Файта діє: Як школярі у закарпатському селі молодіжний простір організували

З Ужгорода до Броньки – близько 100 кілометрів, це 2 години їзди автівкою. Сірим лютневим дощовим недільним ранком ми виїжджаємо завчасно, аби не спізнитися. Сьогодні у Бронці – невеличкому селі в Довжанській громаді, де проживає менше ніж 2 тисячі людей, – геть не буденна подія: команда місцевих школярів урочисто презентує односельцям новий, облаштований власними зусиллями простір для молодіжного дозвілля.  

Заїжджаючи у Броньку вперше, переживаємо, аби випадково не проїхати пункт призначення. Але виявляється, не маємо для цього жодних шансів: молодіжний простір розташований в самісінькому центрі села та ще й позначений величенькою вивіскою-вказівником – «Faita Hub». Файта в закарпатській говірці означає «родина», «команда». Тож за назвою одразу розумієш, чим є цей новостворений хаб для його юних ініціаторів.

Припаркувавши авто, заходимо всередину, і потрапляємо з вогкого зимового монохрому вулиці у світле й затишне невеличке приміщення у великій будівлі. Колись тут була розташована частина сільської амбулаторії, опісля – магазин. Але й він закрився, і приміщення довгий час простоювало, зберігаючи покинуті нікому не потрібні речі. Нині ж на білих стінах з нещодавнім ремонтом – велика вирізьблена з дерева карта України, лаконічні малюнки в тон і виписані великими літерами натхненні гасла: «Немає нічого неможливого», «Вір у себе», «Мрія + дія = успіх». 

«Це була одна з головних цілей нашої роботи – показати підліткам, що вони можуть самостійно для себе щось робити, навчити їх втілювати власні проєкти, щоби вони з часом могли самі стати змінотворцями», – розповідає, зустрічаючи нас у просторі, менторка молодіжної команди, що організувала «Faita Hub», Інна Пригара.

Це – її перший досвід менторства у проєкті такого штибу. 

За останні роки життя в Броньці завмерло

Сама Інна – з Нижнього Селища, з ініціативною командою підлітків з Броньки їх звела доля і… програма UPSHIFT від громадської організації «Простір молоді». Саме в межах цієї програми й був реалізований проєкт з облаштування в селі молодіжного хабу.

«Я подавалася на програму, керуючись тим, що у свої 14-15 років у мене не було старшого дорослого, до якого можна було б звернутися за коректною порадою, як і що я можу зробити. Тепер уже я могла стати тим дорослим, який підтримуватиме і супроводжуватиме молодь у починаннях. Вагалася, чи зможу, але таки подала заявку, пройшла спочатку співбесіду, потім програмне навчання для менторів», – згадує Інна Пригара.

До того, як стати менторкою підлітків із Броньки, в цьому селі вона жодного разу не була. З командою вирішила працювати після того, як, читаючи їхню програмну заявку, відчула, наскільки сильно ці діти прагнуть змінити щось у своєму селі.  

Відповідно до умов програми, команди самостійно визначають, який саме проєкт вони хочуть втілювати – залежно від потреб і запитів місцевої громади. Під час другої хвилі програми UPSHIFT було загалом відібрано 10 проєктів молодіжних команд із Закарпаття.

У Броньці таким запитом для школярів став молодіжний хаб, адже роками їм просто немає де зустрічатися і проводити час поза уроками. Нині у Бронецькій школі навчається 234 школярі. Сільський клуб – в аварійному стані, інших закладів чи осередків для дозвілля у селі немає. Найближча локація, де молодь може хоч іноді долучатися до культурно-мистецьких та просвітницьких заходів – молодіжний хаб у Довгому, за 7 кілометрів від Броньки. 

Знову ж таки, у Довгому, яке є центром територіальної громади, куди належить Бронька, при сільській раді діє молодіжна рада. Одна з її учасниць – шкільна вчителька Ганна Барна, яка живе і працює психологинею у Бронецькій школі. Саме вона й поділилася з дітьми ідеєю подаватися на програму, коли з’явилася така нагода.

«За останні роки, особливо від початку повномасштабного вторгнення, життя в Бронці завмерло. У нас є дитячий садочок, школа, але настає субота-неділя, виходиш надвір, і враження – наче село безлюдне: на вулицях нікого немає, жодного руху, жодного життя. Я сама – мама трьох діток, і я знаю, як важливо дітям мати можливість зустрічатися, спілкуватися одне з одним. Тож постійно доносила своїм школярам, що ми маємо щось робити, і що це саме завдання молоді – рухати життя у громаді, в їхньому селі», – каже Ганна Барна.

Командна робота без засуджень і докорів

Пройшовши чотириденне навчання у навчальному таборі програми UPSHIFT у Мукачеві, команда з 5 підлітків із Броньки у супроводі Інни Пригари взялася за реалізацію проєкту. Усі операційні процеси школярі виконували самостійно – вчилися працювати з документами, вираховували бюджет, робили ремонт, закуповували меблі та обладнання. Приміщення для облаштування простору надала сільська рада.

