Про дотримання Україною зобов’язань як кандидата в ЄС щодо прав етнічних меншин говорили на черговій панельній дискусії форуму Re:Open Zakarpattia. Йосип Борто, депутат Закарпатської облради, заступник голови Закарпатського угорського культурного товариства (KMKSZ) сказав, що влада готова внести зміни у Закон про нацменшини і є сподівання, що тими змінами представники національних меншин будуть задоволені.
— Найкраще, якщо дитина навчається рідною мовою. Говорити, що угорці Закарпаття не знають державну мову – це не правда, а говорити, що не знають на належному рівні – це правда. Я сам написав та ініціював програму для покращення володіння державною мовою в школах для нацменшин, — сказав він. — Угорська спільнота не може існувати без своєї еліти, а вона може бути тільки тоді, коли ці люди знають українську мову. Угорці, які не виїхали з початком великої війни, усвідомили, що державну мову треба знати.
Закон про національні меншини, який зараз розробляється, – набагато гірший за той, що діяв з 1992-го року: він був коротшим, більш конкретним і більш прийнятним, сказав Іштван Ійдярто, екс-посол Угорщини в Україні.
— Не ЄС, і не Угорщина має зобов’язання по відношенню до національних меншин, щодо людей, які мешкають у цьому регіоні – вони такі самі українські громадяни, які воюють, вчаться, живуть на цих територіях. Їхня головна відмінність – вони мають власну неукраїнську ідентичність: вони мають угорську, румунську, польську ідентичність, яка настільки ж цінна, як і українська. Всі національні меншини повинні мати рівні права. І це не так важко вирішити це питання. Потрібно просто мати повагу до ідентичності та громадянських прав національних меншин, — сказав Ійдярто.
За його переконанням, у питанні відносин між державою і нацменшинами останні повинні мати союзників для захисту своїх інтересів: у сфері овіти, мови та в питанні репрезентації на місцевому і навіть центральному рівні.
— В Угорщині нам теж знадобилося 20 років, щоб підготувати таке законодавство про нацменшини. Але ми змінилися. І головний провайдер у цьому – це через місцеве самоврядування. Через освіту і культуру, — сказав Іштван Ійдярто.
З точки зору етнічного та мовного питання найголовнішими подіями, які варто відзначити стала війна і готовність українців до спротиву, — сказав Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови. Тоді і Закарпаття, і багатонаціональні інші регіони згуртувались навколо збереження країни та української ідентичності.
— Якщо Україна взяла на себе певні зобов’язання, рухаючись до вступу до ЄС, вона виконуватиме законодавство щодо захисту національних спільнот – угорської, словацької, чеської тощо. З іншого боку не зрозуміло чому десятки тисяч українських дітей, які вимушено опинились за кордоном, досі не мають доступу до вивчення хоча б одного предмету – української мови.
Має бути повага, довіра та баланс з боку інших країн, — каже він.
Дві основні події у сфері національних спільнот протягом минулого року виділив Ігор Лоссовський, заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Це російсько-українська війна, яка впливає на стан етнополітики, а також процес євроінтеграції, реформування законодавства у сфері етнічних меншин.
— На 26-му році незалежності Україна нарешті взялися за вирішення цього питання, ухваливши Закон про освіту у 2017 році. І тепер нас критикують за те, що нібито цей закон обмежує можливості вивчення мови деяких національних меншин. Але він не обмежує, він тільки зобов’язує державу навчати представників нацменшин вивчати державну мову, яку вони не знають, — сказав Лоссовський.
Varosh,
Фото Наталії Радченко
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
