Новини

“Звук металу”. Чому його варто дивитися. Думка Олексія Уманського та п’яти музикантів

2 Липня 2021 360

Фільм “Звук металу” (2019) режисера Даріуса Мардера поцілив у саме яблучко. По-перше, сюжет – про барабанщика, який втрачає слух, близький по духу, два роки тому я ходив на обстеження в обласну лікарню, де мені сказали, що праве вухо чує вже гірше, ніж ліве. Пані в білому халаті резюмувала: «Це ще не страшно, але то є перша ластівка».

Коли граю діджей-сети, відчуваю, що є різниця – слабо чути середні та верхні частоти, не критично поки що. Але як це страшно подумати, що півжиття ти ведеш ефір у навушниках, любиш голосно слухати музику, бачиш у цьому розраду і сенс, а тепер треба щось із цим робити – зберегти, не втратити.

Проте, тільки після перегляду стрічки “Звук металу” я почав робити навушники тихше на 15 %. Відмовитись від них – не готовий.

Soundofmetal

Фільми, де хтось втрачає зір, ноги або ж слух – їх є безліч. “Все через Піт Тонга” – історія про діджея, з яким це сталося, але вона, певною мірою, легка, ледь не з хепі ендом. “Звук металу” – навпаки – кіно, пряме як двері, і вони прикриті не до кінця. Десь читав, що горе треба пережити в повній мірі, інакше важко буде знайти вихід із глухого кута.

Головний герой – барабанщик, який грає щось на зразок панк-року. Колишній героїнщик зав’язав із поганим минулим, робить смузі, займається трохи спортом, виглядає струнким і підтягнутим, а ще готовим віддатись музиці до кінця. Разом зі своєю дівчиною вони живуть у фургоні, яким мандрують містами, даючи концерти.

Soundofmetal2

Між іншим, музика цього неіснуючого гурту мені зайшла, вона чіпляє з перших кадрів.

Хлопець несподівано втрачає слух і не знає як жити далі. Він зможе на якийсь час знайти спокій у комуні людей, які втратили слух і навчаються жити заново. Вони мешкають в лісі, подалі від цивілізації. Намагаються прийняти себе такими як є, і не вважають себе інвалідами, а скоріше, заручниками обставин.

Soundofmetal3

Головна драма полягає в тому, наскільки ми готові змінитись, відпустити те, що тримало нас дуже довгий час. Тут навіть йдеться не про зручність і комфорт, а про небажання і важкість наново вивчати життя. Чи потрібно воно, якщо не таке як було?

Бажання повернути слух веде головного героя до операції, але її наслідки дивують… Не буду спойлерити, кіно варте вашої уваги. На мою думку – це краще, що відів цьогоріч. Після перегляду мені захотілось почути, що думають барабанщики про цю картину. Я спитав кількох знайомих мені цікавих драмерів. Здивувало, що ніхто з них його не бачив. Вийшло, що вони погодились дати коментар, а для цього мусіли глянути “Звук металу” – знайти час.

Soundofmetal4

Я все ще живу стереотипною думкою, що люди реагують на фільми, якщо вони стосується їхньої професії, захоплення або ж просто тому, що це нове, цікаве кіно, про яке говорять. На завершення додам, що в гуртах барабанщики мені завжди були найцікавішими, як голкіпери у футболі.

Станіслав Іващенко, гурт “Вагоновожатые”

SouuuundofmetalllОсобисто для мене “Звук Металу” – фільм про втрату та прийняття. Втрату минулого та прийняття свого справжнього. Справжнього, в якому світ вічний дисторшн, а тиша – порятунок. Все це криється у фінальному погляді Рубена перед титрами… Не буду оригінальним, але робота саунд оформлення тут заслуговує на окрему увагу. У кінотеатрі відбувається повне занурення в стан головного героя. В якийсь момент тобі вже починає здаватися, що проблеми зі слухом не тільки в нього… Дуже вражаючий фільм. Але впевнений, небагато осилять його двічі.

Петер Будай, гурти “Гніт”, “Обрій”

Петер БудайЧесно скажу, мені фільм не дуже зайшов. Я не є експертом, але стосовно вражень – з метала там нема нічого. Для мене, як для барабанщика, втрата слуху є найбільшим страхом у житті. З цього боку, мені було цікаво подивитись фільм, як він буде розвиватися, як головний герой буде викручуватись із цієї ситуації.

Врешті-решт це вийшло важке кіно. По-перше, місцями його було важко зрозуміти, по-друге, там, де частини з глухонімими ребятами, були напряжні моменти, ти тупо не викупаєш, що твориться на екрані. Це збило з пантелику.

А ще фільм не розкрився, тобто навіть не фільм, а сам герой. Наприклад, сцена, де він навчається із дітьми плюс-мінус 5-го 7-го класів у школі для глухих. Він виходить із одним малим на ігровий майданчик, вони сидять собі на ковзанці й починають стукати. Я почав думати, о прикольно, він зараз знайде якийсь метод спілкування. У результаті, це сцена про те, як вони постукали по желізячці, а потім іде наступна сцена, яка не відповідає продовженню попередніх. Таких моментів у фільмі багато. Багато сцен, де можна було ще 10 сюжетних сцен допридумати. Тобто навіть із його коханою дівчиною – як він із того всього вибирався.

У кінці кіна він знімає слухові апарати і на цьому фільм обривається. Короче, в двох словах, фільм досить важкий, подивитись варто, тому що я для себе відкрив кілька нових штучок-дрючок. Мені сподобалось як знятий фільм, як камера рухається, як підібраний мерч у головного героя. Він носив мерч таких груп як Rudimentary Peni, Youth of Today – відомих у вузьких колах.

Женя Степлер, гурти “Хор ім. Верьовки”, “Degradatus”

Женя StaplerФільм мені не дуже сподобався, хоча тема серйозна. Сподобалась гра Різа Ахмеда – все дуже правдоподібно відтворив. Можливо, він грає в житті. Не сподобалось у фільмі відчуття незавершеності. Взагалі, фільм сумний і тяжкий, нікому не бажаю таких проблем, тим більше, музикантам. Хоча, знаю багато музикантів, і Пол Стенлі – вокаліст KISS, він із дитинства на одне вухо не чує. Це взагалі кошмар – не відчути кайфу від повноцінного стерео. І в Ларса Ульріха, і у Філа Коллінза були проблеми з цим. Тому я сам уже десь років сім граю або виключно в навушниках, в затичках, або беруші використовую – так і чути краще, і частоти лишні зрізаю. Всім рекомендую берегти свій слух – дуже цінна річ!

Сергій Джуга, гурт “Tango Tempo”

Сергій ДжугаФільм, мабуть, про прийняття змін. Кардинальних змін у житті головного героя Рубена. Для мене кіно – важке, бо воно стосується музики, барабанів – це все мені дуже близьке, тому дивився на це все з тяжким серцем. Але фільм хороший, в ньому є філософія. Прекрасна гра Різа Ахмеда, прекрасний дебют Даріуса Мардера. Рекомендую до перегляду!

Володимир Ульянов, гурти ZKM, Рокаш

Володимир УльяновЗагалом картина тримає з першого і до останнього подиху. Відразу підмічу, що захопила озвучка та музичний супровід – краще, здається не придумаєш. Головний герой в реальному житті, мабуть, дійсно драммер, – його сконцентрованість передана дуже чітко і наближено до реальності.

Олексій Уманський, Varosh

0 #
# олексій уманський # фільм