Чотири дні четверо литовських парамедиків проводили в Ужгороді навчання з тактичної медицини для працівників Патрульної поліції та Нацгвардії. Як фіксувати турнікет, як правильно транспортувати пораненого, як зафіксувати поранені кінцівки — навчання тривало кілька годин, виключно практика.
Жилвінас Нелюбшіс, литовець, співробітник Литовського стрілецького союзу, голова асоціації донорів Каунаса (особисто здав кров понад 100 разів), кавалер багатьох медалей за заслуги перед Литвою, вже втретє від початку війни приїздить з командою парамедиків в Україну аби навчати поліцейських та військових навичкам тактичної медицини.
Жилвінас не вперше в Україні, раніше він приїздив до Ужгорода як гравець литовської збірної по петанку на міжнародні турніри “Каштани” та “Сакура”, що традиційно проходили в Ужгороді. Але цього разу сюди їх привів не петанк.
— Коли ми дізналися про війну, був великий стрес. Особисто я дуже боявся за вас, щоб не було так, як в Афганістані, коли вся демократія, яку кілька років просували американці, за лічені дні впала. Два дні я страшенно переживав: втримаєтесь ви чи ні? І на третій день я вже був спокійний: я зрозумів, що ви вистоїте, ви свої.
Тоді одразу ми взялись за організацію допомоги. Ми з друзями перегнали в Україну машини швидкої допомоги, котрі надала литовська влада, самі ще змогли приїхати, тільки передали військовим ЗСУ автівки на кордоні й повернулись.
Далі всі поїздки відбувалися вже за нашою ініціативою.
Передача гумдопомоги від литовських волонтерів патрульній поліції
Ми проводимо заняття з тактичної медицини — це коли людина в критичній ситуації не кричить: «Лікаря! Лікаря!», а сама дає собі ради. А якщо вона непритомна, то їй допомагає той, хто поруч. Ми навчаємо тільки практиці, теорії нема. Через ці практичні вправи, які іноді нагадують гру, ми вчимо людину швидко орієнтуватися в ситуації, зупиняти інтенсивну кровотечу та відновлювати роботу дихальних шляхів.
Ми беремо відпустку на роботі і їдемо машиною, заодно веземо допомогу: шукаємо турнікети, бандажі, засоби для тампонування, засоби від гіпотермії, ноші та ще повно інших речей. Нам допомагають різні організації: хтось дає інвентар нам для навчань, хтось перераховує гроші, щоб ми купили необхідне. Так по трошки назбируємо необхідне і їдемо.
Отак приїжджаємо, працюємо з людьми, а потім все привезене їм залишаємо. І наступного разу все повторюється. Тепер ми приїхали вже втретє, команди змінюються, приїжджають зі мною різні люди, але ідея незмінна. Литовці нас повністю підтримують. Ваша війна — наша війна!
Перші два рази ми навчали військових та тероборону, сьогодні ми вперше працюємо з поліцейськими й бачимо, що їм ці знання потрібні не менше, ніж військовим. І попереду навчання з Нацгвардією. Всі ці вміння актуальні як на війні, так і в цивільному житті.
Individual First Aid Kit — це аптечки першої невідкладної допомоги натівського взірця — вони мають бути в кожного.
Я завжди кажу, що краще, щоб ці вміння ніколи не знадобилися. Є відгуки з Литви, тому що там ми теж робимо такі заняття. У нас війни нема, слава Богу, але вміння стали в пригоді одній дівчині. В її мами стався напад епілепсії: вона покусала собі язик і він перекрив дихальні шляхи й донька, наша 16-річна студентка, зі своєї аптечки дістала назофарингальну трубку, засунула її в ніс. Швидка приїхала десь за 18 хв і вона таким чином врятувала мамі життя, бо людина без повітря може прожити 7 хвилин. Вона не розгубилася, знала, що потрібно зробити одну просту операцію і є результат — врятоване життя.
Ваші військові дуже вмотивовані, дуже. З такими легко працюється. Цього разу нас приїхало четверо: парамедик, який працює у швидкій допомозі; є ще в команді хірург, лікар, але всі вони займаються тактичною медициною.
Приїжджали в Україну, того разу у Львів, ще навесні, на запрошення добровольців зі 125 бригади, ми за чотири дні провели заняття з понад 300 людей. Тому що мало мати в аптечці турнікет, треба вміти ним користуватися. І це все за будь-якої ситуації в бою, в автомобілі, сидячи, лежачи, при транспортуванні, під обстрілами. Чим краще людина засвоїть базові принципи тактичної медичної допомоги, до рівня рефлексів, тим більше шансів вона буде мати в потрібній ситуації на збереження свого життя, чи життя товариша.
Це надзвичайно прості послідовності дій, без поглиблених знань анатомії спрямовані на то, аби уміти правильно зупинити шквальну кровотечу, розмістити пораненого на ношах, транспортувати й реагувати на найчастіші симптоми й втримати пораненого до приїзду професійних медиків.
Наші курсанти потім самі можуть навчати інших і тим самим до бою будуть іти вже більш підготовлені кадри.
Аркадій Шиншинов, Varosh
Фото автора та з особистого архіву Жилвінаса Нелюбшіса
Більше новин про життя Закарпаття читайте в наших соцмережах — Facebook, Іnstagram та Тelegram.
