Дні відлітають з рук, як сполошені птахи, я не встигла навіть озирнутися, як половина грудня вже минулася. В Угорщині триває Адвент — чотиритижневий період, що передує Корачоню (угор. Karácsony – Різдво). Навколо у всіх передсвятковий дзен замість робочого настрою — уперше за багато років Угорщина отримала на Різдво не просто довгий вікенд, як тут заведено, а майже цілий тиждень різдвяної відпустки.
Настрій
Країна не працюватиме з вівторка 24-го аж до неділі 29 грудня, і це такий рідкісний випадок, що всі очманіло планують Святвечір десь за межами дому, що для угорців не є дуже традиційним, зрештою Різдво вони люблять святкувати вдома у сімейному колі.
«Їдемо на лижі», – c каже мені щойно Сільві, офіціантка в кафе, де я останнім часом люблю працювати, коли треба щось терміново написати, як от зараз. Тут швидкісний 5G, цілком пристойне розе, дуже демократична, майже студентська, атмосфера і добре пишеться. А ще назва, яка мене дуже тішить — «Моє все», угорською «Mindenem». «Te vagy a mindenem», — кажуть іноді угорці, коли дуже закохані. — «Ти — моє все».
Добре знаючи, що ця країна пласка, як пательня, і окремі її пагорби загальної ситуації не міняють, здивовано питаю в Сільві: «А де в Угорщині є лижні курорти?» На що вона мені абсолютно серйозно відповідає: «В Угорщині найкращі лижні курорти є в Австрії». Це, звісно, місцевий жарт, на зразок анекдоту про старого, як світ, дідуся, котрий запитує про футбольний матч, що якраз транслюють по телевізору, «Хто грає?» Йому відповідають: «Австрія і Угорщина». «Добре, – каже дідусь. – А з ким?»
Але повернімося до Адвенту. Поки будапештці планують масовий від’їзд, туристи, навпаки, планують масовий приїзд, і місто до такої навали ретельно готується, зрештою, для нього таке не первина. Запрацювали різдвяні ярмарки, вийшли на маршрути різдвяні трамваї й тролейбуси, тиждень тому Будапешт увімкнув святкове освітлення, стиль якого міська влада змінює щоп’ять років. Те, яке ми бачимо цьогоріч, якраз буде востаннє. З жовтня п’ятдесят електриків займалися його налаштуванням: це була кропітка цілоденна робота, бо довелося перевірити п’ятдесят один кілометр гірлянд і більше мільйона лампочок.
Фото автора
Адвент — дуже людний і насичений час, у Будапешті належить до сезонів пік. Лише різдвяні ярмарки щороку відвідують в середньому 800 000 туристів, насправді ж гостей у цей період буває на порядок більше. Місто тріщить по швах, як величезна парадна рукавиця, але цілком вправно дає собі раду: деякою мірою, звісно, паде якість страв і рівень обслуговування, підвищуються ціни, всюди черги, але ніхто не залишається голодним і обділеним.
Як будапештці цього досягають?
Не певна на 100%, але думаю, що ретельним плануванням і своєю пристрастю до точної статистики й підрахунків, традиція яких сягає корінням ще в австрійський період Угорщини. Буквально недавно мені розповіли, що Центральне управління статистики тут веде свою історію від 1848 року і відтоді, попри неодноразові політичні пертурбації, у його діяльності, крім осучаснення методології, практично нічого не змінилося, його працівники вже 170 років поспіль незмінно ведуть точний збір статистичних даних абсолютно всього, що відбувається в країні. І з огляду на таке минуле, це вже, можна сказати, навіть не робота, а значною мірою добра австро-угорська традиція. Ба більше, управління за понад півтора століття навіть офіс не змінило: за якою адресою вперше відчинило свої двері у 1848 році, там його працівники працюють і по нинішній день.
Зазвичай уже з середини осені, саме завдяки статистичним даним цього управління, в новинах з’являються характерні передріздвяні тексти. Наприклад, «В Угорщині на Корачонь бракує 6000 офіціантів». Розумієте, так? Вони вже в листопаді знають, що їм на свята забракне шість тисяч офіціантів. Або «У 2018 році ті гості, які перебували в Будапешті 4-5 днів, витрачали на день 15,5 тисячі форинтів, ті, які приїхали на 2-4 дні – 20,7 тисячі форинтів, на 1 день – 12,9 тисячі форинтів. Приблизний список витрат такий-то». От як вони це знають? Що треба для таких даних порахувати? «На різдвяному ярмарку торік відвідувачі з’їли N літрів гуляшлевеша і випили N літрів гарячого вина, тому цьогоріч плануємо N у квадраті». «У порівнняні з минулим роком, в Будапешті очікуємо приріст гостей на N відсотків, спальних місць наразі – N», і так далі.
