У переддень конкурсу спілкувалися про Ужгород, моделінг та життєві цінності сучасної жінки
— Як це — бути фіналісткою всеукраїнського конкурсу краси?
— Я дуже щаслива, що я з Ужгорода і маю нагоду презентувати саме це маленьке і затишне місто. Радію, що можу представляти його на такому масштабному конкурсі, як цей. Тим паче, що переможниця зможе розповісти про своє місто і країну на конкурсі Міс Всесвіт, який відбудеться в грудні цього року в Ізраїлі.
— Як можна потрапити на конкурс?
— Для початку потрібно було заповнити анкету — необхідно розповісти коротко про свою діяльність та життєві цінності, а також додати кілька світлин.
Якщо твою анкету затверджують, то організатори запрошують на співбесіду. Я успішно пройшла обидва етапи, тому вже з 10 жовтня разом з іншими учасницями готуюся до конкурсу в Києві. Анонсую, що у нас будуть 4 дефіле, інтелектуальні завдання — все аби достойно показати кожну дівчину. До фіналу пройде 7 конкурсанток, котрі і будуть боротися за звання Міс Україна-Всесвіт.
Всього цьогоріч 15 учасниць, і, як кажуть організатори, це найсильніший склад дівчат за всю історію конкурсу починаючи з 2006 року.
— Чому ти захотіла взяти участь у конкурсі?
— Я хотіла заявити про себе. Бо в Ужгороді я вже дійшла до того рівня розвитку, який змогла б тут досягнути. Я досить амбіційна людина, і мені мало того, що маю зараз. Мені хочеться рости і розвиватися, бути філантропом, займатися власною справою. Я танцюю з 4-х років, не уявляю свого життя без цього заняття і у майбутньому хочу відкрити свою школу.
— Ти займалася благодійністю?
— Саме завдяки хореографії я мала змогу брати участь у багатьох благодійних акціях.
Про це важливо говорити, адже так можна змотивувати інших до цього. Я пам’ятаю, як ми збирали кошти на протез дівчині, на лікування хлопчика з рідкісним захворюванням. І це так класно, що ми можемо комусь врятувати життя!
Згадую, що починалося все з акції “Серце до серця” ще в школі. Я досі пам’ятаю, як нам роздавали наліпки у вигляді серця і брендовані коробочки для збору коштів.Тоді я зрозуміла, що треба допомагати людям. Бо, на жаль, зараз багато хто думає тільки про себе.
Я ж вважаю, що має бути золота середина, щоб одночасно і кар’єру будувати, і сімейні цінності сповідувати. У майбутньому, я б хотіла бути мамою, мати велику сім’ю. Я хочу зруйнувати стереотипи про “жінок біля плити” та затятих кар’єристок. Я вірю, що це можна розумно поєднати, чим, власне, і займаюся.
— Ти навчаєшся на трьох спеціальностях! Як вдається поєднувати активне студентське життя, танці та кар’єру моделі?
— Танці — це окрема сторінка мого життя, це повітря без якого не вижити. Не уявляю свого життя без них. І розвиваюся у професійному плані — вигравала багато конкурсів, їздила як по Україні, так і за кордон. І, чесно зізнатися, хотіла б взяти участь у “Танцях з зірками”.
Тому для мене важливо навчатися на хореографії в університеті, бути дипломованим фахівцем, а не аматором. Якщо я хочу мати свою школу танцю, то для мене важливо мати вищу освіту у цій сфері.
Також я навчаюся у Словаччині. Чесно зізнатися, коли я вступала, то думала: “О, Європа, там можна знайти кращі можливості для розвитку”. Але вже на першому курсі я зрозуміла, що моє покликання — це творчість. Навчання я все ж закінчу, бо звикла все доводити до кінця, хоч і не буду працювати по цій спеціальності. Все ж навчання цікаве, бо я вивчала іспанську та англійську мову, а словацькою володію вільно.
І, власне, саме у Словаччині в мене виникла ідея створити власну школу. Справа у тому, що вже з першого курсу я почала навчати танцям. В мене було дуже багато людей на заняттях. І тоді я подумала:” Навіщо заробляти для інших, якщо я можу працювати на себе.
