Чому варто відвідати персональну виставку Гаврила Глюка?

Гаврило Глюк — митець з непростою долею, який залишив так багато світла та яскравих кольорів на своїх картинах. “Художник невичерпного життєлюбства, яскравого таланту та оптимістичного світосприйняття”, як пише про нього мистецтвознавиця Людимила Біксей, заступниця директора з наукової роботи ЗОХМ ім. Й.Бокшая.

Зараз в художньому музеї діє персональна виставка митця, присвячена 110 річниці з дня його народження. У залах експонуються понад 70 живописних та понад 50 графічних його робіт. Це — твори з приватних колекцій, тому побачити їх можна в музеї тільки протягом найближчих днів. Інші роботи Глюка, які належать до музейних фондів, зараз знаходяться у сховищі, і поки не доступні до огляду у зв’язку з воєнним станом.

• “Переселене мистецтво”. Як музей ім. Й.Бокшая заховав свої колекції та готується прихистити твори з інших регіонів

Часи непростої молодості

Він народився у єврейській родині в румунському Сігеті у 1912 році, тоді ще Австро-Угорщині. Батько хотів, щоб він займався меблями, адже це було прибутковою справою. Тому малий Гаврило багато часу проводив у ремісничих майстернях. У 19 років він розпочинає навчання у Вищій школі образотворчих мистецтв в Будапешті. І вже там стало помітно його непересічний талант. Але закінчити навчання він не зміг, адже через політику режиму Хорті, вже з 1933 року його перебування в Угорщині стало небажаним.

На той час його батьки вже мешкали в Ужгороді, але Гаврило не зміг приїхати до них, адже не мав чехословацького громадянства.

• Закарпаття – край Ерделі і Бокшая, а не контрабанди. Конспект виступу Вахтанга Кіпіані

Повернувшись до Румунії він був мобілізований до війська, після демобілізації вступив до художнього училища в Кишиневі. Але напередодні Другої світової був знову мобілізований, на цей час вже до совєтської армії, адже Бессарабію і Північну Буковину було приєднано до УРСР.

Під час Голокосту загинули його батьки, а сестру згодом вдалося знайти у Венесуелі. Після війни повернувся до Кишинева, де завдяки “Червоному хресту” його знайшов брат й допоміг переїхати на Закарпаття у 1947 році. В Ужгороді художнику сподобалося, й  він залишався тут аж до самої смерті у 1983 році.

Оригінальна творчість

На Закарпатті настає розквіт його творчості. Нарешті, після всього пережитого він зумів знайти спокійне місце, аби зосередитися на тому, що так любив — творчості та мистецтві.
Дивовижно, як людина, яка тут не народилася, зуміла так чітко відчути дух горян Закарпаття.

— Він добре знав румунський етнос, він відчував людей. Це була дуже проста, але геніальна людина водночас, — пояснює Людмила Біксей.

Їздив на пленери, багато вправлявся, бездоганно володів кольором, техніками рисунка. Йому однаково добре вдавалися портрети та пейзажі.

— Тільки дуже працьовиті люди стають знаменитими. Бо для художника важлива техніка, яка випрацьовується за годинами роботи над картинами,  — продовжує пані Людмила.

На виставці можна ознайомитися з графічним доробком художника. В окремій кімнаті виставляються шкіци (етюди) — замальовки майбутніх творів.

До того ж сім’я художника передала біля 100 графічних робіт на зберігання в музей.

Глюк був реалістом. Деякі його роботи — імпресіоністичні. В останні роки свого життя в його творах багато декоративізму.

— Декоративізм площинний, там немає повітря, як у роботах імпресіоністів. За допомогою дзвінких, яскравих кольорів він пише картини, що нагадують щасливий, дитячий малюнок. Він вмів поєднати непоєднуване, — пояснює пані Людмила.

За словами пані Людмили, дочка художника згадувала, що він прагнув, аби художній рівень митців Закарпаття був високий, тому проводив безкоштовні уроки з малювання для молодих художників, навіть не будучи викладачем Академії мистецтв.

Те, що Гаврило Мартинович був талановитим вчителем, свідчить і той факт, що його дружина Рая, яка не мала художньої освіти, навчилася малювати поруч з чоловіком.

У останній кімнаті виставкової зали можна побачити ці картини. Це яскраві натюрморти, оберемки квітів, від яких віє теплом, світлом та любов’ю.

Картина “Лісоруби” та реалізм в житті художника

Найвідомішою його картиною є “Лісоруби”, за яку він був відзначений великою срібною медаллю на Всесвітній виставці в Брюселлі у 1958 році. Картина отримала схвальні відгуки від критиків, адже за словами мистецтвознавиці Олени Полянської “тут немає надуманості, штучності, навпаки, постаті лісорубів залиті сонцем, яскраво освітлені та монументальні”.

 

— Для нього тема народу була близька, він сам був з народу і поважав простих людей. Тому малював їх. Для нього було органічно сприймати їх як людей праці, і не був в цьому плані відокремленим від них, — пояснює Людмила Біксей. На його картинах багато постатей селянок у полях та людей за працею.

Вона пригадує такий діалог зі спогадів дочки художника.

— “Тату, як ти можеш любити людей, які на базар приносять курки-гуски?

— “Їх треба поважати, бо вони нас годують”.

Примітка від авторки. Вдивляючись у картини митців, які творили у час совєтського минулого нашої країни варто пам’ятати історичний контекст епохи. Життя у тоталітарному режимі не могло не впливати на творчість, в тому числі й на зображення життя найперше колгоспників-трудівників, лісорубів та представників інших робітничих професій. Художники, поети та інші митці, часто під страхом арешту, були змушені працювати у жанрі соціалістичного реалізму та оспівувати чудове життя у країні, яке було лише ілюзією.

У нас попереду ще роки на переосмислення і перевідкриття для себе совєтського періоду у творчості наших митців.

Цікавий факт

Уважні ужгородці або гості міста могли бачити також мініскульптурку Глюка. Її встановили у 2012 році, до річниці смерті художника. Автор — Михайло Колодко.

Вона знаходиться не так далеко від художнього музею, на трикутнику поміж вулицями Вакарова і Підгірною, позаду хімічного факультету УжНУ.

Там Гаврило Глюк зображений на своєму улюбленому авто — позашляховику «Вілліс» (ГАЗ-67), а з ним — мольберт та найвідоміша його картина — “Лісоруби”.

Благодійний фонд Гаврила Глюка пропонує продати оригінальну картину Глюка “Карпатський краєвид”, а виручені кошти віддати на допомогу ЗСУ. Вартість твору — 100 тис. грн, до картини додається експертний висновок. За детальною інформацією можна звертатися на касу музею. 

Персональна виставка Гаврила Глюка буде діяти в художньому музеї до 6 червня. Графік роботи: 10.00 – 18.00 (щодня), понеділок – вихідний. 

Попереду — вихідні та свята, тож скористайтеся нагодою дізнатися більше про талановитого земляка. Адже щоб зрозуміти, ким ми є зараз, варто дослідити, ким ми були раніше. Через історію, мистецтво та традиції.

• Ольга Кашшай: “Дідусь для мене – джерело нескінченного натхнення, але мені вдалося стати самостійною художницею”;
• Інтелектуальний відпочинок: На Закарпатті створили “Шлях Закарпатського живопису”;
• “Зараз я малюю світло”: художник-переселенець Олександр Жильцов про життя в будинку Ерделі в Мукачеві  та допомогу країні від митців

Галина Гичка, Varosh

Фото: Каріна Асад та з архіву ЗОХМ ім. Й.Бокшая

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.