На сторінці управління статистики, якщо є бажання, можна знайти цифри з будь-якої галузі, а з туристичної й поготів, бо саме її вивчають і підраховують чи не ретельніше за всі інші. Крім цього, очевидно кожне кафе чи крамниця ведуть свої власні статистичні підрахунки з року в рік, що дозволяє непогано передбачати, скільки треба підготувати на той чи інший сезон місць, їжі та питва, закупити запасних столів і стільців, винайняти додаткових офіціантів. Дуже рятують ситуацію різдвяні ярмарки. Кому не знайшлося місця в ресторані чи кафе, той має можливість поїсти, випити і відчути смак свята саме там.
У цьому контексті дуже радимо колонку нашого іншого автора Bandy Sholtes під назвою Чи готове Закарпаття приймати навалу туристів на новорічні свята?
Будапештські різдвяні ярмарки: що куштувати
Зараз у Будапештіd діють три різдвяні ярмарки.
Найгарніший — на площі перед Базилікою святого Іштвана.
За якихось два тижні часу він вже зумів увійти у трійку найкращих різдвяних базарів Європи 2019 року. Ідіть туди дивитися чудове 3D світлове шоу, яке організатори скромно вважають найбільшим у центральній Європі.
Фото автора
Фото автора
Включення відбуваються щопівгодини з 16.30 до 22.00, завжди розповідають якусь іншу історію і їх добре видно з усіх куточків площі.
Ярмарок на площі Vörösmárti tér – найстаріший у Будапешті, і в новорічну ніч саме туди заведено йти пити шампанське.
Крім шампанського, там цьогоріч гостям пропонують біле та червоне гаряче вино зі спеціями (300 форинтів за 100 г), пунш із малинової палінки, гаряче вишневе пиво і всякі гроги на основі віскі. Різдвяний ярмарковий тренд цього року — крампапулі.
Фото автора
Це суміш рому, білого вина, узвару із сухофруктів, прянощів і цукру. Зважайте, бо цукру в крампапулі справді багато, позаяк напій так готується: на баняк з вином, узваром і прянощами кладуть решітку, на неї — цільну брилу цукру, яку українці раніше називали цукрова голова, а угорці кажуть süvegcukor. На цукор наливають ром і запалюють його. Ромовий цукор плавиться і стікає у вино.
Третій ярмарок — на площі Fő tér у Óbuda – олдскульний і автентично угорський.
Майже не буває на ньому туристів і ціни нижчі. Єдиний мінус — трохи далеко їхати.
Важливо, що на всіх трьох ярмарках завжди великий вибір страв угорської кухні на будь-який смак — від гуляшлевешів до перкельтів з кабанятини та голубців. Також на цих ярмарках треба обов’язково куштувати кюртешколачі — кручені солодкі калачі, печені на відкритому вогні, ланґоші — пласкі коржики із дріжджового тіста, смажені в олії, і угорські марципани.
Яка ситуація з житлом?
Що стосується туристичного житла, то з ним у Будапешті ситуація дещо складніша, ніж із можливістю поїсти. Оскільки збільшувати для того чи іншого сезону кількість місць готельєри та власники апартаментів не можуть, вони просто подвоюють, а на новорічну ніч іноді навіть потроюють ціни. Наразі попит на житло такий високий, що Booking та Airbnb вже добрих півтора місяця саме на новорічну ніч виписують 97-99 відсотків зайнятості. Всі мої знайомі приватні агенти нерухомості, які також здають квартири, і до яких я іноді селю гостей, вже кілька тижнів кажуть мені «Нема місць, навіть не проси».
Тому хто хотів би приїхати в Будапешт на Новий рік, але відклав бронювання на останній момент, вітаю вас: ціни на те, що залишилося в доступі, починаються від 100 євро за хостел, а стандартний двомісний номер зі спільною з сусідами ванною кімнатою коштуватиме вам 45 тисяч форинтів.
Де відсвяткувати Новий рік?
Ніч Сілвестера (в Угорщині новорічну ніч називають Szilveszter) нічим не відрізняється від такої самої ночі в інших столицях Європи – так само треба проштовхуватися через тлуми людей, здригатися від несподіваних вибухів, разом з усіма десь на площі просто неба рахувати хвилини, пити шампанське і потім сходити на якусь вечірку. Вище я вже писала про площу Верешмарті (Vörösmárti tér). Майже те саме відбувається на площі біля Базиліки. Площа Нюготі (Nyugati tér) біля вокзалу Нюготі — також дуже популярне місце для молодіжних зібрань і толок, площа Oktogon, де перетинаються проспект Андраші та Мала кільцева — аналогічно. У розважальному єврейському кварталі є дві популярні точки, куди стікається новорічний натовп: прохідний Двір Ґожду (Gozsdu Udvar) і на вулицю Казінці (Kázinczy utca) до свята святих руїн пабу Сімпла.
