На початку цього року у с.Нижній Бистрий на Хустщині почав працювати Центр соціальної підтримки дітей та сімей “Домашнє тепло”. Відкрили його на базі колишньої Нижньобистрівської школи-інтернату, розповів Varosh голова Горінчівської територіальної громади Михайло Калинич. Сюди ходили діти з багатодітних, малозабезпечених родин, діти, які опинилися в складних життєвих обставинах.
— У 2020 році, коли була створена ОТГ, законодавство про освіту вимагало закриття структурного інтернатного підрозділу, і ми стояли на роздоріжжі, не знаючи, що робити з дітьми, — розповів Михайло Калинич. — Ми були в пошуках виходу, як ми могли би захистити тих дітей, які все ж потребували соціального захисту. І в процесі пошуку прийшли до ідеї створення центру соціальної підтримки дітей та сімей. Так ми можемо надавати комплексні соціальні послуги і дітям, і сім’ям, і дітям-сиротам, які досягли вже 18 років, але ще навчаються.
За словами Михайла Калинича, у громаді хочуть змінити саму філософію центру: це має бути не інтернат у звичному для нас розумінні, а заклад, який буде максимально наближений до сім’ї. В рамках реформи деінституціалізації, яка триває в країні, тут допомагають дітям та сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах. Дітей приймають до Центру на період від 3 до 9 місяців, якщо це мама з дітьми, то максимально на 18 місяців. Водночас група соціальних працівників та психолог працюють з дитиною та її сім’єю, щоб з часом можна було безпечно повернути дитину в родину.
— Наше основне завдання — щоб діти жили в сім’ї. Ми маємо створити всі умови для повернення дитини в сім’ю, а не її вилучення.
Зараз у центрі “Домашнє тепло” перебувають 19 дітей, але статут дозволяє за необхідності утримувати на його базі до 40 осіб.
Статутна діяльність Центру дозволяє і передбачає співпрацю з громадами і, за словами Михайла Калинича, якщо у якоїсь громади є потреба влаштувати дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, то вони мають можливість укласти договір з Центром і компенсовувати частину видатків на утримання цієї дитини: це біля 6 тис. грн на місяць.
Це діти напів сироти, або ж діти, чиї батьки не виконують свої обов’язки. Потрапляють діти в центр по-різному: інколи інформують сусіди про неблагополучні родини, про насильство в сім’ї, чи про сім’ї, де діти голодують; інколи про таких дітей у центр повідомляють зі школи чи садка або ж сімейні лікарі. Таких дітей центр приймає попередньо на 3 місяці з можливістю продовжити термін до 9 місяців.
— Максимально ми можемо приймати людей на 18 місяців, але також залежить і від ситуації. Коли йдеться, наприклад, про насильство в сім’ї. Якщо ми бачимо, що батько виправився, перестав вживати алкоголь і повертати членів сім’ї безпечно, то ми це робимо. Але підхід до кожної ситуації індивідуальний, — розповів голова ТГ.
Діти-сироти в нас не живуть, бо вони мають статус і мають опікуна, в якого й мешкають. Якщо ж їй не знайшли опікуна, то вона влаштовується в інтернат іншого типу. В нас є лише діти напів сироти. В нас є психолог і фахівець з соціальної роботи, крім того, до нас часто долучаються благодійні організації, які надають і психологічну підтримку, і приходять, проводять різні заходи, ігри, активності з дітьми.
Наразі діти мешкають у приміщенні колишнього гуртожитку школи-інтернату, для Центру “Закарпаттяоблнерго” передало приміщення колишньої Тереблеріцької ГЕС. Тепер тут триває ремонт — облаштовують приміщення для комфортного перебування дітлахів. В кожного з них мають бути власні кімнати, особистий простір, час і можливість для розвитку.
— В нас є велика потреба в матеріально-технічному забезпеченні, — каже голова ТГ, — потрібно доробити душові кабінки, санвузли, туалети. Є хороший кухонний блок, але нам до нього треба кухонне обладнання. Є окремі благодійні організації, які нам допомагають у виконанні тих заходів, які ми напланували: фонд “Хата не скраю” робить ремонт приміщень, “Волонтери Закарпаття” вже деякі ліжка та частину необхідної побутової техніки подарували, ще хочуть передати інші меблі.
Наразі Центр “Домашнє тепло” — це комунальна установа, яка фінансується на 50% з місцевого бюджету громади, і на 50% її фінансує благодійний фонд “Майбутнє дітям”. На рік на утримання однієї дитини йде 50 тисяч гривень.
— Це дуже цікава практика, — каже Михайло Калинич, — бо не завжди органи місцевого самоврядування ідуть на такі види співробітництва. Просто не завжди є можливість залучити таких партнерів, які готові на такі видатки й брати на себе утримання таких заходів. У нас дуже цікавий цей досвід і ми хочемо в майбутньому ділитися ним з громадами не лише області, а й всієї України.
Varosh