Інна Пригара згадує, що спершу, побачивши його стан, підлітки засумнівалися, чи стане сил довести приміщення до ладу. Але, взявшись за справу, підтримуючи одне одного і все більше стаючи командою, цілковито віддалися справі, яку роблять.

«Особливістю проєкту є те, що ментор не має права впливати на рішення команди і робити щось замість підлітків, ми лише підтримуємо їх і допомагаємо втілювати їхні задуми, не засуджуємо, а генеруємо ідеї разом із ними. Для них це новий спосіб навчання – коли треба самому шукати рішення. Коли тебе не зупиняють, не докоряють, якщо робиш щось не так. Коли створюють безпечне місце, де ти можеш вільно висловлюватися», – пояснює Інна Пригара.

Така взаємодія вже за дуже короткий час дала свої результати: учасники команди стали сміливіше висловлюватися, стали більш впевненими, повірили у себе, в те, що здатні змінювати життя у громаді на краще. Цю віру не похитнули навіть окремі «дорослі» упередження і критичні розмови, мовляв, «у хабі школярі будуть курити, пити, тікатимуть туди з уроків».

Інна пояснювала підопічним: для дорослих поява у селі такого простору – теж новий, невідомий донині досвід. Каже, що припинити ці розмови підліткам потрібно власними діями: якщо щоразу дорослі бачитимуть, що школярі в позаурочний час у хабі справді грають у настільні ігри, дивляться фільми та слухають лекції, довіра у громаді поступово зміцнюватиметься. Для того, щоб її вибудувати, потрібні лише час і терпіння.

«Faita Hub»: настільні ігри, перегляд фільмів, лекції та тренінги

Роботи з облаштування «Faita Hub» у Бронці команда завершила менш ніж за місяць: ще 13 січня тут міняли електропроводку та розетки, а вже 11 лютого – урочисто приймали у просторі перших відвідувачів. 

У день відкриття компактне приміщення стрімко заповнюється гостями, в якийсь момент тут починає бракувати стільців для всіх присутніх. Ідею й концепцію простору презентують його ініціатори: активне ядро команди – старшокласники Каріна Ребрей, Анастасія Палійчук, Тетяна Петришинець, Вікторія Бисьмак та Кирило Удовиченко.

Під час презентації натхненно розповідають: хаб створений для того, щоби підлітки села могли організовувати цікаве і пізнавальне дозвілля без гаджетів. Тут проводитимуть семінари, тренінги та майстер-класи, влаштовуватимуть перегляди фільмів із обговореннями, сюди можна буде прийти пограти в настільні ігри, просто поспілкуватися і разом провести час.

У перспективі на базі хабу можуть проводитись мистецькі й творчі вечори, книжковий клуб. Останню з ідей під час відкриття символічно «благословила» менторка Інна Пригара, подарувавши команді комплект книг.

Одна з учасниць команди Каріна Ребрей розповіла, що заходи у просторі відбуватимуться мінімум раз на тиждень, однак над остаточною програмою ще працюють. Утім, 14 лютого з нагоди Дня всіх закоханих тут уже провели перший захід: близько 26 молодих людей із Броньки разом дивилися екранізацію шекспірівської трагедії “Ромео і Джульєтта”. 

Крім того, на початок березня в хабі запланований тренінг щодо протидії гендерно зумовленому та домашньому насильству. Тему тренінгу команда обрала сама, розповіла Інна Пригара. Каже: спершу здивувалася такому вибору, але одразу й потішилася – це означає, що підліткам такі непрості теми важливі й цікаві.  

До кінця березня менторка ще здійснюватиме супровід, а з квітня організаційне забезпечення простору перейде цілковито під управління команди. Одним із головних викликів тепер, каже Інна Пригара, буде поступове збільшення кількості людей, які долучатимуться до активностей. За її словами, наступного року частина команди готуватиметься до Національного мультитесту і вступу до вишів, тож до того часу їм треба буде підготувати заміну, котра перейме естафету управління простором. 

Але вже зараз, каже Інна Пригара, розуміє, що головну місію, яку визначила для себе в проєкті, вона виконала. 

«Я бачу, як ці молоді люди «виросли» за ці кілька місяців, спостерігаю, якого прогресу вони досягли, як багато нового навчилися. Навіть якщо з часом щось станеться з простором, для них цей проєкт матиме велике значення. Бо тепер вони знають, на що здатні, що вони можуть самі втілювати те, що вважають за потрібне – без того, що прийде хтось дорослий чи якийсь великий начальник, який скаже, що робити. Важливо, що вони відчули, що зробили дещо суперважливе, і вони зможуть зробити це знову, і не один раз», – каже Інна Пригара.

• Розвивати молодь в Україні – реальність чи утопія? Кейси громадської організації
• Від ідеї до успіху: які проєкти реалізувала молодь Закарпаття завдяки програмі UPSHIFT
• Першу на Закарпатті соціальну шкільну швейну еко-майстерню створили у школі в Колочавській громаді

Тетяна Клим-Кашуба,

Фото Наталія Павлик

Varosh

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram

Якщо вам подобається медіа Varosh – ви можете підтримати нас.