цих природних територій від різних природоохоронних НУО, представники Бюро ведуть переписку з урядом України, наполегливо рекомендуючи врегулювати ці ситуації, але поки, як бачимо, не завжди успішно.

4 Боржавський хребет (1)

Боржавський хребет

Смарагдова мережа (Emerald Network) – новітня мережа природоохоронних територій, яка впроваджується у країнах, які не є членами ЄС і які ратифікували Бернську конвенцію. Україна ратифікувала Бернську конвенцію 1996 року, зобов’язавшись створити мережу Emerald. Створення Сарагдової мережі передбачено також й іншими документами, включно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Наразі в Україні налічується 377 смарагдових об’єктів, визнаних Бернським комітетом. Проте території досі не визнані юридично, тож другий етап – розробка планів управління – теж не почався. А без цього неможливо забезпечити цінним територіям належний захист.

…Із відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА на інформаційний запит щодо долученості представників місцевої влади до теми Червоної книги та збереження червонокнижних видів в області:

«Державний облік видів Червоної книги на території області ведеться шляхом виконання облікових робіт з використанням даних власників або користувачів земельних ділянок, а також даних, що містяться у матеріалах лісо- і землевпродякування, державних… кадастрів, даних наукових установ, перевірених даних громадських організацій та окремих громадян…»

«На території Закарпатської області поширені 433 види рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги України 2009 року видання…»

«У висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності будівництва вітрової електростанції (ВЕС на Боржаві – авт.)… на ст. 16 зазначено: «На засіданні Бюро Бернської конвенції (2018 рік) розглянуто звіт України щодо надання офіційної позиції про статус території Смарагдової мережі «Полонина Боржава»… Бюро офіційно повідомило, що визначення території Смарагдової мережі не суперечить розвитку вітроенергетики. Врахування пропозицій та зауважень, що надходили протягом громадського обговорення, відображено у звіті про громадське обговорення…»

«При видачі висновку… Департамент діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України… при прийнятті рішення були враховані результати участі громадськості».

Тетяна Клим-Кашуба, Varosh

Фото автора та ілюстративні

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — FacebookInstagram та Тelegram.

0 #
# Боржава # природа # Свидовець # червона книга