Два роки тому, 24-25 лютого 2022 року, ужгородці, долаючи шок, невідомість і переляк через вторгнення росії та початок бомбардувань, потягнулися в “стратегічні” місця міста, аби зрозуміти, як саме і чим вони можуть допомогти. Координували їх здебільшого волонтери та чиновники. Гуманітарний центр “Совине гніздо” став одним із таких “стратегічних” місць, якими вже були вокзал та кордони Закарпаття. Саме в “Совине гніздо” скеровували людей, які прибували до Ужгорода в евакуаційних потягах.
Вікторія Синьо — викладачка німецької мови в Ужгородському національному університеті і керівниця БФ “Гуманітарний центр “Совине гніздо” — прийшла в “Совине” 25 лютого з бажанням запропонувати свої руки для допомоги волонтерам, де й залишилася працювати з командою однодумців і донині. Наразі міська рада надає можливість волонтерам БФ “Гуманітарний центр “Совине гніздо” перебувати в Совиному без оформлення будь-яких орендних зобов’язань.
— У перший день повномасштабної війни в міськраді зібралися чиновники й вирішили з “Совиного гнізда” зробити гуманітарний центр, де зустрічатимуть людей та можна буде акумулювати гуманітарну допомогу. Приміщення знаходиться в центрі й на той момент пустувало, — розповіла жінка. — Ужгородці приносили сюди речі, продукти, а вже за кілька днів сюди скеровували людей, які приїхали, рятуючись від бойових дій. Їх на вокзалі зустрічали, привозили сюди чи відвозили на кордон. Тут сиділи працівники міської ради, які мали списки місць для проживання, людей реєстрували в ручному режимі, тому що реєстри тоді не працювали, і направляли туди, де можна було переночувати, де були вільні місця.
Вікторія Синьо (ліворуч)
У нас тут був цілодобовий аптечний пункт, де чергували лікарі. У перші дні ресторани приносили нам гарячу їжу, бувало, й ужгородці приносили бутерброди чи пиріжки, та й ми самі готували бутерброди просто тут. Згодом кілька разів на день гарячу їжу нам приносили з “Дельфіну” (гастрономічний батальйон Закарпаття – ред.), щоб ми мали чим годувати людей. Бо ж якщо люди приїжджали до нас уночі, то нам теж треба було їх нагодувати. Так понад 2 місяці нас годував “Дельфін”. У нас було понад 200 волонтерів, і ми працювали 24 години на добу.
У перший тиждень, коли ми ще не почали отримувати гуманітарну допомогу, всі необхідні речі приносили ужгородці. Якщо треба було щось терміново, то ми купували самі, а потім уже почала надходити гуманітарна допомога з-за кордону. Щоб ми могли отримувати її і співпрацювати з організаціями, був створений благодійний фонд.
Волонтери БФ Совине гніздо
Переселенці, які допомагали нам у перші дні й залишилися в Ужгороді, часто допомагають нам і досі. Тоді їх було набагато більше, вони приходили, хотіли працювати. Тоді в нас було так, що через “Совине гніздо” за день проходило 2-2,5 тисячі людей. Ми працювали змінами — денні та нічні, постійно працювали близько 200 людей, у зміні було 30-40 осіб. Хтось приходив на 2-3 години, а хтось — на 7-8. Ще були такі, що приходили уночі, бо не могли спати… Таке було, особливо якщо ми говоримо про перші тижні, тоді головне завдання було робити щось і не впасти…
Волонтери БФ Совине гніздо
— За ці 2 роки ваша робота дещо змінилася. Як працюєте тепер?
— Звичайно, змінилася, немає вже такого потоку людей. Але люди все одно потребують допомоги. Ми й надалі займаємося видачею гуманітарної допомоги, видаємо щотижня продуктові набори, засоби гігієни, набори для дітей (підгузки, дитяче харчування тощо). Люди можуть звернутися до нас по допомогу, отримати одяг, посуд. Ми підтримуємо всіх, хто звертається, особливо з родин внутрішньо переміщених людей.
Якщо людина має довідку ВПО в Ужгороді, то вона може звертатися до нас по допомогу. Реєстрація відбувається через гугл-форму, ми публікуємо її на своїх сторінках в соцмережах та на сайті. Особи 65+, люди з інвалідністю можуть отримати необхідні речі і в режимі живої черги. Реєстрація стосується продуктів харчування, гігієни. Одяг, посуд, постільну білизну, різні дрібниці для дому за наявності люди отримують без реєстрації.
Крім того, маємо ще різні проєкти. Спільно з партнерами з об’єднання “Ужгород-Дармштадт” проводимо щотижневу “Совину школу” — це заняття для підлітків (не тільки ВПО) з фінансової грамотності, програмування, малювання. Заняття проходять не в нас, бо тут доволі холодно, а в їхньому приміщенні.
Совина школа
Тепер маємо ще пропозицію від інших партнерів на проведення розмовних клубів з англійської мови для дорослих і підлітків.
Влітку в нас був табір для діток переселенців і тих, чиї батьки воюють. Ми змогли знайти фінансування для невеликого підліткового табору. Тобто шукаємо можливості — і робимо.
Волонтери БФ Совине гніздо
За два роки через “Совине гніздо” пройшли тисячі людей і чимало з них залишилися у серці волонтерів надовго. Вікторія Синьо згадує про літню жінку, хвору на онкологію, яка навідріз відмовилася їхати до доньки та онуків за кордон, бо “хоче померти тут і не хоче бути тягарем для своєї доньки”…
Історій багато. Була одна дівчинка з вадою слуху, яка відвідувала тут табір. Вони з мамою приїхали в Ужгород, трохи побули й вирішили їхати в Німеччину. А табір був спонсорований німецькими друзями і партнерами благодійного фонду. Дівчинка познайомилася з одним зі спонсорів, подружилися з ним, згодом вони з мамою виїхали таки в Німеччину, і вже там чоловік їх продовжує підтримувати та допомагати. Така випадкова зустріч у таборі зробила трохи легшим життя дівчинки та мами за кордоном.
Пані Вікторія каже: мріє, щоб через рік волонтери “Совиного гнізда” були непотрібні.
— Це б означало, що все в нас добре і держава вже може попіклуватися про своїх громадян, а ми з командою можемо повертатися до свого життя, — каже вона. — Усі ми були далекі до такого волонтерства, яке робимо зараз…
Гуманітарний центр Совине гніздо
З початком повномасштабної війни я зрозуміла, що масштаби такі великі, що жоден не може залишитися осторонь. Тому що просто донатити — мало. Потрібні люди, які виконуватимуть необхідну роботу. Що ми з нашою командою і робимо. Нас тепер щодня працює 15-20 людей, у нас кожен день видача допомоги, і на випадок, якщо потрібно розвантажити допомогу абощо, то в нас є ще десь 20 осіб, яких ми просимо допомогти.
Волонтери та друзі БФ Совине гніздо
Пишаюся нашою командою, яка зробила так багато, але водночас і дуже сумно, що була така потреба…
- Як ресторатори Ужгорода об’єдналися та годують 3,5-4 тисячі вимушених переселенців на добу
- “Волонтерство — це про велику любов”: як кожен з нас може щодня наближати українську перемогу
- “Будемо плести сітки доти, доки триває війна”. Волонтерка Тетяна Гончар про створення маскувальних сіток і відповідальне волонтерство
Зоряна Попович, Varosh
Фото надані БФ “Совине гніздо” та зі сторінок організації в соцмережах
Якщо вам подобається Varosh – ви можете підтримати нас.
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