Вечірку можна обрати на будь-який смак: клубну, наприклад у найбільшому клубі Будапешта Liget Club, елегантну із зірковим шоу в панорамній залі готелю Маріотт, на якомусь кораблику на Дунаї, або у воді в найбільшому аквапарку Східної Європи Аquaworld, який пропонує зустріти новий рік у купальнику, не вилазячи з басейну.
Для тих, хто хотів би встигнути всюди, і на вечірку у воді, і на вечірку в ресторан, купальні Сечені за день до нового року 30 грудня влаштовують найбільшу нічну вечірку року CINETRIP – Winter Sparty Special 2019 з феєричним світловим шоу і водними атракціями. До суто будапештських денних сілвестер розваг належить також «ÜGETŐSZILVESZTER» у Кінчем парку. Це новорічні рисисті кінні перегони, які проводяться з 1999 року і поєднуються з різноманітними новорічними розвагами для дітей та дорослих. Джек-пот 2019 складатиме 5 мільйонів форинтів.
На завершення – ще одне цікаве місце
Якщо ви вже бачили в Будапешті всі найбільш топові туристичні місця, пропоную трохи заглибитися в місто і відвідати Двір Ґожду (Gozsdu Udvar). Це місце — чудовий приклад того, як угорська столиця інтегрує свої історичні будівлі в сучасність, і перетворює їх не просто на реставровану пам’ятку, а на модний тренд. Історія має тісно переплітатися з теперішнім, тоді її пам’ятають і люблять. Двір Ґожду — чудова ілюстрація цього твердження, місце, яке сьогодні знову шалено модне, таким воно було востаннє сто двадцять років тому.
Це найбільший у Європі прохідний двір, довжиною двісті сорок метрів, з’єднує між собою дві паралельні вулиці – Király utca та Dob utca, шість дворів і сім будинків.
Архітектурний комплекс був зведений у 1901 році згідно зі заповітом румунського адвоката Еманоіла Ґожду (Emanoil Gojdu), за проєктом дуже відомого пештського архітектора Дьизе Ціґлера (Czigler Győző). Еманоіл Ґожду або як його називали Ґожду Мано, був дуже успішний і надзвичайно багатий меценат, адвокат і юрист-криміналіст. У 1854 році він купив між Кірай та Доб величезний шмат землі і забудував його складами, які здавав купцям в оренду за чималі гроші, бо криміналістику на хліб не намастиш.
Фото автора
Крім того, що Ґожду Мано мав чудову підприємницьку жилку, він ще й був надзвичайно різносторонньою людиною – політик, громадський діяч, дуже багато зробив для міста корисного, активно підтримував румунську меншину в Угорщині, фінансував розвиток румунської культури, давав стипендії румунським студентам, які навчалися в Угорщині.
Що цікаво, в угорській історії він прославився тим, що серед пештських адвокатів найпершим запровадив у судочинстві угорську мову замість звичної тоді латині. І за ним потроху вся угорська судівська система перейшла на угорську. Він казав: все в державі має вестися державною мовою. І саме через ці його радикальні погляди румунська діаспора визнала його зрадником, а угорська історія — героєм.
Не знаю, чому він перед смертю вирішив вкласти купу грошей у будівництво цього величезного архітектурного комплексу, однак факт є фактом – саме щоб виконати умови заповіту, після його смерті всі склади знесли і на їхньому місці з величезного спадку звели прохідний двір і шість будинків. На цокольному поверсі у прохідних дворах розташовувалися ювелірні крамниці, кафе та ресторани, а в будинках здавалися квартири.
Після війни в 1952 році Ґожду Удвор був націоналізований і, як водилося за совєтами, повністю занедбаний. А в 2004 році два приватні холдинги викупили увесь цей комплекс від міста, стару частину реставрували, нову добудували, і двір оновився й ожив. Нині, майже десять років після тих подій, Ґожду удвор є другим після руїн-пабів місцем в єврейському кварталі, де нуртує молодіжне життя. Уся його площа між двома вулицями щільно напхана барами, клубами й кафе, а концепція дуже міжкультурна і багатонаціональна, як і заповідав Ґожду Мано, знаменитий угорський румун. Тут можна поїсти в піцерії відомого англійського шеф-кухаря Джеймі Олівера, скуштувати португальську кухню в Lisboa Pastry & Bakery, поїсти японських суші в SAKURA GOZSDU або східної кухні у вок-барі Padthai Wokbar, свіжу пасту в італійському Spaghi Fresh Pasta Bar, сходити на якусь клубну нічну вечірку в CAT Budapest, або знайти справжню каталунську пригоду в музичному барі Vicki Barcelona. В останньому — щоночі нові й нові діджеї і час від часу бувають вечори справжнього фламенко.
***
Отже, приїздіть у Будапешт, і з прийдешнім усіх! До зустрічі в січні.
Інга Деяк, спеціально для Varosh
Авторка є українсько-угорським перекладачем, редакторкою часопису українців Угорщини «Український вісник», авторкою україномовного блогу про Будапешт «Будапешт: канікули для душі»
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
