Одного дня брати Кочути (Юрій, Роман, Ігор) написали у фейсбуці про сміливу мету – відкрити 100 локацій продажу своїх ювелірки і меблів по всьому світу. Наразі їхні Kochut Jewelry та Kochut Woodworks, що родом із Ужгорода, представлені у Великобританії, Німеччині, Австрії, Естонії, Чехії, Казахстані, а в листопаді 2021-го відкрився шоурум у США.
Власне, ось як починалася їхня ювелірна справа: Kochut Jewelry: Наш орієнтир – довершеність. І робота з дерев’яними меблями: Як брати Кочути створюють столи-картини. І перетворюють природні дефекти дерева на мистецтво.
Цього разу Varosh спілкується з Романом Кочутом про тонкощі виходу на іноземні ринки і масштабніші плани.
1 листопада 2021 року в американському місті Нью-Джерсі запрацював шоурум Kochut, наразі тут можна придбати або замовити меблі та інші вироби з дерева, а з 2022-го буде ювелірка. Робота стартувала без урочистого відкриття, бо не ті часи, проте в майбутньому може відбутися презентація. Брати ще не бували там, але планують, як тільки стабілізується ситуація з карантином.
Центр міста, 180 квадратів, дизайн згідно з брендбуком компанії. І вже перші клієнти, замовлення, купівля. Якраз перевага формату шоуруму в тому, що можна обрати з наявного або дозамовити.
«Що радує, це те, що зразу є інтерес і схвальні відгуки, і що людям подобається. Було вже декілька замовлень і купували те, що було в шоурумі».
Чому Нью-Джерсі, а не сусідній Нью-Йорк? Роман каже, що це вибір тамтешнього партнера. І в цьому є своя доцільність. Нью-Джерсі – також дуже розвинене місто, мегаполіс, проте там на вулицях значно більше місцевих, аніж туристів. Можливо, “шоурум на Манхеттені” звучало би помпезніше, та чи було би це раціонально виправдано.
Локацію відкрили українці (ні, не із Закарпаття), які понад 10 років мешкають в Америці. Цікаво, що водночас було троє кандидатів на створення представництва в США. Зрештою, укладений один ексклюзивний договір, а це значить, що в Штатах буде тільки один партнер брендів Kochut. І саме він, до прикладу, надалі може розвивати мережу всією країною.
Роман пояснює виданню Varosh, що зазвичай бренд Kochut з’являється за кордоном через співпрацю з тамтешніми партнерами – така модель міжнародного розвитку.
«Можливо, потім додаватимуться країни, де ми все повністю своїми силами будемо робити».
Наразі ж із представниками в різних країнах укладається договір, у якому, наприклад, ексклюзивні або “звичайні” права продажу. Кочути, окрім власне продукту, надають матеріали для промо, діляться інсайтами.
«Ми надаємо партнерам також інформаційну підтримку, фото, відео, рекомендації із ведення рекламних кампаній. Ділимося досвідом, проводимо навчання на виробництві, щоби партнери розуміли наші можливості».
Задача партнера: зібрати команду, обрати приміщення, він має представляти, просувати, продавати продукт бренду.
«Там основною задачею є маркетинг, адже розробка продукції – тут, виробництво – тут, усі процеси – тут, всі рекламні матеріали теж робляться тут. А там уже це треба просувати».
Це дещо схоже на франшизу, але з певними технічними відмінностями. До прикладу, у Кочутів є сайт, який є єдиною платформою для української версії, американської, німецької.
Як формується дохід. Партнер закуповує продукцію Кочутів зі знижкою. Ціни на вироби в Україні та інших країнах різняться. Тож ці дві різниці є заробітком партнера.
До речі, ювелірні прикраси та меблі і раніше замовляли в США. Але безумовно доцільніше мати представництво там, адже клієнтам напрочуд важливо наживо побачити вироби, торкнутися їх. Відправляти одне замовлення – це логістично складно й дорого. З-поміж іншого важливо мати партнера в тій же Америці, бо він знає середовище, відчуває, як знайти до нього підхід.
На початку статті ми написали, що ужгородська компанія представлена, звісно, в Україні (фірмові шоуруми в Ужгороді, Києві), а також у Лондоні, Відні, Дюссельдорфі, Таллінні, Простейові, Алмати. Повсюди – різні формати, як-от шоурум і сайт або офіс і сайт, у когось – тільки прикраси або тільки дерево, а хтось об’єднав. Переважно відкривали емігранти з України, тільки в Чехії – чесько-білоруська пара.
Юрій, Роман та Ігор безпосередньо розвивають справу в Україні. Прикраси представлені винятково у власних просторах, а ось із деревом хлопці заходять в колаборації зі статусними салонами меблів, кухонь (в Ужгороді, Львові, Києві, Вінниці).
Щодо закордону, то, як уже сказано, там працюють партнери. Щоби максимально відкриватися по світу, треба багато чого переосмислити в бізнесі, змінити певні уявлення та концепції, налагодити нові процеси і перезапустити наявні. Як кажуть про сучасне підприємництво: що часом треба розучитися і навчитися по-новому, і зробити це швидше за інших.
— Роман, колись у фейсбуці був пост, що Кочути хочуть відкрити 100 локацій продажу по всьому світу. Наскільки це складно світоглядно, фізично?
— Це складніше і довше, ніж усім може здаватися, і ніж навіть нам здавалося. Якщо думати так, що “в нас є один шоурум, а треба п’ять, то можна нічого кардинально не міняти, лише трішки оптимізувати”. А коли “один і сто”, то це тягне за собою кардинальні зміни в усіх процесах, вимагає докорінних змін у системі. Це якщо порівняти з фундаментом для одноповерхового будинку і стоповерхового. Це зовсім різне. Тому зараз ми займаємося основною підготовчою роботою, яка дозволить таке масштабування, як ми хочемо.
— Що конкретно маєш на увазі щодо змін для масштабування? Назвеш кілька пунктів?
— Маються на увазі і всі юридичні нюанси, патентування, захист авторських прав. Це і юридична структура: що це буде за юридична особа… Тобто – має бути дуже сильно підготовлена юридична сторона.
Далі – ІТ-складова – треба значно серйозніше попрацювати з сайтом.
Це і загалом питання обліку при більших масштабах: і бухгалтерський, і управлінський.
І остання складова – виробництво — наприклад, охорона праці, навчання, обладнання, актуальні технології, а також контроль якості, бо часто при масштабуванні з’являється багато браку і падає якість.
Це так дуже коротко, а, насправді, там дуже обширний облік, що має бути зроблено, щоби бути готовими.
— Роман, а цими фундаментальними організаційними процесами займаєтеся ви троє, чи, можливо, є радники, інвестори?
— Саме в компанії займаємося ми. Але консультуємося і радимося з іншими бізнесменами, із більш високостатусними, можна так сказати. Ми вчимося, читаємо, радимося, і всі ці знання потребують адаптації в нашій сфері. Якогось конкретного прикладу такого бізнесу, як у нас, немає, тому мусимо проявляти творчість в цьому руслі.
Щодо інвесторів, то їх у нас немає.
Евеліна Гурницька, Varosh