Ще мені подобається журналістика, я мрію стати телеведучою. Тому навчаюся і на журналістиці, щоб отримати практику та розуміти специфіку професії. Хочу й тут,у Києві, піти на медійні курси, аби мати більшу практику на студії.
І, як на мене, я всі спеціальності змогла дуже класно поєднати у своєму житті.
— Як можеш описати моделінг зараз? Яка його роль та місія у сучасному світі?
— Моделінг суттєво змінився за останній час. Раніше, модель — це худа дівчина з холодним обличчям, зростом 180 см і чіткими параметрами. Вона мала відповідати таким вимогам, щоб підкреслити одяг, який на ній. Але зараз я бачу іншу тенденцію — потрібна особистість. Навіть більше — потрібна людина, яка вже чогось досягла, в якої є здорові амбіції у житті. Навіть якщо звернути увагу, на кого ми підписуємося в інстаграмі, то це не просто гарний профіль, але й цікава людина, якій є що розповісти.
Насправді, я раніше думала, що ніколи не потраплю на такий конкурс, адже в мене зріст всього 168 см. Але, виявляється, це зовсім не проблема. Навіть зараз є фіналістка, зріст якої 165 см. І це нормально, адже в першу чергу вона — цікава особистість.
Моделінг змінився. Бо світ втомився від ідеального, він ретушованих картинок в інстаграм, світ хоче бачити яскраву, харизматичну і живу людину.
— Які на твою думку риси мають бути притаманні людині у сучасному світі?
— Для мене важливо, щоб людина була толерантною, доброю і милосердною. Толерантність проявляється у повазі одне до одного. Пам’ятаймо, що кожна людина має право на свою думку і неважливо як вона виглядає, якого кольору її шкіра чи з якої вона країни.
Мені хочеться, щоб на порядку денному залишалися іі сімейні цінності.
Мені дуже подобається склад фіналісток зараз, тому що ми підтримуємо одна одну. У нас нема якохось змов, злих поглядів чи скла в туфлях (сміється).
Ми розуміємо, що краще триматися разом. Мені приємно, що у нас всіх є цінності, близькі мені до душі.
А також хочу розвінчати стереотип у чоловіків, що якщо у дівчини модельна зовнішність, то вона не дуже ерудована і все, що вона вміє — це усміхатися і гарно ходити по подіуму.
Наші фіналістки — це дівчата, які мають власні волонтерські проєкти, займаються бізнесом, знають іноземні мови. Тобто це реальні бізнес-леді з добрим серцем.
— Що дає титул “Найкрасивішої дівчини України” її власниці? І чим він може стати для тебе?
— Коли отримуєш титул, то, апріорі, збільшується твій вплив на людей. Якщо я переможу, то в мене з’явиться більша авдиторія і більше можливостей достукатися до людських сердець, говорячи про цінності.
Звичайно, я і зараз можу робити добрі справи, але мене почує не так багато людей, якщо я буду мати титул “Міс Україна-Всесвіт”.
— Серед учасниць є ще одна конкурсантка з Ужгорода. Це юристка Неля Попович. Чи спілкуєтеся і чи зближує Ужгород?
— Я дізналася, що є учасниця з Ужгорода, вже коли приїхала сюди. Тоді Неля до мене підійшла і ми познайомилися, раніше ми не зустрічалися.
До речі, нещодавно ми святкували її День народження. Я також привітала Нелю, зняли спільне сторіс. Ми спілкуємося, маємо класні відносини, між нами немає конкуренції. А якщо і є, то здорова.
— На конкурсі є представниці з різних регіонів України. Чи розповідаєш їм про Закарпаття? І чи запрошуєш у гості?
— Звичайно, розповідаю. І вже багато хто хоче приїхати на Закарпаття, бо у нас дуже щирі та відкриті люди. Мій коханий з Києва. І коли він приїхав до мене вперше в Ужгород, то сказав: “У вас такі щирі, прості і відкриті люди. Можна я ще раз до тебе в Ужгород приїду?”
І дуже класно, що цього року нас аж двоє з Ужгорода і ми зможемо ще якісніше промотувати наш край серед людей.
Фінал конкурсу Miss Universe Ukraine відбудеться вже цієї п’ятниці, 15 жовтня. Обирайте свою фаворитку та вболівайте!
Галина Гичка, Varosh
