Коли ужгородські вокзали заполонили тисячі людей, котрі втікали від російських ракет, місцеві жителі отримали шалений імпульс до об’єднання та руху. Так, війна не найкомфортніший драйвер для відносно помірного за темпом життя західного міста. Але саме ці події стали поштовхом до створення нових ініціатив та організацій, яки почали рости, як гриби після рясного дощу.
Тоді ж свою діяльність на допомогу приїжджим українцям переорієнтував і благодійний фонд Карітас.
Одним із найпоширеніших запитів від тих, хто приїхав до Ужгорода, після житла та їжі було прання речей. Адже чимало з них приїхали з одним рюкзаком, а постільну білизну для ночівлі у шелтері отримували від волонтерів. Так у керівництва нашого фонду з’явилась ідея відкриття соціальної пральні, де кожен, хто цього потребує, міг би випрати й висушити свої речі безкоштовно.
Однак на той час навколо проєкту зібралась доволі креативна команда і ми були б не ми, якби не розвинули ідею пральні у щось більше. Так у нас спочатку з’явились місця для очікування свого замовлення, з яких виросла кав’ярня з великим ігровим простором для дітей та терасою. Позаяк аналогів такого формату в Україні ми не знайшли, тож вирішили назватись Першими. Так з’явилась Перша пральня-кав’ярня Булька.
Пізніше навколо кав’ярні ми розвинули ще один простір, який би дозволив гостям закладу психологічно розвантажитись та отримати імпульс для руху далі попри війну. Так з’явились майстер-класи для дітей та дорослих, Speaking Club та камерні стендап-зустрічі з фахівцями із різних сфер на затишній терасі. Люди отримали можливість заводити корисні знайомства, вчитись та створювати щось своє у новому для себе місті.
Фонд чи ФОП?
Наша пральня – повністю соціальний проєкт, який поки що має підтримку від Карітасу Австрії. Ми маємо суворе звітування за кожну витрачену гривню, яка йде на фінансування безкоштовних послуг. Оскільки кав’ярня теж стала частиною благодійного проєкту, її будувати вирішили у форматі соціального підприємства.
Взагалі соціальна складова вже закладена у самому визначенні підприємництва, оскільки це господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Однак чіткої законодавчої бази в Україні, на відміну від Польщі чи Словаччини, немає. Як і якихось поблажок чи преференцій з боку держави.
Ми для кав’ярні обрали найпростішу модель організації – реєстрацію фізичної особи-підприємця та отримали необхідні дозволи. Щоб засвідчити соціальну складову закладу у його концепції ми прописали нашу мету на найближчі два роки – генерування прибутку для підтримки життєдіяльності проєкту в цілому та організації простору можливостей для відвідувачів. Це все та розподіл прибутку на фінансування відповідних цілей ми прописали у меморандумі між підприємцем та фондом.
Наші проблеми та факапи
- Найскладніші продажі – це перші продажі. Протягом перших двох місяців роботи ми постійно роз’яснювали відвідувачам, що безкоштовними є послуги пральні, а от замовлення в кав’ярні потрібно оплачувати. Адже інколи гості просто йшли, не розрахувавшись, вважаючи, що кава теж безкоштовна.
- Інколи ми зіштовхувались із нерозумінням з боку відвідувачів: “Як можна продавати, якщо це підприємство соціальне?”. Тоді ми придумали слоган “Випив каву – зробив добру справу” та показали гостям, що за рахунок прибутку з однієї чашки напою можна випрати одну річ безкоштовно.
- Люди не цінують безкоштовне та звикають до цього. Тому постійно нагадуємо, що соціальні проєкти, послугами яких ти користуєшся, при можливості потрібно підтримувати – донатами, власною участю, ідеями та просто добрим словом.
- Вигорання. Вигорають працівники пральні, вигорають баристи, вигорають ідейники, і з цим ми тільки починаємо працювати.
Принципи, які ми заклали в проєкт
Користь із задоволенням. Навіть при отриманні безкоштовної послуги людина має отримувати не просто якусь вигоду, а задоволення. У нас це – спілкування з працівниками, атмосфера безпеки і захищеності і як бонус – смачна кава. Тоді гість повертатиметься знову не тільки щоб щось отримати, а й щоб щось віддати іншим.
Локальність. Наш фонд доволі великий, входить до міжнародної мережі Caritas та має багато напрямків роботи. Однак саме в цьому проєкті ми вирішили зосередитись на розв’язанні однієї локальної проблеми – забезпечення людей чистими речами.
Інтерактивність. Людям часто цікаво долучатись до проєкту, який колись допоміг їм. Так у нас з’явились двоє барист, які раніше були частими відвідувачами як пральні, так і кав’ярні. Крім того, простір кав’ярні став місцем, звідки вийшли нові наші проєкти та до організації яких долучились наші відвідувачі з Києва, Дніпра, Харкова та інших міст.
З дитячих майстер-класів виросла Літня школа вчительки Мері, яку організувала одна з перших майстринь Мері Товмасян. З літньої школи виросла школа додаткової освіти Caritas School, яка зараз починає свій другий сезон. З одного із занять школи виросла повноцінна театральна міні-студія для дітей в кооперації з композитором Едуардом Приступою (Діля), студією сучасного танцю Бліц та театром Provocator.
Але це вже зовсім інша історія.
Віталій Дячук, менеджер з комунікацій БФ Карітас Мукачівської греко-католицької єпархії
Фото Наталії Боднар, Сергія Гудака
